Петро Артемович Нестеровський – український фольклорист, етнограф, педагог. Народився в 1870р. у Каплівці. Закінчив Імператорський Варшавський університет, де згодом викладав російську мову, старослов’янську, історію, географію. Був директором та інспектором у гімназіях Варшави. З 1914 р. жив у Москві. Після 1918 р. – директор гімназії у нинішньому Запоріжжі. Протягом 1919 – 1932 р. – співробітник наукової бібліотеки ім.. Вернадського АН України у Києві. Перший збирач українського фольклору Хотинщини, побував у селах Каплівка, Керстенці, Вітрянка, Непоторове. Був членом Російського географічного товариства. Нагороджений орденами «Святий Станіслав», «Свята Анна».
Головатий Никанор Леонтійович – зростав у селянській багатодітній сім’ї . після закінчення Каплівської початкової школи навчався у Хотинській гімназії. Працював учителем у с. Непоторове Сокирянського р-ну. Після 1918 р. жив і викладав біологію у одній із полтавських шкіл. Уся площа шкільного подвір’я була в дослідних ділянках. Яких тільки рослин там не було – і гарбузи до 1 м. в діаметрі, і соняшники схрещені з ромашками та айстрами.
Іващук Людмила Василівна – закінчила Чернівецький медінститут. Нині працює в Чернівецькій міській лікарні №3 лікарем-невропатологом.
Сухар Анатолій Іванович – закінчив Заліщицький с/г технікум, Кам’янець-Подільський аграрний університет, нині – замісник голови Хотинської райдержадміністрації.
Том’як Віктор Михайлович – закінчив Чернівецьке педучилище та Чернівецький державний університет ім.. Ю.Федьковича, працював інспектором у Чернівецькому міському відділі освіти, нині директор Чернівецької школи № 27.
Варвус Віктор Анатолійович – після школи закінчив Новоселицьке медучилище та Чернівецький медінститут. Працює лікарем-гінекологом у одній із лікарень м. Чернівці.
Сафронюк Володимир Михайлович – працює лікарем-травматологом у Хотинській районній лікарні, депутат районної ради, часто співпрацює зі школою у пошуковій роботі.
Рудий Михайло Омелянович – народився у грудні 1950 р. в селі Каплівка Хотинського району Чернівецької області. Після закінчення Ярославського вищого зенітно-ракетного командного училища служив в Радянській армії та Збройних Силах України. Військове звання – полковник. У 1998 році звільнився в запас. Нині викладач історії та права.
Б’є хвилями радість у грудях,
Стою і проміння ловлю,
У працю закохані люди
Живуть в моїм ріднім селі.
З любов’ю у серці пише про людей нашого села Михайло Рудий. Бо й справді жили і живуть у нашому селі люди, які своєю працею збагачують добробут села.
Юзько Іван Петрович, Юзько Віктор Іванович – відеооператори
Швець Михайло Васильович та його син Швець Олег Ммихайлович – механіки по ремонту автомобілів.
Рудий Сергій Омелянович – бляхар, чеканник, коваль.
Веренчанський Володимир Мойсейович, Скрипник Олександр Васильович – столярі.
Веренчанський Василь Степанович – токар, фрезерувальник.
Юзько Віктор Михайлович, Мегера Іван Васильович, Веренчанські Василь, Велерій Володимировичі, Чебан Дмитро Семенович, Юзько Віталій Іванович – підприємці.
Найбільше в селі підприємство є ПП «Слава», яке виникло на базі розформованого колгоспу «Нове життя». Керує підприємством Сухар Іван Анатолійович. В справах підприємства задіяна вся родина Сухарів – мати Сухар Н.І. та молодший брат Назар.
В селі нині багато техніки від мотоблока, мотоцикла до сучасних великих автомобілів, тракторів, комбайнів, оснащених комп’ютерними технологіями . Років 10 назад комп’ютер – це було рідкість у селі. Зараз рідко хто з молодих людей не має комп’ютера чи ноутбука. Живуть в селі привітні, гостинні людиною з любов’ю у серці, щирим поглядом і усмішкою на устах вони запрошують всіх бажаючих відвідати Каплівку.
Приїжджайте у Каплівку,
Приїжджайте, люди добрі, –
Завжди будуть раді вам.
Хлібом-сіллю вас зустрінуть,
Гарну пісню заспівають,
Про наш милий рідний край.