Освіта Долиняни

Освіта

У 1902 році в селі була змішана початкова школа, в якій навчались хлопчики і дівчатка. Хотинська училищна повітова рада видавала учням школи свідоцтва про успішне закінчення курсу навчання в Долинянському однокласному народному училищі. До наших днів збереглося свідоцтво Дикого Івана Степановича, який народився в 1888 році і в 1902 році закінчив курс навчання у змішаній початковій школі села Долиняни Данківецької волості Хотинського повіту Бессарабської губернії.
Одночасно з цією школою діяла дякова школа. Зараз там знаходиться молитовний будинок. Спочатку навчала всіх дітей дякова жінка Ліда. Під час війни дяк залишив Долиняни і переїхав із сім’єю до Румунії. На даний час вони проживають у цій країні. Сім’я їх велика. Один син загинув у селі та похований на сільському кладовищі.
Сільські діти також навчались в так званій Горовій школі. Зараз у цьому приміщенні проживає сім’я Колісника Петра Васильовича.

Дячук Марія Онуфріївна, 1942 року народження, згадує, що в 1954 році навчалась у 4 класі в дяковій школі. Там розміщувався один клас. Вчителькою працювала на той момент Віра Давидівна.

Ріст села в культурному відношенні, а саме: з 587 дворів всі радіофіковані і електрифіковані. Загальну середню освіту одержали 23 чоловік, вищу освіту – 14 чоловік. У вузах навчались 16 чоловік. За період з 1964 по 1974 р. побудовано 210 нових будинків.

У 1962 р. добудовано шкільне приміщення на 3 класних кімнати і 1 кабінет. На той час у селі нараховувалось понад 1750 чоловік.

Віхи становлення школи:

1902р. – розпочалося будівництво школи.

1904р. – увійшла в дію початкова школа Царської Росії.

1918 -1940 роки – початкова школа румунського періоду.

Рідною мовою заборонялося розмовляти навіть на перервах.

Вчителів – українців не було зовсім.

1940 -1941 роки – початкова школа радянського періоду.

У 1941 році школа  припинила  роботу у з  початком  Великої  Вітчизняної війни.

У 1944 році відновила роботу школа. Учительський колектив налічував

8 осіб.

1945 -1953 роки – семирічна школа радянського періоду.

1953 -1960 роки – середня школа радянського періоду.

З 1960 року – восьмирічна школа.

Середню школу переведено в с. Круглик.

У 2004 році наша рідна школа відсвяткувала своє 100-річчя.

З 1918 року, коли Буковину окупувала королівська Румунія, становище в освіті взагалі погіршилося. Почалася інтенсивна румунізація шкіл:навчальний процес вівся тільки румунською мовою. Українською заборонялося розмовляти навіть на перервах. Учителів-українців не було зовсім. Учнів за найменші провини жорстоко карали – нещадно били різками. недоліки в організації навчального процесу були очевидні. Відсутність системи у викладанні, непрофесійність вчителів, їхнє ворожо-принизливе ставлення до учнів, недотримання етичних, моральних норм, використання антипедагогічних методів навчання і виховання, – все це значною мірою підривало авторитет школи, викликало недовіру до вчителів, породжувало страх і неприязнь до них і до школи в цілому і, звичайно ж, негативно позначалось на результатах самого навчального процесу.

Долинянська школа в цьому плані, нажаль, не була винятком і нічим не відрізнялася від інших шкіл свого часу.

Старожил села Барабаш Василь Андрійович згадує 1929-1930 навчальний рік. У класі було тоді 43 учні різного віку. Заняття проводилось у невеликому класному приміщенні, у якому на видному місці була встановлена ікона. Уроки розпочинались і закінчувались молитвою та велись румунською мовою. Грамоти дітей вчила вчителька з Молдавії. Директором школи був Капітан Григорій Іванович.

Життя долинянських селян, як і мешканців інших сіл краю, у період панування руминських бояр, було темним і безпросвітним, навчання в школі їхніх дітей – важким, безрадісним і малоефективним. Свідченням останнього є хоча б той факт, що за часів румунської окупації жоден із долинянців не здобув загальної середньої освіти.

Позитивні зрушення роботи школи спостерігаються аж після приходу на Буковину радянської влади, тобто після 28 червня 1940 року. Тут формується новий педагогічний колектив, класи вкомплектовуються дітьми переважно одного віку, шкільна програма планується рідною мовою. І от 1 вересня 1940 року “оновлена” школа широко відчиняє свої двері для сільських дітей. Але знову ненадовго.

З початком Великої Вітчизняної війни вона на кілька років припиняє роботу. І тільки в 1944 році навчання знову відновлюється. На цей час учительський колектив налічує 8 осіб.

