Історія Керстенці

Історія становлення села Керстенці

Село Керстенці розташоване за 20 км від районного центру, за 24 км від залізничної станції міста Новоселиці. Населення – 1600 чоловік.
Село Крстенці вперше згадується в грамоті Молдовського господаря З листопада 1433 року. Його власником, чи то засновником, був деякий Крістіан, якого звали по простому Керстя. Звідси і пішла назва Крстенці.
Решки давньоруського селища 14-15 століття виявлено на південний захід околиці села в урочищі «Селисько».
У середині ІІІ тис. до н.е. на територію Середнього Придністров’я проникають войовничо скотарські племена – легендні арії. Вони завоювали трипільські племена, поставили їх у залежність від себе і збирали з них данину. Цей напівкочовий народ мешкав у колісних кибитках, тому і не створював довготривалих жител. Однак вони залишили сліди свого перебування на Хотинщині. Ними стали кургани – могильники. Могильні поховання скотарських племен відносять до так званої «ямної культури». У ритуальних вогнищах Керстенецького кургану, який знаходиться на «Золотій горі» археологами знайдено уламки пізньотрипільської кераміки.
Горщики були прикрашені орнаментом утвореним притисканням шнура ще до сирих стінок посудини.
У Х – ХІ столітті територія нашого села входила, як і вся Хотинщина до складу Київської Русі. У другій половині ХІ ст.. входила до Галицького, а з 1199 року – до Галицько – Волинського князівства. Після монголо – татарської навали територія нашого села була поневолена Золотою Ордою.
Після розпаду Галицько – Волинської держави Хотинщина в другій половині 14 століття входить до складу Молдавського князівства. На рубежі 15-16 століть воно попадає у васальну залежність від султанської Туреччини з (1715 по 1812 рік )
У 1834 році в селі відбувся виступ селян проти поміщиків.
1812 року – територія нашого села входить до Російської імперії. Територія між Прутом і Дністром називалася Бесарабія з центром у м. Кишиневі. Наше село входило до Хотинського повіту Бесарабії Клішківської волості до 1918 року. В ході І світової війни ( 1914 – 1918 років, у лютому 1918 по листопад 1918 року Австро – Угорщина окупувала всю Хотинщину. 11 листопада 1918 року Румунія захопила м. Хотин
В період з 1918 – 1940 років в нашому селі Румунська влада.
В 1940 – 1941 роках – Радянська влада. З початком Великої Вітчизняної війни повертається румунська влада до березня 1944. В 1944 році в січні – село перейменували на Хашдей, на честь Богдана Петричейку Хаждеу.
В 1946 – 1947 роках в селі був голод.
З 1944 – 1991 роках село Керстенці у складі УРСР, яке входило до складу СРСР.
З 24 серпня 1991 року – Незалежна Україна
Будинок культури з 1946 року був у хаті єврея Бранда, будинок був з 6 кімнат і з них зробили клуб.
В 1949 році – побудували будинок культури. В ньому розміщувалась сільська рада, бібліотека, кінозал.
В 1967 році в березні місяці Будинок культури згорів.
В тому ж році розпочали будувати новий Будинок культури
Директорами Будинку культури і художніми керівниками були :
1. Садовник Іван Васильович – кіномеханік
2. Гусакова Євдокія Василівна – кіномеханік.
3. Вакарюк Василь Іларіонович (на даний час працює в посольстві у Москві)
4. Дергач Василь Є. (1975 – 1977 роки) – диктор Ч.ТБ.
5. Паламарюк Василь Феодосійович – (1977 – 1998) роки
6. Проскурняк Світлана Пантелеймонівна – (з 1998 – по 2004 рік)
7. Гаврилян Валентина Михайлівна ( з 2004 року).

Першою  бібліотекаркою в БК була  Кошмарюк Земфіра  Григорівна   родом  з  села  Малинівка,  яка  працювала  протягом  40  років.  Далі в селі  Керстенці  в  бібліотеці  працювали :1. Кошмарюк Земфіра Григорівна   2. Гопка Марія Василівна  3. Турецька Євгенія  4. Урсуляк Олена з Гушелик Надією.  5. Куколєва Валентина Василівна  6. Гаврилян Валентина Михайлівна.

