Видатні особистості Ворничани

  Видатні особистості села

     Історія села Ворничани це історія життя його мешканців. А живуть тут працьовиті хлібороби, з діда-прадіда, гарні і дбайливі господарі, творчі і обдаровані люди. Саме вони збагачують історичну спадщину своєї малої батьківщини.
Вчитель-новатор Паламар Ніна Мартиянівна. Народилася в сім`ї колгоспників села Ворничани. Ще навчаючись в Данковецькій восьмирічній школі виявила міцні знання з основних предметів: української мови і літератури, істторії України, математики, фізики. Брала активну участь у позакласній роботі. У 1978 році вступила до Чернівецького педагогічного училища і отримала диплом вчителя початкових класів. Після успішного закінчення починає працювати вчителем поччаткових класів спеціалізованої школи І ступеня № 23  при гімназії № 5 м.Чернівці.
У 1988 році – закінчує математичний факультет Черніве6цького державного університету.
З 2003 року працює за інноваційною системою “Розвивальне навчання” закінчивши Харківський центр інноваційних технологій по системі “Розвивальне навчання” В.В.Ельконіна, Д.Б.Давидова.
Ніна Мартиянівна є автором методичних розробок для вчителів початкових класів та студентів педагогічного коледжу за даною системою. Співавтор дитячих книг для молодшого шкільного віку по темі “Краєзнавство” – “Буковина – рідний край”, “Чарівні будинки Чернівців”.
З 2003 року заступник директора з навчально-виховної роботи школи № 23 м.Чернівці.
Ніна Мартиянівна має звання “старший вчитель”, “вчитель-методист”, знак “Відмінник освіти України”, нагороди президентського фонду та Міністерства освіти України.

                                                 Заплітний Віктор Петрович.
Народився Віктор Петрович в працьовитій селянській родині. Батьки виховували сина чесним, справедливим і працелюбним. У селі вважається ненормальним, коли хтось із юнаків по тій чи іншій причині не служив в армії. Тому коли прийшов час іти до війська, хлопець сприйняв це як належне. Після служби в армії розпочинає трудову діяльність в Хотинській автоколоні.
Закінчивши в 1988 році Івано-Франківську школу міліції, працює в Кельменецькому РВ УМВС – дільничним інспектором, начальником карного розшуку, заступником начальника РВВС.
Закінчує Київську національну академію МВС України.
У 2004-2006 році працює начальником Заставнівського РВ ВС МВС.
У 2007-2008 роках начальник Першотравневого РВВС м.Чернівці. З 2009 р. по даний час очолює Косівський РВВС Івано-Франківської області.

      Грицишин Володимир Петрович, військовий. Народився Володимир Петрович 24 червня 1976 року в селі Ворничани. Ріс, як і всі дітлахи, любив поганяти м`яча, пограти у війну, майже нічим не відрізнявся від своїх однолітків. До навчання у школі завжди ставився серйозно, був впевнений, що рано чи пізно знання набуті у школі, стануть у пригоді. В 1991 році вступає на навчання до Хотинського с/г технікуму і отримує дипло техніка-механіка. Пройшов час і ти до війська і ось рядовий Грицишин проходить строкову службу в м.Калинові Львівської області. З перших днів Володимир вирішив служити добре, сумлінно виконував усі поставлені завдання і було б дивно, якби з такого хлопця не вийшов зразковий офіцер. В 2002 році закінчив з відзнакою Васильківський коледж ВПС і як кращий випускник побував на прийомі Президента України в Маріїнському палаці. Ось він і став лейтенантом, досягнув першої вершини в своєму житті. Лейтенант Грицишин їде служити у м.Бердичів на посаду начальника ТЕЧ авіаційної ланки. В 2004-2006р. – згідно контракту перебуває у складі миротворчих сил в Ліберії. Нагороджений медалями “За службу миру”, здобув статус учасника бойових дій. В 2007 році вступає на філософський факультет Київського національного університету ім.Т.Г.Шевченка. Одружений. Виховує дочку.

Думанський Борис Максимович. Народився і виріс у простій селянській родині, де шанували хліборобську працю, любов до землі, до рідного краю. Любив зустрічати в полі вранішні зорі, дослухаючись до радісного гулу потужних моторів, сіяти, орати. Як гарному господарю, односельці довірили йому очолити рільничу бригаду, згодом тваринницьку ферму. Пройшли роки. Борис Максимович закінчив Хотинський с/г технікум і на початку 80-х очолив колгосп “Прапор Перемоги”. Колгосп займався вирощуванням різних с/г культур, овочів. В господарстві було більше 1000га орної землі, 2 рільничі, тракторна будівельна, овочева бригади, 3 тваринницькі ферми, також діяли млин, олійня, плодоконсервний цех. Тож голові – Борису Максимовичу – було досить нелегко за всім доглянути, про все потурбуватися, усе проконтролювати. Зі світанку до пізнього вечора був на роботі. За спільну працю Борис Максимович одержав орден Трудового Червоного Прапора, а також орден Леніна. У 1990 році Борис Максимович Думанський очолив територіальну громаду села Ворничани. У 1993 р. вийшов на заслужений відпочинок. Як ветеран праці, бере активну участь у житті сільської громади.

      Шатковська Ніна Іванівна

Після закінчення Данковецької восьмирічної школи очолювала молодіжну ланку колгоспу “Прапор перемоги”. Та відчувала молода дівчина, що не вистачає знань. Закінчила заочно Київську сільськогосподарську академію, працювала агрономом у колгоспі, добиваючись високих врожаїв. За сумлінну працю нагороджена орденом Трудового Червоного прапора.

      Ісанчук Петро Юхимович

Закінчив Казанське вище танкове командне училище з відзнакою. Проходив службу в різних військових округах колишнього Радянського Союзу на посадах: командира взводу, командира роти, начальника навчального центру, начальника мобілізаційної групи. З 1981-84р.р. перебував в Алжирі – інструктором в академії танкових військ. В 1989р. очолив Чернівецькі обласні курси штабу Цивільної оборони. Вийшов на пенсію в чині підполковника танкових військ.