Після закінчення війни школа набула статусу семирічної. До педагогічної кагорти прибуло ще кілька спеціалістів. Тепер на освітянській ниві у Долинянах працювало уже 14 педагогів. Всі вони були із східних областей. Очолював колектив Кашпур Олексій Тимофійович – перший директор післявоєнної школи. Минали дні. Невтомні педагоги вели своїх вихованців стежками Країни Знань, долаючи разом з ними все нові і нові вершини. Нарешті, у 1948 році намічений шкільною програмою план залишився позаду. Уперше за всю історію села 14 дітей селян одержали свідоцтва про семирічну освіту. З плином часу змінювався шкільний устрій. Кілька разів мінявся і статус школи. Так, до 1953 року вона була семирічною, з 1953 року – стає середньою, а в 1960 році набуває статусу восьмирісної. З кожним роком кількість учнів у школі помітно зростає. Це спонукає керівництво села до прийняття рішення про розширення шкільного приміщення. Відповідно до цього рішення в 60-х роках минулого століття до школи було добудовано 5 нових класних кімнат. В 1957-1958 н. р. розпочато і в 1959 р. завершено будівництво шкільної майстерні. Але, незважаючи на те, що в роботі школи відбулося стільки позитивних змін, педагогічний колектив весь час переформовувався. Оскільки всі вчителі були приїжджими, природньо, що через певний час то один, то інший з них поверталися до рідних домівок. Їхні місця займали нові люди, проте аж до 1953 року серед них не було жодного долинянця. Першим місцевим учителем став Руснак Василь Аксентійович, який прийшов у школу в 1953-1954 н. р. А наступного року освітянські лави поповнилися ще одним спеціалістом із місцевого населення. Це був Руснак Василь Костянтинович. Пізніше в колектив один за одним вливалися молоді долинянські вчительські кадри.

Щороку стіни рідної школи покидали кілька десятків молодих людей зв свідоцтвами в руках – випуск за випуском. Їх, цих випусків, у неї лише з 1948 року було 56. а всього за цей час школу закінчило 1339 учнів.

Добру згадку про тривалу сумлінну працю в першому післявоєнному десятиріччі залишили вчителі початкових класів: Білівська Євдокія Степанівна, Коперсак Віра Пилипівна, Мудра Ольга Костянтинівна, Реміняк Марія Захарівна, Бойко Тетяна Панфілівна, Коцулівська Ліда Леонтіївна, Чорновол Євгена Сергіївна, Литвиненко Віра Давидівна, Мощинська Тетяна Іванівна, Сопільник Надія Мойсіївна, Крупельницька Євгена Іванівна.

Понад 40 років у школі діяла піонерська дружина імені Уляни громової. Здібними організаторами учнівської молоді були у різні часи Козак Євдокія Іванівна, Руснак Василь Аксентійович, Баратинський Анатолій Опанасович, Щербата П. Я., Міллер Ксенія Людвіківна, Руснак Антоніна Іванівна, Бодак Світлана Іванівна, Мала Зіна Петрівна, Настюк Неля Іванівна, Попович Тетяна Миколаївна, Казюк Ія Миколаївна, Дячук Зіна Василівна, Юлик Марія Єфімівна, Колісник Світлана Тимофіївна, Кашпро Іванна Василівна, Тодосійчук Анна Михайлівна.

У 70-х роках активно працювала тимурівська команда, яка вела пошукову роботу, допомагала людям похилого віку. Тимуром команди три роки підряд був учень Дячук Василь Іванович. Юні тимурівці листувалися з 35-ма тимурівськими командами шкіл колишнього Радянського Союзу. Для учнів у школі організовувались цікаві тематичні вечори, збори загонів та збори дружини, піонерські лінійки, зустрічі з ветеранами війни та праці, диспути, КВК, цікаві турніри, спортивні змагання, гуртки, конкурси.

Умілим організатором і керівником екскурсій та туристичних поїздок у Москву, Ленінград, Брест, Київ,Севастополь, Одесу та інші міста була вчителька хімії та біології Голощапова (Чорна) Надія Олексіївна.

У долинянських учнів завжди був інтерес до здобуття вищої освіти, зокрема медичної та педагогічної. взяти для прикладу випуск десятикласників 1957-1958 н. р. З 18-ти випускників 11 здобули вищу освіту. Гордістю школи нашого села є слідуючі випускники:

Малий Василь Пантелейович – доктор медичних наук; професор Харківського національного університету ім. В. Н. Карабіна;

Катеринчук Іван Петрович – доктор медичних наук, професор;

Перепічка Михайло Петрович – кандидат медичних наук, доцент Чернівецької державної медичної академії;

Малий Василь Васильович – кандидат історичних наук, доцент кафедри історії Кам’янець-Подільського національного університету.