Вистави «драмтеатру»
1952р. перша вистава «Безталанна»
1962р. «Наталка Полтавка»
1980р. «Сватання на Гончарівці», «Весілля в Малинівці»
1984р. «Фараони» – друге місце в області
1988р. «Фараони» на прохання глядачів. Режисер – Мельницька Г.І.
1989 р. «Кайдашева сім’я» – перше місце в області
1990 р «Сватання на Гончарівці перше місце в області
Проскурняк С.П. перше місце за кращу жіночу роль.
1994р. «За двома зайцями» – друге місце в області
1995 р. «Сватання» Перше місце в області
Паламарюк Г.В. краща жіноча роль
Режисер Дергач ОП.
1997 р. «По ревізії»
1998р. «На сьомому небі»
В цьому році помер директор будинку культури
Паламарюк В.Ф., трагічно загинув Дячук В.І.
1999р. «Ой у полі женці жнуть»
2000р. «Дячиха» Режисер Проскурняк С.П.
2001р. «Пірвалась нитка» Режисер Проскурняк С.П. – 2 місце в області
2002 р. «Фортуна» Режисер Проскурняк С.П.
2003р. «Рим 17 до запитання» Режисер Гаврилян В.М.
2005р. «В неділю рано зілля копала» Режисер Гаврилян В.М.
В 2003 році був створений дитячий театр «Книги». Були зіграні вистави : «Жартівниця», «Язиката Хвеська», «Колобок», «Снігова королева», «Золушка», «Спляча красуня», «Лисичка і півень», «Кайдашева сім’я».

У виставах приймали участь більше 50 жителів села : вчителі, бухгалтери, працівники колгоспу.

Керстенці в роки першої світової війни.

