Історико-краєзнавчий портрет Чернівецької області історія краєзнавство традиції освіта культура Чернівецької області
Освіта
Хотинщини – це мальовничий куточок української землі, розташований у Середньому Подністров’ї. Навесні він потопає у ніжному цвіті яблуневих і сливових садів, які влітку і восени віддячують своїм працелюбним піклувальникам смачними соковитими плодами . а над горбами Хотинської височини шумить густими кронами могутніх дубів і буків стародавній ліс, який тягнеться від Хотина до околиць Чернівців.
Освіта в Хотинському повіті пройшла довгий шлях свого становлення. В освітньому процесі брали участь різноманітні шкільні заклади – земські, церковні, міністерські, що мало свої незручності, але й певні переваги. Розвиток освіти характеризувався пожвавленням розбудови мережі початкових шкіл і училищ та слабким рівнем розвитку середньої освіти.
Початкові школи належали в основному до церковноприходських і народно-земських. Основна база народно-земських шкіл у повіті була закладена в кінці 60-70-х роках ХІХ СТ. Саме тоді було побудовано близько 50 початкових училищ. У подальшому подібні заклади відкривалися повільно, але стабільними темпами. Основним надбанням освіти цього періоду стало порівняно швидке поширення писемності і культури серед населення повіту, недоліком – посилена денаціоналізація місцевого українського і молдавського населення.
Вагомі досягнення здобули освітяни Хотинщини за роки незалежності. З метою піднесення рівня початкової та середньої освіти створюються навчальні заклади нового типу.
Хотинська СШ №5 розпочала свою роботу 12 квітня 1944 року відразу після визволення Хотина від німецьких та румунських окупантів.
Звернемось до найбільш яскравих сторінок розвитку нашої школи.
1820 рік – жіноча гімназія, розміщена в теперішньому приміщенні майстерні сільськогосподарського технікуму.
1832 рік – комерційна гімназія. Приміщення теперішньої дитячої установи «Сонечко».
Після воз’єднання Північної Буковини з Україною з 1940 по 1941 роки школа №4 радянського періоду.
З1941 по 1944 роки – школа румунського періоду – СШ (середня школа) №4
З 1944-1966р.р – школа радянського періоду
Рік заснування школи радянського періоду – 1944рік. Школа займала шість окремих корпусів, більшість з яких розміщувались по теперішній вулиці Незалежності.
Основне приміщення знаходилось по вул.. Незалежності, 55. Тепер це приміщення займає дитяча установа «Сонечко».
З 1966 року – основне приміщення знаходиться по вулиці Шевченка, 36, Яке раніше належало школі №4, оскільки вище згадану школу переведено в нове приміщення по вулиці Івана Франка, 8.
Тепер школа розміщується в основному корпусі та деяких пристосованих приміщеннях з окремим корпусом для молодших класів. У 1976 році до основного приміщення добудовано новий двоповерховий корпус на вісім класних кімнат та актовий зал.
Статут школи зареєстровано в 1996 році
У школі працює музей заснований 6 листопада 2002 року.Хотинський музей історії школи№5 є осередком освіти і виховання , який формує у молодого покоління любов до рідної землі, призначений для збереження пам’яті тих, хто любив і жив школою, тим, хто будив у інших прагнення до мислення, тим, хто навчався у цій школі, став її невідємним, хто сьогодні входить до складу дружньої сімї школи №5.
Будьмо допитливіші і сторінки історії нам відкриються.
Саме під таким гаслом працюють і відкривають „білі плями історії” члени секції „Наша Хотинщина” УНТ Хотинської гімназії.
При написанні історії гімназії члени нашої секції з’ясували Що за часи окупації краю боярською Румунією в м.Хотині існувало дві гімназії – жіноча і чоловіча, з часом вони були перетворені на ліцеї. Коли і чому припинили своє існування невідомо. Чи з приходом Червоної Армії на буковинську землю та встановленням Радянської влади, чи з інших причин.
Проте ми з’ясували, що в 1939 році в Хотині в приміщенні теперішньої школи №5 та сільгосптехніки працювала жіноча та чолові гімназії.
В них навчалися вчителі – ветерани Хотинської гімназії, серед них Антоніна Федорівна Мунтян, Доманчук Михайло Олексійович.
