Весільний обряд у Білівцях
Весільний обряд. Урочистий, хвилюючий, незабутній. У душі кожної людини він залишає неповторний, щемливий слід. Це одна з вирішальних, доленосних подій людини, яка визнає подальше її життя.
Уже в самій назві звучать веселі, святкові нотки. Та скільки є в українському весіллі і журливого, тужливого, жалісного. Тут радість із горем межують, усмішки переплітаються.
Особливо задушевним, ніжним, ліричним були весілля в минулому. Тепер вони трохи змінилися, осучаснилися, та чимало елементів колишнього весільного обряду залишилося до сьогодні. Серед них – плетіння вінка, «покривання» молодої, перепій, свашки.
Весілля розпочиналося в п’ятницю, продовжувалося в суботу. Ранком молода одягає на косу квітку з двома довгими білими стрічками і йде просити своїх дружок і ватажелів до себе на весілля.
О третій годині дня всі, кого молода запросила, сходяться до її дому. Коли вже всі рідні й молодь зійшлися, молоду садять на стілець, на якому лежить вишивана подушка й гроші.
Батько, а потім мати беруть хустинкою гребінець і зачісують коси молодої, а потім чешуть їх тьоті, дяді, сестри, брати й добрі люди.
(Чешуть молоду і співають. Ватаже виводить молоду з хати)
Поки молода запрошує до себе на весілля, у неї вдома збираються рідні: жінки, чоловіки. Вони готуються йти зі свашками.
Беруть велике сито, ставлять у нього жито, пшеницю, гроші, цукерки, печиво, рогалики, бублики, горіхи, яблука. Зав’язують сито, а всі інші гарно одягнені: у кожної свашки на голові біла квітка, білою стрічкою зав’язана.
Усі вирушають до молодого. Музика, випровадивши молоду, грає з свашками і з приспівками всі вирушають салом.
Обов’язково танцюють із одягом, який несуть молодому: костюм, сорочку, туфлі, шкарпетки і все нове, що він має вдягнути до шлюбу. Усі дійства аналогічно робляться і в молодого.
(ідуть свашки)
Свашок запрошують до хати. Вони просять молодого, щоб він подивився в сито й заплатив їм за співаночки. Вони віддають одяг, який принесли, їх пригощають, після чого вони йдуть додому з піснями і танцями.