До 1914 року власником земель в с. Керстенці був пан Рафалович. Він був власником Зарожанського цукрового заводу. Сам він жив у Німеччині, а справами керував управитель. Користуючись безладдям в країні власником володінь Рафаловича став пан Ісманський. Пан Ісманський був управляючим банком у Києві. Він з допомогою махінацій заволодів документами пана Рафаловича і оголосив себе власником цукрового заводу, а також земель в Керстенцях.Пан Ісманський прилетів з Києва на літаку, який сів на полі між с. Недобоївці і с. Ставчани. Всі жителі навколишніх сіл збіглися дивитися на літак, якого вони ще не бачили. Літак охоронявся жандармами. Пан Ісманський мав тоді документи на 100 га землі. Він запустив цукровий завод і уклав з населенням навколишніх сіл контрактації, згідно яких люди сіяли буряк і здавали на завод.
В серпні 1914 року група людей з Керстенець в тому числі Герасимчук Василь з сином пішли в село Зарожани, щоб притягнути молотарку, але на заводі ніхто не працював, всі плакали. Почалася перша світова війна. Ці ж люди повернулися в село і принесли сумну звістку. Багато керстенчан призвали в царську армію, зокрема:
? Буцина Авксентія Олександровича 23 роки,
? БабущакаСимеона Олександровича 25 років,
? Дудукала Степана Олексійовича 24 роки,
? Дергача Олексія Полікарповича 27 років,
? Кравчука Андрія Степановича 30 років,
? Савчука Андрія Васильовича 27 років,
? Снігура Андрія Назаровича 33 роки,
? Турецького Федора Андрійовича 22 роки,
? Чулея Антона Андрійовича 30 років,
? Герасимчука Василя Васильовича 36 років,
? Дудукала Василя Герасимовича 37 років,
? Кошмарюка Василя Ісаакійовича 33 роки,
? Наговичко Василя Леонтійовича 24 роки,
? Никорюка Георгія Васильовича 25 років,
? Никорюка Василя Назоровича 38 років,
? Никорюка Василя Никифоровича 27 років,
? Паламарюка Василя Федоровича 30 років,
? Паламарюка Василя Федоровича 19 років,
? Присикара Василя Васильовича 32 роки,
? Турецького Василя Андрійовича 34 роки,
? Кошмарюка Гаврила Костянтиновича 24 роки,
? Кравчука Гаврила Степановича 23 роки,
? Паламарюка Гаврила Григоровича 27 років,
? Крецука Георгія Яковича 26 років,
? Снігура Георгія Федоровича 28 років,
? Бурлака Петра Костянтиновича 19 років,
? Кошмарюка Петра Костянтиновича 28 років,
? Садовника Петра Герасимовича 31 рік,
? ГороденськийПарфірій Григорович 25 років,
? Городенський Сергій Киприянович 26 років,
? Лизюк Сильвестр Афанасійович,
? Герасимчук Симеон Федорович 37 років,
? ГладикСимеон Сергійович 21 рік,
? Мудрейка Семена Леонтійовича 30 років,
? Каркавчука Семена Васильовича 38 років,
? Касіяна Семена Мардарійовича 28 років,
? ПрисикараСезонта Васильовича 29 років,
? ДячукаСофронія Петровича,
? Каларащук Степана Мифодійовича 26 років,
? Паламарюк Степана Федоровича 34 роки,
? Дергача Степана Костянтиновича 20 років,
? Герасимчука Терентія Тимофійовича 25 років,
? Наговичко Терентія Олексійовича 32 роки,
? Фіщука Тимофія Григоровича 34 роки,
? Кошмарюка Пилипа Костянтиновича 32 роки,
? Рудика Пилипа Федоровича 22 роки,
? Грищука Федора Антоновича 20 років,
? Рябіцького Федора Олексійовича 38 років,
? Шлей Георгія Федоровича 22 роки,
? Мотуляка Федора Демяновича 37 років,
? Вакарюка Феофана Григоровича 20 років,
? Павлюка Пилипа Степановича 36 років.
За першої світової війни в Керстенцях стояли Ставропольський, Одеський, Українські полки, а також Кубанські козаки 8-ої російської армії Південно-західного фронту. Біля хати Герасимчука Василя був рядконов’язнів де стояло більше 100 коней. Один з солдатів з Харківської губернії вчив малолітніх дітей грамоти і вони писали за неграмотних листи на фронт.
В 1917 році в село прийшла звістка про Лютневу революцію. Лінія фронту світової війни в цей час проходила через Ревківці, Ржавинці. Російська армія готувала прорив в напрямку Карпатських гір, внаслідок якого німецько-австрійські війська зазнали поразки.
В березні 1918 року почалася інтервенція Австро-Угорщини. В наше село вступив кінний полк австрійців, вони маршем пройшли через село. Оля (Волячка) була тоді молодою дівчиною і коли побачила чужинців так злякалася, що втратила мову на все життя. Австрійці побули в селі дуже мало. В жовтні в Австро-Угорщині і Німеччині відбулися революційні заворушення і австрійці відступили.