Робота школи у великій мірі залежить від керівника школи. За останні 60 років нашу школу очолювали 5 директорів:

– Кашпур Олексій Тимофійович (1948-1950)

– Галиняк Анатолій Дмитрович (1950-1952)

– Буршуляк Петро Андрійович (1953-1955)

– Лазарєв Вадим Дмитрович (1958-1961)

– Чубенко Сергій Петрович (1961-1984)

Кожен з них зробив свій внесок у піднесенні авторитету педколективу, зміцненні матеріальної бази, поліпшенні навчально-виховного процесу. Були директори, які особливо відзначились у праці. Передусім це Сергій Петрович Чубенко.Всебічно розвинена людина. Вимогливий, гуманний, доброзичливий. Його любили учні, поважали батьки та вчителі, користувався авторитетом у школі і в громадськості села.

Не одне покоління долинянців навчали і виховували вчителі російської мови та літератури: Чубенко Л. О., Дика М. В., Руснак М. І.; вчителі української мови та літератури: Руснак А. І., Чорний В. П., Кишлар М. С.; вчителі математики: Міллер Т. Л., Дячук З. В., Ватаманюк (Руснак) С. В.; вчителі фізики: Руснак В. К., Баратинський А. В.; історії: Баратинський А. О., Попович І. С., Попович С. І., Палій В. Д., Колісник О. П.; фізкультури: Руснак В. А., Шпилька Г. І; іноземної мови: Чубенко С. П., Слободян З. Є., Казюк В. Д., Сандуляк В. В., Баратинський А. А.; зарубіжної літератури: Бодак С. І., Сандуляк В. В.; хімії та біології – Голощапова (Чорна) Н. О., Заплітна Я. В.; трудового навчання – Дячук М. А., Бурлака В. М., Малий А. В.; музики – Кашпро В. М., Дячук О. В., Боднар В. В.; вчителі початкових класів – Крупельницька Є. І., Дика М. В., Дячук Г. М., Рожко Н. К., Мала З. П., Иопович Т. М., Чорна М. В., Колісник С. Т., Юлик М. Ю., Мала О. В.

Серед учителів російської мови і літератури яскравою особистістю була Чубенко Людмила Опанасівна. Глибоке знання літератури, закоханість у свій предмет, артистична емоційність, уміння зацікавити учнів – такі основні риси її педагогічної майстерності. Вона – відмінник народної освіти, нагороджена орденом Знак Пошани, користувалася авторитетом серед вихованців і громадськості села.

Особливо хочеться відмітити роботу українських словесників Руснак Антоніну Іванівну та Чорного Віктора Петровича. Кожен їх урок – це творчість і вчителів і учнів. Глибока ерудиція, добрі знання свого предмета і його методики – ось що характерне для педагогічного почерку цих вчителів. вони повсякленно і вміло виховували любов до рідної мови, до рідної літератури, доносили до дитячих сердець красу і велич українського слова.

Чорний Віктор Петрович – відмінник народної освіти, був постійним кореспондентом районної газети “Хотинські вісті”. його любили і поважали за артистичнісь, почуття гумору, педагогічний такт. Віктор Петрович був незмінним керівником танцювального гуртка. А завдяки творчій роботі Руснак Анторіни Іванівни учні школи у 1987 році брали участь в оформленні виставки народних промислів у Києві, присвяченій V з’їзду вчителів України. В 1986 році 35 учнів стали лауреатами І Республіканського дитячо-фольклорного огляду “В сім’ї вольній, новій”. Антоніна Іванівна нагородженна медаллю “За трудову доблесть”, медаллю “Ветеран праці”. Вона відмінник народної освіти України, “Отличник присвещения СССР”, учитель-методист.

Пелехата Валентина Михайлівна прийшла працювати в школу, не маючи ще вищої освіти, але перші кілька тижнів її праці з дітьми засвідчили, що вона буде прекрасним учителем української мови і літератури. Вона створила зразковий кабінет, її уроки відзначаються педагогічною майстерністю. Зараз Валентина Михайлівна має звання вчителя вищої категорії. Вона провела районне методичне об’єднання вчителів української мови і літератури на високому рівні.

Справжнім фахівцем свого предмету зарекомендувала себе вчителька математики Руснак Світлана Василівна. Вона вміє зацікавити дітей до навчання, вчить наполегливості і самостійності. Учні школи дуже люблять уроки математики, тому що вони цікаві і змістовні. Також Світлана Василівна провела районне методичне об’єднання вчителів матиматики на високому рівні.

Великий досвід у викладанні хімії та біології має Чорна (Голощапова) Надія Олексіївна. Ці предмети важкі, але учням подобаються уроки Надії Олексіївни. Вона пояснює зрозуміло і доступно, опирається на досліди, практичні роботи. Часто у своїй педагогісній діяльності вчителька використовує нестандартні уроки, виховні заходи. Своїм досвідом Надія Олексіївна ділиться з молодою колегою Заплітною Яною Василівною, яка зараз викладає біологія та хімію у школі.

