Традиції Грозинці

Свято ремесел.

Ведучий І. Моє село… Золота, чарівна сторона! Скільки ніжних поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов, де народились і живуть, Не можна ніколи забувати наймилішого, найтеплішого батьківського дому, рідного лісу з його тендітними молодими берізками, кремезними дубами, ніжними весняними пролісками, солодкими суницями, першими осінніми опеньками, веселим щебетом птахів.

Ведучий II.   Найкраще місце на землі там, де ви почали ходити, говорити, вчитися справедливості, доброти, де посадили першу квіточку, виростили перше дерево, побачили першу веселку. Село – часточка нашого серця, наша совість і турбота, спомин нашого дитинства.

 Ведучий І.

Село моє – хатинки мами,

шатро горіхів біля стріх.

Якими срібними словами.

Дзвениш ти в споминах моїх

Ведучий II.

Край наш величаєм, землю прославляєм

Дар наш прийміть від серця, будь ласка,

Зичим добра вам, великого щастя

В цім рушнику і в цім короваї

Праця дзвінка Грозинецького краю.

Ведучий І. Хлібом – сіллю вас вітаємо, здоров’я всім бажаємо.

 Прийміть хліб — сіль, хай буде він символом миру на землі.

(Вручають коровай)

 Ведучий ІІ. У нашій школі сьогодні свято. Ми проводимо Свято традицій та ремесел нашого села.

В усіх народів світу існує повір”я, що той, хто забув звичаї, обряди, традиції, ремесла своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світу, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку, бо він загублений для свого народу.

Ведучий І. Отож, щоб не бути загубленими для свого народу, для свого села, в нашій школі проводиться величезна робота по вивченню обрядів, звичаїв, традицій та ремесел нашого села. І сьогодні часточку нашої роботи ми хочемо вам показати.

Ведучий II. Село Грозинці багате на традиції, обряди, звичаї.

Ось і закінчується зима. А зустріч весни завжди була величною і радісною. Ми лічимо дні, чекаємо, коли весна прожене холод, устелить землю молодою травичкою, прикрасить квітами. Виглядаємо, коли пташки на своїх крилах принесуть нам з далекого вирію весну – красну, наповнять гаї та діброви своїм голосним та веселим щебетом.

Ведучий І. Колись давно, ще наші дідусі й бабусі закликали в гості чарівницю весну. Виходили на пагорби за село й виводили веснянки, водили хороводи, співали пісні, які прославляли рідну природу, що прокидається від зимового сну.

 

 Пригадаймо, друзі, наші звичаї й зустрінемо весну так, як її колись зустрічали. Хоровод: Ой прийшла весна,

Ой прийшла красна

 Принесла мені щастя й радості.

Милий, ми підем в поля золоті,

Там зустрінуть нас зірки срібнії.

Ой прийшла весна.

Ой прийшла красна.

Принесла мені щастя й радості.

Ведучий П. (Представлення гостей)

Сьогодні на нашому святі присутні шановні гості —

Іван Назарович Снігур – відомий мистець у галузі художнього

лозоплетіння, відзначений почесним званням Заслуженого майстра народної творчості України.

Ведучий І.         Марія Григорівна Кіріяк – знатна килимарниця нашого села.

Ведучий П.       Михайло Васильович Торопій – людина, якій відомо ремесло копання криниць.

Ведучий І.          Марія Григорівна Робулець – відома писанкарка у нашому селі.

Ведучий П.       Людмила Степанівна Снігур -керівних фольклорного гуртка „ Берегиня”.

Ведучий І. Наші гості – це люди різних ремесел. Одне з яких лозоплетіння. Плетіння із лози і соломи – давнє ремесло нашого села.З кори берези чи липи, з вербової лози плели короби, сівалки, кошики, хатні меблі. Із соломи плели коробки для зерна, брелі. Сьогодні більшість із цих промислів збереглися, як промисли – види народного ужиткового мистецтва.

Ведучий ІІ. Снігур Іван Назарович – народний умілець, відомий мистець у галузі художнього лозоплетіння, відзначений почесним званням заслуженого майстра народної творчості України, автор книги „ Грозинці на вітрилах історії, презентація якої відбулася 14 жовтня 2002 року. Фрагменти цієї презентації ми пропонуємо вам переглянути.

Ведучий І. Іван Назарович багато десятиріч активно вивчає історію і культуру рідного краю та села. В особі Івана Назаровича село Грозинці здобуло не лише відомого майстра в галузі художнього лозоплетіння, але й літописця, який взяв на себе не лише труд увіковічити пам”ять поколінь, їхнє повсякденне життя – буття, звичаї і традиції про давнє і не давнє, минуле села та рідного краю.

Отож ми запрошуємо Івана Назаровича до слова.

(Фрагменти з телебачення)

Ведучий І. Гарно Вам дякуємо.

Ведучий ІІ. Найдавніше ремесло, яким займалися жінки в нашому селі — ткацтво і килимарництво. Воно відоме ще з часів Київської Русі. Практично у кожній хаті була прядка, ткацький верстат.

Серед наших гостей людина, яка з давніх – давен займається килимарництвом. Це Марія Григорівна Кіріяк. Багато витканих килимів на рахунку цієї працьовитої жінки. Ось про те, хто навчив її цього ремесла, ми і просимо її розповісти. ( Розповідь Кіріяк М.П)

Ведучий І. А зараз у виконанні літературної студії „ Росинка „ послухайте вірш „Український килимок”.

Ведучий II. Кажуть, хто викопав криницю, той залишив про себе згадку не на рік, не на два, а на ціле століття, а можливо і на два.

На нашому святі присутня людина, яка за своє життя викопала багато криниць. Ми запрошуємо розповісти про своє ремесло Михайла Васильовича Торопія.

Ведучий ІІ. Дякуємо Вам за вашу розповідь.

Пісня „ Батькова криниця”.

Ведучий ІІ. Ось бачите, добрі люди, як у світі буває. Як шанують ту людину, що нас напуває.

Ведучий II. Незабаром до нас завітає весна. На весняну пору припадає одне з найбільших християнських свят. Воно присвячене воскресінню Христа – це Великдень. А який же Великдень без крашанок? Зараз ми хочемо надати слово людині, яка володіє мистецтвом розпису крашанок. Хто навчив її цьому і як правильно розписувати крашанки, а також випекти Великодню паску, ми просимо розповісти Марію Григорівну Робупець.

Ведучий II. Гарно Вам дякуємо за Вашу розповідь. Послухайте у виконанні вокальної групи пісню „ Писанка”.

Ведучий І. На нашому святі присутня керівник шкільного фольклорного колективу „Берегиня” Л.С. Снігур. В колишньому Людмила Степанівна працювала директором Грозинецького Б.К. Це великий знавець традицій, звичаїв та обрядів нашого села.. І кому, як не її передавати ці знання , уміння і навички молодому поколінню. Запрошуємо до слова Л.С. Снігур.

Ведучий І. Вклоняємось , люди, доземно,

Як батьківській хаті з далеких доріг.

Як хлібу, що матінка чемно й гостинно кладуть

на вкраїнський рушник

Ведучий ІІ. Бо ж нашому роду нема переводу

Хай пісня єднає коріння святі

Дай, Боже, нам віру і братнюю згоду

 На довгії роки, на вічні віки.