Австрійська окупація змінилася румунською. В листопаді 1918 року румунські війська окупували село.
В селі в той час жила сім’я поміщиків Яворівських: Дмитро Олександрович 63 роки, його дружина Олена Федорівна 48 років та їх син Володимир 9 років. Поміщик мав поле. У нього працював наймитом поляк ПаславськийКароль. Пан дав Каролю два гектара землі і зробив його своїм управителем. Поступово пан почав розпродувати землі. Мірою тоді була пражина. Це дві сотих. Селяни ходили також працювати на поле до пана Ісманського. Платили поденно по 5 крб. за рядок, але наглядач перевіряв якість роботи. Плату давали людям ввечері, під музику, щоб привабити молодь. В селі в цей час жило 10 єврейських сімей (Янкеля, Абрама та ін.). Їхні будинки були на тому місці де зараз проживає Бодян Василь Андрійович, Бекер Василь І., Грищук Георгій І., там де зараз будинок культури. В селі була ціла єврейська вулиця. Євреї жили дуже бідно.
Румуни одразу ж встановили жорсткий порядок в селі. Населення обклали тяжкими податками. Була створена румунська комуна куди входили з села Керстенці, Довжок, Берестя. Центр був у Бересті. Очолював комуну шеф, а при ньому був управитель справами примар. В Керстенці за податками їхав агент Рябко родом з с. Динівці. На шиї в його коня був великий дзвінок і його звуку всі боялися. Румуни намагалися знищити все українське. Так, при народжені дитину записували не української, а румунської національності.
Школа розташовувалася в тому приміщенні, де зараз знаходиться будинок побуту. Вчителькою була жінка примаря, яку називали Нестеровська /Чорнійка/. Вона навчала різновікові групи дітей румунській мові. За малу провину били ребром лінійки по руках. Двох дівчаток ця вчителька била по руках за незнання уроку, а потім одну з них Степаниду вигнала босою на мороз, після чого дівчинка дуже захворіла, мучилась, а потім померла.
В селі жила також родина небагатих поміщиків Шанявських. Відомо, що КотеринаШанявська мала маєток та тому місці, де зараз курятник, біля будинку був великий сад, подалі вітряки (там, де зараз тракторна бригада). В пані Шанявської були діти: Зінаїда і Віра. Чоловік Катерини був волосним писарем і дуже рано помер.
Під час 1 світової війни солдати царської армії жили по хатах на постої. В пані Шанявської жили кавалеристи драгунського полку. В панському саду стояли гармати, які перевозились кіньми. Пані Шанявська була доброю з людьми, ласкавою, завжди чесно їх розраховувала. Багато речей роздавала бідним.
За період від 1914 до 1918 року життя селян в Керстенцях погіршилось. Великі податки, якими обкладали румуни населення виявилися непосильними. Багато людей емігрували з Керстенець. Найбільше виїжджали в Канаду. Було дві хвилі еміграції в 1914 році, а також в 1933 році коли село знову окупували румуни.
До 1915 року в Канаду з Керстенець виїхали: Шлей Олександр Іванович 22 роки, Бабущак Тимофій Олексійович 19 років, Дудукал Михайло Олексійович 23 роки, Андріцький Андрій Степанович 26 років, Бодян Андрій Герасимович 36 років, Попович Михайло Андрійович 20 років, Герасимчук Єфим Афанасійович 20 років, Дудукал Василь Афанасійович 19 років, Кошмарюк Василь Ісакович 33 роки, Романко Василь Петрович 21 рік, Касіян Гаврило Мардарійович 23 роки, Дячук Петро Ілліч 50 років, Снігур Михайло Петрович 19 років, Сокирчук Петро Миколайович 31 рік, Чулей Петро Андрійович 28 років, Балук Пилип Костянтинович 39 років, Проскурняк Артем Самойлович 24 роки, Проскурняк Сергій Романович 25 років.
В 1915 році в Керстенцях проживало 1270 чоловік. З них 652 чоловіки і 618 жінок. Проживало також 254 дитини віком до 7 років. З них 118 хлопчиків і 134 дівчинки.
Священником в селі був Мурзак Георгій Іванович, якому було 43 роки. Його дружині Катерині Григорівні було 42 роки. Обов’язки псаломщикавиконував Березовський Доментій Сергійович 27 років, в нього була дружина Олена Григорівна 26 років, а також діти Лариса 4 роки, Надія 3 роки і син Всеволод 1 рік. В Керстенцях проживав також міщанин з м. Камянця-ПодільськогоВешинський Олексій Матвійович 43 роки, його дружина Євдокія Іванівна 39 років, і їх син Петро 20 років. Вешинський виїхав у Канаду а Петро пішов на війну у царську армію.