Захоплювали учнів уроки зарубіжної літератури, яку викладала Світлана Іванівна Бодак. Ця скромна працьовита жінка прищепила любов до надбань світової літератури, навчила розуміти красу слова, виховала найкращі людські якості у неодного покоління долинянців. Зараз на цій посаді працює молода вчителька Сандуляк Вікторія Вікторівна, яка є наполегливим, енергійним і працьовитим педагогом.

Варто відзначити високу професійну майстерність, організаторські здібності, уміння згуртувати учнівський колектив вчителів початкових класів: Попович Тетяну Миколаївну, Дячук Ганну Михайлівну, Юлик Марію Єфімівну, Колісник Світлану Тимофіївну, Малу Олену Володимирівну.

Різносторонні географічні та історичні знання давав вчитель Палій Василь Дмитрович. Свої уміння він завжди старався передати учням, вчив оцінювати ті чи інші події, знати і любити рідний край. Зараз на цій посаді працює молода вчителька Колісник Ольга Петрівна.

У школі завжди належним чином велася фізкультурно-спортивна робота. Багато років цю важливу ланку очолював Шпилька Григорій Іванович і не без успіху. Про це свідчать призи. На сьогоднішній день цю посаду очолює молодий вчитель Попович Вадим Олександрович.

Німецької мови навчав молодий енергійний вчитель Казюк Володимир Дмитрович. Його уроки відзначаються чіткістю, плавністю. Зараз цю посаду розділяють між собою Сандуляк Вікторія Вікторівна та Баратинський Андрій Анатолійович.

Повагою серед учнів та батьків користувався вчитель трудового навчання Бурлака Віктор Михайлович, якому за сумлінну працю присвоєно звання “Старший вчитель”. Він був переможцем обласного конкурсу “Учитель року”. Справу трудового навчання продовжують Малий Анатолій Васильович та Скандуляк Марія Михайлівна.

естетичному вихованню сприяють уроки музики і співів, які проводить Боднар Віктор Васильович, та уроки образотворчого мистецтва і художньої культури, які проводить Дідух Олеся Анатоліївна.

Сьогодні школа повністю укомплектована місцевими кадрами, які докладають максимальних зусиль, щою їхні вихованці росли грамотними, всебічно розвиненими – справжніми громадянами України.

Серед розмаїття школярів,
Серед колективу вчителів,
Звістка така радісна пройшла:
На рік наша школа підросла.
Вищі стали в школі дітлахи,
Й нові першокласники прийшли,
В вирій здійнялись випускники
І пішли в незвідані світи.
Як золото торкається листків,
І коли вітер принесе снігів,
Й весною, як заквітнуть луки,
Ми йдем щодня в цей храм науки.
Канікул невловима мить
Не може в нас бажання зупинить
У стінах цих освіту здобувати,
А іноді й себе перемагати.
Ну, досить стінам оди вам читати,
То не секрет — пора і вам це знати,
Що не будівлі вчать — людське тепло
Із вуст і серця вчителя — добро.
Отож слова подяки й трохи жартів
Пошлемо вчителям й батькам:
— Ми вже на старті.
А оплесків для нас не пожалкуйте.

 

Учительські династії

У нашій школі є справжні учительські династії, в яких і батьки і діти – є вчителями. Слід відзначити сім’ю Чорного Віктора Петровича, який був учителем української мови та літератури, та його дружину Чорну Надію Олексіївну – вчительку біології та хімії. Вони працювали у Долинянській ЗОШ ще змолоду. Будучи на пенсії, вони не покинули улюблену роботу і продовжували працювати. Донька Галина теж обрала батьківський шлях і, закінчивши університет, стала вчителем російської мови та літератури.

Не можу оминути сім’ю Руснака Василя Аксентійовича, вчителя фізичної культури, та Руснак Антоніни Іванівни, вчительки української мови та літератури, які пропрацювали у нашій школі не одне десятиліття. Їхні дві дочки – Галина та Наталя – теж обрали вчительську дорогу. Галина Василівна – вчитель російської мови та літератури, а Наталя Василівна – вчитель початкових класів. Антоніна Іванівна навіть на пенсії не забуває про школу. Вона з радістю погоджується замінити молодих вчителів у школі, під час їхніх відряджень.

Зараз у школі працює ще одна вчительська династія – Попович Тетяна Миколаївна, вчитель початкових класів, та її син Попович Вадим Олександрович, вчитель фізичного виховання з дружиною Попович Галиною Петрівною, вчителькою початкових класів.

Маємо надію, що таких вчительських династій буде більше, і вчительська справа буде переходити від батька до сина.