Духовність Чепоноси

РЕЛІГІЯ В СЕЛІ

«В СТРАСІ Й ПОКОРІ В ДІМ БОЖИЙ ВХОДІМ…»

Документальних матеріалів не збереглося але за свідченнями старожилів та переказами жителів села можна говорити про те, що в селі проживали люди різних релігійних конфесій. Про це є свідчення, що в селі були кладовища (цвинтарі) різних вір. На даний момент в селі є одне діюче кладовище в урочищі «Граби» і закрите в 80-х роках ХІХ ст майже в центрі села. Однак залишився клаптик кладовища віруючих Церкви Бабтистів у Західній частині села (під лісом) – решту під час колективізації переорано та засаджено садом. Про існування ще одного загального кладовища для всіх засвідчує хрест встановлюваний не один раз на «Толоці» бувший колгоспний двір і руйнований не раз прихильниками атеїзму в радянські часи .

На початку ХХІ ст. в селі утвердились три релігійні конфесії – це :

– УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА Московського Патріархату;

– ЦЕРКВА ХРИСТИЯН-БАБТИСТІВ;

-ЦЕРКВА АДВЕНТИСТІВ СЬОМОГО ДНЯ.

Проживають ще в селі віруючі церкви «СВІДКІВ ЄГОВИ» але вони не мають свого окремого приміщення для проведення служб, тому змушені відвідувати дім молитви у райцентрі.

Щодо співіснування цих релігійних конфесій на території села можна сказати, що ворожнечі між ними нема. Цікавим фактом є те, що в одних сім’ях проживають разом люди, які належать до різних віросповідань.

В нашому невеликому селі Чепоноси заснованому близько 1650 року, а перша письмова згадка про яке датується 1817 роком про церкву нічого не згадується. Та згадується про наявність церковнослужителів, які навчали дітей грамоти. За свідченнями старожилів, зібраних колишнім директором школи та вчителем історії Чубенком Володимиром Петровичем, до відкриття нової кам’яної церкви, в селі існувала дерев’яна церква на території поміщицького двору, про що свідчить кам’яний хрест в господарстві Якимчука Василя Ілліча.

Меценатом побудови кам’яної церкви стала місцева поміщиця Олександра Григоріу, яка виділяла кошти та 33 десятини землі. Ось що говорить документ.

 «Чепоносская Св. Георгиевская церковь построена в 1872 году питанием и средствами покойной владелицы села Чепоносы Александры Григориу.Церковь наделена землей размером 33 десятины Пожоговыми.Годовой доход церкви 400 руб.»               (ВЕДОМОСТИ…» за 1898 год)

Перший камінь сучасної церкви було закладено 6 травня (за новим стилем) 1870 року в день свята Георгія Побідоносця , а відкрито її було 27 вересня 1872 року у свято Воздвиження Чесного Хреста. Тому і носить вона назву Хрестовоздвиженська.

Вигляд церкви (збоку)  2001 рік

Побудований Дім Божий згідно зі спеціально обдуманими зразками так, щоб все вказувало на його святість та призначення для святої літургії, відправи Святого Богослужіння. Вхід церкви знаходиться у західній частині, вівтарем церква спрямована на схід, де, згідно з християнською релігією знаходиться центр Землі – Єрусалим з Голгофою, звідки після воскресіння Христа приходить спасіння. Розміри церкви не вражають своєю величиною але досконало продумані і пропорційні. В плані це прямокутник 22 х 14 метрів з виступами на схід та захід і висотою 20 метрів. Це типова для всіх православних храмів споруда. Увінчується споруда кованими раменними хрестами, як невід’ємним символом святині на зразок візантійської культури.

У ХІ столітті коли будувалася церква наш край відносився до Бесарабської губернії Російської імперії, тому церкви будувалися за шаблонними проектами, які надсилалися із Петербурга та Москви. Про те такої саме будівлі з зовнішнім і внутрішнім оформленням немає по всій Буковині.

Побудована церква з тесаного каміння та червоної цегли зовні була  обтинькована і покрита яскравою голубою фарбою, виступи карнизів, опоясання вікон, псевдо колони – білого кольору. Бані небесного кольору, хрести позолочені. Стіни почленовані віконними пройомами, які чергуються з нішами такого ж розміру. Площину стін також поділено стрункими псевдо колонами з базами. Весь цей зовнішній вигляд церкви створює враження легкості, врівноваженості. Вишукані форми храму повністю сприяють піднесенню атмосфери мирян та відповідають своєму призначенню.