Повстання 1919 року проти румунської окупації.

Багато хлопців з с. Керстенці повернулись з фронтів 1 світової війни і застали в селі владу румун. Бувші воїни і стали ініціаторами повстання 1919 року. Повстанці використали зброю, яку позалишали австрійці, коли відходили з села. Організаторами повстання стали Павлюк Пилип та Палагнюк Аврам.
Біля бувшої школи сформувався штаб. Недалеко від школи в хаті Якова Романко був жандармський румунський пост. Там жили 14 чоловік з прикордонної охорони. Повстанці захопили їх. Одних застрелили в хаті, інших розстріляли біля кладовища, а решту поранених посадили в погріб під замок. Особливо активними були Павлюк Пилип, Палагнюк Аврам, Наговичко Василь, Турецький Левко, ГавриїлівЯков. Арештували також офіцера і його денщика, які жили там, де нині живе Балук Дмитро Васильович.
Павлюк П. пішов у розвідку і повернувшись доповів, що румуни палять с.Недобоївці. Тоді вирішили відступити до с. Довжок, щоб зібрати сили. Румуни почали артилерійський обстріл села. Крайні хати позносило. Багато людей залишилося без даху над головою. Їх позабирали родичі. Зима 1919 року була дуже суворою, старожили згадують, що навіть у худоби обмерзали вуха. Румуни ввійшли дуже швидко і повстанці не встигли відійти. Село підпалили і вночі почали арештовувати людей. Ставчани в цей час вже палали у вогні. Спочатку арештували євреїв і закрили в погребі на подвір’ї Паламарюк П. Румуни водили з собою священника і дяка. Всіх арештованих зігнали до школи, а потім закрили в довгий сарай до пана Яворівського, який жив там, де зараз живе Прохоренко В.М.
Почалася розправа молодого хлопця Гушелика Никифора, якому було 18 років, арештували хоча він і не брав участь у повстанні. Його розстріляли на тому місці де зараз дитячий майданчик. Вели в одній білизні. Не дозволяли забрати труп і він лежав від середи до неделі. Старостою села був тоді Романко Леонтій. Він ходив разом з румунами по хатах. Розстріл бачила його сестра Єфтемія. Його вели на розстріл 4 румуни. В тілі Знайшли 4 кулі. Тільки після того як румуни відійшли, тіло Никифора забрали. Оскільки труни не було, то поховали його в кориті лдя хліба, а накрили полицею. Цілий тиждень не давали закривати могилу «більшовика». Арештували також Мельника, який був з-за Дністра і в нього знайшли військову шинель. Без суду його застрелили. В одному з районів села на Колонії застрелили Касіяна Івана. Герасимчука Мифодія Назаровича вбили в хаті Кравчук Ганни, Боднарюка Федора Васильовича в урочищі «Ізвори», Андріцького Федора Афанасійовича в урочищі «Римар».
Тих, кого арештували били і примушували палити хати односельчанам. Павлюк Пилип був поранений, втік за дністер і далі воював у складі бригади Котовського. До смерті жив у с.СокілКамянець-Подільського району. Його сім’я переховувалась у селі Ставчани.
Палагнюк Авраам поранений доповз до своєї хати. Там його знайшли жандарми. Вони шаблями посікли його на шматки, а потім тіло облили гасом і запалили, так згоріла і вся хата. Румуни грабували хати перед тим як спалити. Так спалили хату Шлей Ірини, Касіяна І. Довго не могло заспокоїтися село після цієї розправи.
Навесні проводилися судові справи з приводу повстання, але більшість людей відпускали, вже нікого не розстрілювали. Так було арештовано Гушелика Мирона, брата розстріляного Никифора, але його відпустили. Навесні люди почали робити клаки, полагодили хати, відбудувалися. Румуни збільшили податки і ще суворіше їх визискували. Становище стало нестерпним, тому в 1926 році багато односельчан виїжджали за кордон, зокрема в Канаду. Виїхав Герасимчук Іван Васильович, якому було 25 років. В Канаді було не легше тому, що в 1932 році там була сильна економічна криза і багато односельчан повернулося.

Осередок організації «Червоний школяр» в Керстенцях.

В 1927 році деякі учні с.Керстенці, які добре навчалися вступили до Клішковецької чоловічої гімназії. Там навчання велось тільки на румунській мові. Наш односельчанин Каркавчук Іван Якович в 1927 році поступив у Клішковецьку чоловічу гімназію. Там він сидів за одною партою з Йосифом Кліщем, який пізніше став героєм Руху опору у Франції. В 1930 році Каркавчук Іван Якович і Йосиф Кліщ поступили в Хотинську чоловічу гімназію. Більшість учнів були сини поміщиків та заможних городян. Восени 1931 року школярі почали збиратися в шкільному інтернаті на сходки. Вони читали «Кобзар» Т.Г.Шевченка та інші заборонені твори.
Взимку 1932 року виник підпільний осередок «Червоний школяр». Спочатку в нього входило 5 чоловік. Секретарем осередку був Йосиф Кліщ. Він був відмінним математиком. На сходках читали твори українських письменників. Основним завданням була просвіта українського народу, розвиток національної свідомості, боротьба за визволення з під влади румунських окупантів.
Вивчали історію компартії України, прагнули до воз’єднання з Україною.Вирішили, що необхідно створити такі ж осередки по селах. Каркавчук Іван Якович дістав завдання створити осередок в с.Керстенцях. В осередок ввійшли Грищук Василь Мифодійович, Голубан Денис, Герасимчук Іван Васильович. Осередок став називатися «Сількомат компартії». Члени осередку читали заборонену літературу, а одного разу до жовтневих свят вивішували червоний прапор в центрі села над школою.
У 1934 році в селі Керстенці виникла перша комсомольська організація. Другим секретарем було обрано Боднаря Якова Гавриловича. До цієї організації вступив провідник баптистів Бодян Ілларіон Петрович, який після Великої Вітчизняної війни був головою Новоселицького райвиконкому. Збиралися в хаті дяді Каркавчука І.Я. Раз на тиждень приїжджав зв’язковий.
В кінці 1934 на початку 1935 року почалися арешти. Арештовано було всіх активістів, крім Каркавчука І.Я. Суд був у 1935 році, а повторно судовий процес проводили в 1937 році. Каркавчуку І.Я. заочно присудили до 5 років ув’язнення, Йосифа Кліща теж до 5 років позбавлення волі, а Герасимчука І.В. до 1 року тюрми (з правом апеляції).
Герасимчук І.В. написав апеляцію в Бухарест, але відповіді не було аж до 1939 року. В 1939 році він поїхав на суд в Бухарест, але без результату, так як в Румунії в цей час було неспокійно.
В 1939 році багатьох чоловіків з села забрали в румунську армію «кончентрати». Відомо, що Лизюк Семен Тимофійович втік з румунської армії ховався в ямі у припічку 3 роки, коли приходили жандарми зверху сідала сестра. Виходив він тільки вночі. Хтось доніс, його арештували і везли в Долиняни, а потім в Новоселицю зв’язаного на возі. Він розв’язав руки і при втечі був убитий. Кажуть що він увесь час казав: «Де б не був, а румунам служити не буду».