Історія нашого навчального закладу є досить цікавою. Школа-гімназія.
Хотинська середня школа №4, Хотинського району Чернівецької області заснована з 1940 році. Наказ про її заснування не зберігся. Архівні данні свідчать, що через окупацію Чернівецької області в 1941 році німецько-фашистськими загарбниками школа припинила свою діяльність та відновила її в 1944 році після визволення Чернівецької області Радянськими військами.
В і 944 році, викладацький склад школи складався з 16 чоловік. Першим директором Хотинської середньої школи №4 був Манчул Володимир Кирилович.
В 1948 році відбувся перший випуск учнів, які закінчили курс середньої школи. Він складався з 7 чоловік. Хотинська СІЛ №4 з моменту її заснування і до 1953 року була підвідомча Хотинському райвідділу народної освіти. В зв’язку з реорганізацією Хотинського району, з 1963 по 1964 рік Хотинська СІП №4 була підвідомча Новоселицькому районному відділу народної освіти.
В 1965 році, коли знову було відновлено Хотинський район, школа стала підвідомчою Хотинському райвідділу народної освіти.
В 1965 році в Хотинській СІП №4 працювало 56 вчителів: з них 33 вчителі мали вищу освіту, 16 – незакінчену вищу і сім вчителів мали середню спеціальну освітую
За досягнення перед Батьківщиною у справі виховання молоді, двом вчителям Хотинської середньої школи №4 – Кривнюк Марії Несторівні і Гвоздовській Ользі Вікторівні присвоєні звання заслуженого вчителя УРСР.
За досягнення в області культурно-просвітницької роботи, директору школи Пастушаку Василю Никифоровичу в 1969 році було присвоєно звання заслуженого працівника культури УРСР.
Випуск 1969 року складався з 102 чоловік. Хотиська СІП №4, займалась навчально-виховною оботою серед населення і веде педагогізацію батьків.
Документальні матеріали за 1944 – 1959 роки збереглися частково. До їх пошуку були застосовані різні засоби. Частково документальні матеріали будуть знайдені, частково ж документальні матеріали знайти не вдалось.
Хотинська СШ 4 працювала в стінах нинішньої ЗОСШ №5, а в 1965 році учительський та учнівський колективи зустріли новий навчальний рік 1-го вересня у новозбудованій трьохповерховій , гарній і світлій школі по вулиці їв. Франко, 8.
Хотинська середня школа №4 продовжувала працювати в стінах нашої відновленої гімназії до 1994 року.’
У 1994 році, одного прекрасного дня зібралися шановані^ мужі в адміністрації міста Хотина Руснак П.В., Тимчук Г. М., Боднар В. П. І вирішили заснувати в місті Хотині навчальний заклад нового типу – • гімназію за ініціативою Василя Павловича Боднаря, завідуючого районного відділу народної освіти Хотинської районної державної адміністрації.
Отже, Хотинська гімназія утворилась на базі Хотинської середньої школи №4 відповідно до рішення Хотинської районної Ради народних депутатів від 10. 07. 1994 року за №214 і має статус „Гімназія”
Перший директор Хотинської гімназії – Веселий Павло Дмитрович;
Заступник з навчальної роботи – Вараниця Людмила Михайлівна;
Заступник з науково – методичної роботи-Бабин Емілія Петрівна:
Заступник з виховної роботи – Колодіна Людмила Миколаївна.
Хотинська гімназія здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, чинного законодавства, у тому числі Закону України про освіту, Положення про середній загально-освітній заклад, власного Статуту та Положення про гімназію.
Головною метою гімназії є задоволення потреб громадян, суспільства і держави у загальній середній школі, виховання гармонійно розвиненої особистості.
Ми кожен день у храм науки
Прямуєм гідно і врочисто!
І з честю пронесем крізь роки
Почесне ім’я гімназиста.
Тепло сердець,
кмітливий розум
Ми віддамо для Батьківщини,
Задля її святої справи.
Заслужена вчителька України, почесна громадянка міста Хотина
Кривнюк-Мокряк Марія Несторівна
Народилася 21 вересня 1923 року в місті Миколаєві в сім’ї службовця. Батько Марії Кривнюк, Нестор Федорович, учасник громад
янської війни, інвалід Червоної Армії, помер 21 серпня 1941 року; мати, Ганна Несторівна, була домогосподаркою.