Сучасний вигляд церкви

Якщо входити до самої церкви, то можна знову таки помітити розділ на три частини: – притвор, тобто приміщення при вході і драбина у дзвіницю, головна частина для зібрань віруючих – неф і звичайно у східній частині розташована апсида з вівтарем. Неф з вівтарним приміщення розділений царськими воротами над якими розміщений іконостас.

Отже, загальний вигляд церкви увібрав у себе традиції православного храму під впливом народної архітектури та зодчества і є неповторною історичною пам’яткою кінця ХІХ століття.

Такому ж піднесеному настрою сприяє внутрішнє вбрання нашої Хрестовоздвиженської Церкви. Стіни споруди покриті фресками із зображенням святих, євангельських сцен, візерунками. Тут наочно можна переконатись про вплив народного мистецтва, малярства на розписи стін. Народні умільці-майстри втілили програму святого письма. Читається зміст зверху – вниз, зліва – направо – так, як прийнято всіх православних храмах.

В центрі купола зображено блакитне небо, по якому вільно літають ангели. Сам купол опирається на чотири арки за допомогою так званих парусів. На них зображено чотирьох євангелістів: Іоана, Луку, Матвія, Марка.

Церковне небо

 

Центральну частину храму займає вівтарна огорожа. Увінчує її простий рівнораменний хрест. Нижче у вигляді медальйона розміщена ікона “Таємна вечеря”. Навколо неї в’ється виноградна лоза – символ життя. Символічно трактована сцена причастя у вигляді двох келихів з вином.

 

Далі через всю огорожу відповідно до свят встановлюються написи : ”Христос народився”, “Христос Воскрес”. “Христос серед нас”. Закінчується огорожа царськими воротами по боках яких розміщені ікони із зображенням Ісуса Христа, Богоматері, Архістратига Михайла, Георгія Побідоносця.

Бокові стіни розписані візерунками та орнаментами. На стінах висять дві великі ікони, які привертають до себе увагу. Перша з них – Покрова Богородиці. Друга – Києво–Печерська Божа Матір. Ікони виконані на початку ХХ століття невідомими майстрами.

В  церкві  проводяться  не  тільки  богослужіння  але  і  багато  обрядів:  хрещення,  вінчання,  благословення  першокласників  та  випускників  та  інше.

На  світлинах  моменти  благословіння  випускників  школи  проводить

настоятель  церкви  ієрей  Дмитро.

---

 

Церква євангелієвських християн-баптистів виникла офіційно в 1926 році за часів румунської влади. Румунська влада забороняла проводити похорони різних вір на одному цвинтарі, тому віруючі відкрили своє кладовище на своїх нивах (під лісом).

В 1929 році розпочато будівництво молитовного будинку, який проіснував до 1944 року. Весною після визволення території краю з-під влади румунських окупантів будинок було конфісковано радянською владою під зерносховище,  пізніше  сільський  клуб,  тепер  ФАП.

 

Сучасний  вигляд

В 1949 році за наказом І секретаря райкому компартії Миколи  ЖИЛЕНКА будівля стала сільським клубом. З 1946 по 1977 рік церковна громада проводила богослужіння разом із одновірцями в с.Рукшин. З грудня 1977 року, за часів радянської влади постійно переслідувались , не мали свого постійного місця для проведення богослужінь, змушені були збиратися по черзі в одного із віруючих  на  дому. Але за повідомленнями недоброзичливців майже щоразу їх «накривали» і наказували. За часів Горбачовської «відлиги» бабтисти спромоглися офіційно зареєструватися у вересні 1985 року, викупити земельну ділянку на самій довшій і найбільш заселеній вулиці села 28 Червня , та побудувати свій «ДІМ МОЛИТВИ», зразка якому немає в усій області та мабуть і по всій Україні. Допомогу у будівництві надавали церковні громади бабтистів району, області і навіть із-за кордону. Розпочато будівництво в 1988 році , а відкрито «Будинок молитви» в1993 році.

Церква Адвентистів Сьомого Дня виникла в селі зовсім недавно. Свого будинку для богослужінь вони не мають, а тому орендують на даний час приміщення бувшого магазину.

Попри всі негаразди, ми жителі одного села незважаючи на приналежність до різних релігійних конфесій живемо в мирі і злагоді.