Організація колгоспу в селі 1940 року.

В село вступили радянські війська. Біля церкви зупинилася машина з військовими. На машині був великий рупор. Зазвучала пісня. Всі люди кинули роботу і бігли дивитись. Одразу в селі створили сільську Раду. Головою сільської Ради став Фіщук Василь Тимофійович.
Восени 1940 року організували колгосп. Активним організатором був Никорюк Георгій Георгіович. Головою колгоспу став Кравчук Гаврило Степанович (помер в м.Новоселиця від тифу після війни). Бригадиром став Бодян Ілларіон Петрович (помер в Герцах). В 1941 році весною в колгосп дали трактор «Беларусь» на зубчастих колесах.
Першими колгоспниками були Бодян Іван Андрійович, Бодян Ілларіон Петрович, Паславський Микола, Сандуляк Євдокія, Проскурняк Ілларіон, Турецька Марія, Городенська Василина, ГороденськаіОлена, Городенська Марія, Снігур Марія, МичикМотрина. Люди не знали, що таке колгосп, боялися йти. Назвали колгосп ім.18 партконференції. Всього пішло в колгосп 10 сімей. Організували дві ланки. Одною з ланкових була КасіянХарита і Снігур Марія. Першим трактористом був Рябіцький Василь Емануїлович.

Керстенці в роки Великої Вітчизняної війни.