У 1939 році Марія поступила в Миколаївську середню школу №10, яку закінчила в 1941 році. 1939 року вступила в комсомол.
У період тимчасової окупації міста Миколаєва німецько-фашистськими загарбниками працювала на пошті техпрацівницею. Після звільнення міста Миколаєва працювала більше року економістом в Миколаївському статистичному управлінні.
1 вересня 1944 року вступила на навчання в Миколаївський державний педагогічний інститут імені В.І.Белінського на факультет російської мови і літератури, який закінчила в 1948 році. Після закінчення інституту Міністерством Освіти України була направлена на роботу викладачем російської мови і літератури VII-X класів Єполицької середньої школи №1 Миколаївської області, де працювала до 1952 року. У1950 році вийшла заміж.
Чоловік її, Мокряк Іван Сидорович, ветеран Великої Вітчизняної війни, інвалід війни, після закінчення агрономічного факультету Одеського сільськогосподарського інституту Міністерством сільського господарства України був направлений на роботу в місто Хотин Чернівецької області на посаду головного агронома районного відділу сільського господарства. У серпні 1952 року в місто Хотин переїхала Марія Несторівна Кривнюк-Мокряк. Працювала вчителем російської мови і літератури в Хотинській середній школі №4. Пізніше працювала завучем I-IV класів цієї ж школи, а потім, до кінця життя, була заступником директора школи з навчально-виховної роботи.
42 роки віддала навчанню і вихованню дітей Хотина та довколишніх сіл, розбудові освіти в районі.
Відмінник народної освіти, Заслужений вчитель України, заступник директора з навчально-виховної роботи, голова районного методичного об’єднання вчителів російської мови і літератури, позаштатний інспектор районного та обласного відділів освіти, позаштатний інспектор Міністерства України, науковий кореспондент українського науково-дослідного інституту педагогіки, член атестаційних районних та обласних комісій, ректор університету педагогічних знань для батьків, депутат міської та районної рад кількох скликань, кавалер орденів “Знак пошани”, медалі «За трудову доблесть”, та медалі А.С.Макаренка, почесна громадянка міста Хотина.
Марія Несторівна мала особливий талант до виховання дітей, була їх улюбленою вчителькою. Відповідно до заслуг Марії Несторівни перед поколіннями хотинчан пам’ять про неї вшанована встановленням в 1993 році двох меморіальних дошок: на фасаді Хотинської середньої школи №4 та на будинку, в якому вона жила на вулиці Незалежності.
Її колеги, учні, друзі юності, співробітники, слухачі Університету педагогічних знань для батьків видали друком книжку спогадів «Політ без падіння» про Заслужену вчительку України Марію Несторівну Кривнюк-Мокряк. Марія Несторівна полюбила Хотин, школу, дітей і всю щирість своєї душі, свої знання віддавала їм. Вона була завжди енергійна, життєрадісна, доброзичлива і принципова. Її уроки були цікаві, змістовні, високоідейні. Кожен з них – це час пошуків і роздумів, радощів праці і відкриття. Вона вчила вчитися: зістав, порівняй, доведи, поміркуй, сам розберися. На її уроках діти отримували глибокі, сталі знання. А секрет успіху Марії Несторівни у безмежній любові до своєї праці, до свого предмету, до дітей;
у глибокому знанні навчального матеріалу;у постійному пошуку, в удосконаленні своєї педагогічної майстерності, в розширені кругозору; у надзвичайній скромності і працьовитості. Вона завжди старанно готувалася до уроків, підбирала необхідну літературу, виготовляла наочність, бережно ставилась до художнього слова, сама прекрасно володіла технікою виразного читання, вчила дітей любити поезію, виховувала художній смак. Широко практикувала уроки різного типу. Віддавала перевагу тим методам і прийомам навчання та виховання, які активізували розумову діяльність учнів, розвивали їх самостійність, ініціативу, формували науково-матеріалістичний світогляд, гордість за старше покоління, мужність, чесність, працелюби вість. Запитання, які ставила вчителька перед класом, вимагали знання теоретичних положень і глибокого їх розуміння.
