Видатні особистості Данківці

Кушнір Юрій Аксентійович 

історик, прозаїк, поет
Кушнір Юрій Аксентійович народився 20 вересня 1943 року в селі Данківці Хотинського району Чернівецької область в селянській сім’ї.
Закінчив Хотинський сільськогосподарський технікум і Чернівецький держуніверситет імені Юрія Федьковича.
Працював робітником Хотинської шляхово-експлуатаційної дільниці, вчителем Заставнівської середньої школи, мером Заставни, майстром, викладачем, заступником директора і директором Заставнівського вищого професійного училища №24, керуючим справами Заставнівської  районної ради. Лауреат обласної освітянської премії імені О.Поповича, відмінник народної освіти України.
Захопленням його дитинства були книги, читав так багато, що від цього навіть погіршився зір. В юні роки, під час навчання в технікумі, захоплювався велоспортом, був неодноразовим чемпіоном області, в армії займався військовим триборством і лижними гонками, був членом збірної команди Прикарпатського військового округу. Під час армійської служби зародилось нове захоплення, фотографія і журналістика. Був кореспондентом дивізійної газети «Советский воин», друкувався в окружній газеті «Слава Родины»
Його захоплення історією рідного краю в дитинстві переросло у зрілі роки у велику мету –досконало вивчити історію Буковини. Зібрані легенди, перекази, історичні дослідження з часом вилились в історичну повість «Дністряни», яку автор видав у 1998 році. Повість спочатку друкувалась в районній газеті, а потім була видана окремою книжкою.
Не систематично, але інколи писав вірші і коли їх набралось чимало, видав книгу.
Перша поетична збірка „Цілий світ для нас” вийшла друком в  2000 році.
В 2003 році був написаний  історико-інформаційний довідник „Свято – Іоанно – Богословський Хрещатицький монастир”, та інформаційний довідник природно-заповідних місць Заставнівщини „Краще один раз побачити”, а  в 2004 році „Настя. Данківці – наша мала Батьківщина”.
Остання праця, це данина поваги до  рідного села  Данківці, в ній через родинну призму описана історія села і  його людей .
Як історик, дослідив і описав кілька невідомих, широкому загалу читачів, подій з історії Буковини. Спочатку в районній газеті, а пізніше в його  книгах було описано події далекої минувшини. В «Данковецькій битві» описано події які розгортались в 1769 році, в «Битві під Заставною»,  події 1739 року. Велику  цікавість у  читачів викликали   невідомі сторінки з історії Хотинської війни 1621 року описані в історичному  дослідженні  «Прах гетьмана на Хотинщині».
Трудову діяльність розпочав в 14 з половиною років, трудовий стаж понад 45 років, з них 30 на керівних посадах. «Увесь його шлях устелений успіхами і невдачами, злетами і падіннями, але він завжди перебуває в  постійних  творчих  пошуках того, як… повести за собою людей», писали про Кушніра Ю.А. в статті «Учитель учителів» надрукованій в обласному науково-методичному бюлетені «Шляхами педагогічних пошуків, -. «Для нього не має дрібниць. Усе помічає, оцінює. Тих, хто думає, працює, творить – заохочує, з ледарями або байдужими – не по дорозі. Як керівник, учить кожного думати, шукати нове, висловлювати свої судження, критично оцінювати кожен свій крок, не вдовольнятися тимчасовими успіхами, прагнути кращого, більшого».Своє ідейно-етичне кредо він проголошує у вірші «Життя»:

«Життя – це шлях, важка дорога,
Усяк її як може йде.
І легко тим, хто йде до Бога,
Та гірко тим, хто вбік бреде.
Мета життя, життя прожити,
Свій рід продовжить на землі,
І добру згадку залишити, 
І світлий слід…»

Цепенюк Ольга Софронівна

  Колишній депутат Верховної ради України. В 1968 році закінчила середню школу і пішла працювати у колгосп ланковою комсомольсько-молодіжної ланки. Працювала 5 років. На протязі цього часу за хороші показники в роботі була обрана членом ЦК комсомолу України, а також нагороджена орденом „Знак пошани”, також надані їй туристичні путівки Київ –– Житомир –  Вінниця,         Сохумі – Батумі – Адлер Солі.
У 1972 році по легкій атлетиці зайняла перше місце в районі, області і у Москві була обраною делегатом на десятий Всесвітній фестиваль у місті Берліні, за що була нагороджена лауреатом десятого Всесвітнього фестивалю молоді і студентів. А далі за хороші показники в роботі обрана депутатом Верховної Ради України. Наші односельчани під час виборів дали Ользі Софронівні  наказ побудувати школу в селі, і вона свій наказ виконала.
Свою трудову діяльність закінчила  у 2007 році і зараз знаходиться на заслуженому відпочинку.

Войцишен Віктор Дмитрович

Войцишен Віктор Дмитрович – генерал-лейтенант, замісник генерального прокурора. Народився в 1962  році. Закінчив Харківський Юридичний інститут у 1987 році.
Розпочав роботу в органах  прокуратури старшим слідчим прокуратури м.Артемівська Донецької області. Протягом служби обіймав  посади старшого помічника прокурора, заступника прокурора міста, прокурора відділу нагляду за додержанням законів спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю прокуратури Донецької області , начальника відділу.
У липні 2005 року призначений прокурором Полтавської області з посади прокурора міста  Вінниці.
Нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України, нагрудним знаком „Почесний працівник прокуратури України”.  Указом Президента України від 21 серпня 2006 року В.Войцишену  присвоєно класний чин державний радник юстиції ІІІ класу.