В червні 1941 року коли люди були в полі над селом дуже низько пролетіло багато літаків. Почалася Велика Вітчизняна війна.
В 1941 році ланкову Снігур Мрію Іванівну за успіхи в праці послали в Москву на ВДНГ. Орден Трудового Червоного Прапора їй та іншим селянам вручив К.Ворошилов. По дорозі додому Марію Іванівну захопила війна, поїзд обстріляли. В цей час разом з німцями в с.Керстенці вступили румуни. Вони почали переслідувати тих людей, які працювали на якихось керівних посадах.
Так було арештовано секретаря комсомольської організації Голубана Георгія Денисовича, голову сільської Ради Фіщука Василя Тимофійовича, замісника бригадира польової бригади Паращука Георгія Васильовича, БабунякаКапрія, Турецького Олексія. Спочатку їх відправили в Хотинську жандармерію, потім в Чернівецьку тюрму. Там вони перебували два тижні. Звідти їх направили у військовий табір з Дністром, але рідні клопотали і арештованих з Хотина відпустили додому. Коли арештовані вже були вдома то раптом прийшов наказ = всіх розстріляти протягом 24 годин. Арештували вночі. На підводі вивезли до лісу аж біля с. Берестя і розстріляли на березі яру під великим деревом, яке збереглося до наших днів. На тому місці є пам’ятник. Ніч була дощова і одному з арештованих вдалося втекти. Це був Турецький Олексій. З переказом тіла загиблих вивезли до річки Прут і потопили.
Румуни також переслідували сім’ї тих хто добровільно пішов на фронт. Так батько Харкавчук Василини Іванівни пішов з радянськими військами в 1941 році коли вони відходили. Румуни примушували його жінку у якої було четверо дітей щодня з’являтися на пост в с.Берестя відмічатися. У матері опухли ноги, часто румуни вривалися в хату били і жінку і дітей. Людей виганяли на край села відкидати сніг, рити окопи.
У 1944 році в село зайшли німці. Вони відступали. Тимчасово оселились по хатах. Так, німецький офіцер жив у будинку Запоронюк Феодосії Денисівни. Німці відступали і тому боялися, вони вже не завдавали шкоди населенню. Наступали війська 1-го і 2-го Українських фронтів, 133-я Смоленська і 103-я Київська стрілецькі дивізії. В 1944 році на фронт було забрано багато односельчан. Багато людей загинуло при першому бомбардуванні при переправі через річку Дністер.
На фронті воювали:
• рядовий запасу АндріцькийЕмануїлАгапович з серпня 1944 року по грудень 1945 року в складі 602 стрілкової дивізії,
• Бабуняк Георгій Андрійович з листопада 1944 року по січень 1945 року в складі 1189 стрілкового полку,
• Балук Василь Евграфович з вересня 1944 року по травень 1945 року,
• Балук Феодосій Фванович з листопада 1944 року по травень 1945 року в складі 546 стрілкового полку,
• БоднарюкМифодій Федорович з липня 1944 року по травень 1945 року в складі 1 саперного полку,
• Бодян Феодосій Іванович з 1944 року по 1945 рік в складі 206 саперного полку,
• Бурлака Василь Іванович з 1944 року по 1945 рік в складі 216 стрілкового полку,
• Герасимчук Афанасій Антонович з 1944 року по1945 рік в складі 206 стрілкового полку,
• Герасимчук Василь Тимофійович з 1944 року по 1945 рік в складі 140 стрілкового полку,
• Герасимчук Степан Семенович з 1944 року по 1945 рік в складі 140 стрілкового полку,
• Цибульник Петро Аксентійович, Голик Михайло Васильович в складі 538 стілкового полку,
• Гопка Федір Іванович в складі 552 стрілкового полку,
• Городенський Михайло Іванович в складі 891 стрілковго полку,
• Городенський Михайло Парфирович в складі 552 стрілкового полку,
• Городенський Михайло Якович в складі 708 стрілкового полку,
• Грищук Василь Іванович в складі 216 стрілкового полку,
• Грищук Гаврило Федорович в складі 433 стрілкового полку,
• Дячук Іван Антонович в складі 869 стрілкового полку,
• Дячук Федір Софронович в складі 32 стрілкового полку,
• Жеребний Олексій Іванович в складі 396 стрілкового полку,
• ЖеребнийМифодій Георгійович в складі 154 стрілкового полку,
• КакаразаМифодій в складі 170 стрілкового полку,
• Каркавчук Михайло Васильович в складі 635 стрілкового полку,
• Касіян Михайло Васильович в складі 67 саперної бригади,
• КасіянМифодій Семенович в складі 44 стрілкового полку,
• Кодельчук Георгій Якович в складі 23 стрілкового полку,
• Кошмарюк Георгій Пилипович в складі 163 стрілкового полку,
• Кошмарюк Онуфрій Дмитрович в складі 1103 стрілкового полку,
• Лизюк Костянтин Федорович в складі 602 стрілкового полку,
• Лизюк Василь Федорович в складі 64 стрілкового полку,
• Мегек Степан Ісидович в складі 450 стрілкового полку,
• Мудрейко Іван Пилипович в складі 216 стрілкового полку,
• Наговичко Гаврило Васильович в складі 381 стрілкового полку,
• Наговичко Георгій Васильович в складі 532 саперного полку,
• Наговичко Семен Васильович в складі 409 стрілкового полку 72 гвардійської дивізії,
• Никорюк Георгій Петрович в складі 1035 стрілкового полку,
• Никорюк Василь Григорович в складі 55 стрілкового полку інженерного батальйону,
• Никорюк Іван Семенович в складі четвертого інженерного стрілкового батальйону,
• Паламарюк Василь Іванович в складі 1103 стрілкового полку,
• Паламарюк Іван Степанович в складі 869 стрілкового полку,
• Панчук Сава Демянович в складі 219 стрілкового полку,
• Паращук Олексій Васильович в складі 552 стрілкового полку,
• Романко Михайло Васильович в складі 864 стрілкового полку,
• Романко Леонід Федорович в складі 68 механізованого саперного полку,
• Романко Яків Васильович в складі 68 механізованої бригади інженерної машинної роти,
• Рябіцький Василь Емануїлович в складі 538 стрілкового полку,
• Скакун Василь Епіфанович в складі 48 стрілкового полку,
• Стасюк Нестор Герасимович в складі військової частини 33071,
• Снігур Яків Федорович в складі 40 стрілкового полку,
• Стасюк Петро Герасимович в складі 40 стрілкового полку,
• Ткач Федір Леонтійович в складі 264 стрілкового полку,
• Турецький Василь Іванович в складі 532 стрілкового полку,
• Турецький Володимир Іванович в складі 450 транспортно- саперного батальйону,
• Турецький Володимир Андрійович в складі 538 стрілкового полку,
• Турецький Григорій Іванович в складі 213 стрілкового полку,
• Турецький Пилип Васильович в складі 450 стрілкового полку,
• Федорович Емануїл Петрович в складі 216 стрілкового полку,
• Шлей Андрій в складі 222 гвардійського стрілкового полку,
• Шлей Іван Миронович в складі 585 стрілкового полку,
• Шлей Іван Мойсеєвич в складі 688 стрілкового полку,
• Шлей Степан Ілларіонович в складі 868 стрілкового полку,
• Штепуляк Іван Федорович в складі інженерного стрілкового батальйону,
• Штепуляк Михайло Дмитрович в складі 869 стрілкового полку.