На уроках літератури знайомила учнів з іншими видами мистецтв – музикою, новинами кіно, виховуючи в учнів естетичні смаки. Проводила екскурсії виховного характеру.
Щороку Чернівецький інститут удосконалення вчителів запрошував її читати лекції з методики викладання мови і літератури в школі. Запрошували її також читати лекції для студентів IV курсу Чернівецького держуніверситету.
Марія Несторівна була наставником і вихователем молодих вчителів. Під її керівництвом школа досягала високих показників в районних, обласних і республіканських олімпіадах, спартакіадах, спортивних змаганнях. Вона брала активну участь в громадсько-політичному житті міста, району, області, країни. Була головою шкільного кооперативу “Ваш друг книга”. Була членом комісії у справах неповнолітніх при райвиконкомі, заступником голови районного товариства книголюбів. Успішно керувала роботою університету педагогічних знань для батьків. Практикувала проведення конференцій, лекцій, диспутів з участю представників громадкості, спеціалістів різних професій.Підтримувала тісні зв’язки з батьками учнів. Виступала з лекціями, бесідами, рефератами. Вчителька користувалася авторитетом серед вчителів району, області, республіки, громадкості, учнів. Вона була педагогом за покликанням, вчителем від Бога.
Перша сесія Хотинської міської ради своїм рішенням від 26 вересня 2006 року перейменувала провулок Чернівецький в м. Хотині на вулицю М.Кривнюк-Мокряк.
Заслужений вчитель України
Гвоздовська Ольга Вікторівна
Народилася 15 грудня 1922 року в селі Маньківка Малинівського району Житомирської області. Після закінчення середньої школи навчалася у Київському педагогічному інституті імені Горького.
З 1951 року Ольга Вікторівна – на Хотинщині; до 1955 року викладала історію в педагогічному училищі. Потім перейшли на роботу в Хотинську середню школу №4, праці в якій віддала 40 років. Через її руки і серце пройшли тисячі випускників, яким дала путівку в широке життя. Серед її колишніх учнів – педагоги, лікарі, інженери, військову, люди інших професій.
Ольга Вікторівна була серйозною, вимогливою, принциповою, водночас – високоінтелігентною, творчою людиною.
За свою трудову діяльність О.В.Гвоздовська була удостоєна багатьох відзнак – звання старший вчитель, учитель-методист, “Заслужений вчитель України”. Нагороджена медаллю “Ветеран праці”,знаком відмінник освіти, пам’ятним знаком “50 років визволення України”. Має нагороди за велику громадську діяльність – лектора Товариства “Звання”, пропагандиста.
Вона була людиною світлої, чистої душі, вчителем з великої букви, педагогом-новатором. Серце своє вона віддала дітям.
Заслужений вчитель України
Роскрут Ніна Платонівна
Народилася 18 квітня 1943 року в с. Пукляки Чемеровецького району Хмельницької області. Закінчила Кам’янець-Подільський державний педагогічний інститут: у 1964 році – за спеціальністю педагогіка і методика початкової освіти, у 1979 році – за спеціальністю українська мова та література. Працювала вчителем української мови та літератури, а з 1966 по 1967 рік – заступником директора з навчально-виховної роботи Перебиковецької середньої школи Хотинського району Чернівецької області. З 1968 року завідуюча фільмотекою Хотинського райвно. У 1970 році призначена вчителем української мови та літератури, у 1973 році – заступником директора з навчально-виховної роботи в початкових класах Хотинської середньої школи № 4. Після реорганізації закладу в Хотинську гімназію (1994) працює вчителем української мови і літератури гімназії. Протягом 4 років була членом обласного журі конкурсу «Учитель року». Очолювала школу педагогічної майстерності. Незмінний керівник районного методичного об’єднання вчителів української мови та літератури. Упродовж багатьох років вихованці Н.П. Роскрут є призерами обласних олімпіад, конкурсу знавців української мови ім. Петра Яцика. 3 учні педагога були учасниками Всеукраїнської олімпіади з української мови. 8 колишніх вихованців обрали професію вчителя української мови та літератури.
У 2005 році Н.П. Роскрут включено до Всеукраїнського банку незалежних експертів навчальної літератури на 2005–2007 роки.
Співавтор підручника «Українська література» для 9 класу.
Спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії, учитель-методист. Заслужений вчитель України (1997).