З фронтів Великої Вітчизняної війни не повернулося 137 односельчан:
1. Жилко Василь Михайлович
2. Снігур Афанасій Васильович
3. Проскурняк Степан Романович
4. Герасимчук Олексій Васильович
5. Городенський Іван Порфирович
6. Паращук Пилип Дмитрович
7. Штепуляк Тимофій Мойсейович
8. Гаврилян Михайло Васильович
9. Садовник Данило Петрович
10. Романко Василь Георгійович
11. Запоронюк Василь Єремійович
12. Садовник Феодосій Іванович
13. Жилко Іван Михайлович
14. Морля Петро Васильович
15. Кошмарюк Тимофій Пилипович
16. Боднарюк Парфеній Петрович
17. Ткач Степан Леонтійович
18. Ткач Георгій Леонтійович
19. Садовник Феодосій Васильович
20. Чулей Петро Антонович
21. Садовник Семен Іванович
22. Буцин Іван Пантелейович
23. Дергач Феодосій Мифодійович
24. Гладик Георгій Леонтійович
25. Никорюк Георгій Васильович
26. Руснак Федір Якович
27. Пахуляк Феодосій Федорович
28. ДячукІлларіон Іванович
29. Рябіцький Георгій Олександрович
30. Никорюк Степан Васильович
31. Рябіцький Іван Емануїлович
32. Паращук Харитон Дмитрович
33. Паращук Михайло Дмитрович
34. Касіян Андрій Васильович
35. Садовник Георгій Петрович
36. Дергач Василь Мифодійович
37. Нагірняк Максим Іванович
38. Романко Василь Іванович
39. Крицук Василь Семенович
40. Герасимчук Іван Васильович
41. Никорюк Федір Григорович
42. Осадчук Василь Якович
43. Боднар Федір Петрович
44. Грищук Василь Прокопович
45. Боднар Пилип Петрович
46. Дергач Іван Васильович
47. Лизюк Іван Якович
48. Буцин Григорій Аксентійович
49. Лизюк Павло Федорович
50. Городенський Василь Сафронович
51. Бурлака Іван Костянтинович
52. Фіщук Володимир Тимофійович
53. Жеребний Микола Іванович
54. Романко Георгій Леонтійович
55. Никорюк Василь Іванович
56. Фіщук Тимофій Васильович
57. Шлей Олексій Іванович
58. Наговичко Олексій Терентійович
59. Паламарюк Феодосій Никифорович
60. Боднар Яків Гаврилович
61. Романко Іван Іванович
62. Дудукал Георгій Васильович
63. Гуменко Павло Григорович
64. Турецький Василь Леонтійович
65. Шлей Гаврило Гаврилович
66. Гаврилян Гаврило Іванович
67. Садовник Василь Семенович
68. Герасимчук Федір Костянтинович
69. Турецький Володимир Дмитрович
70. Штепуляк Федір Іванович
71. Павлюк Георгій Пилипович
72. Касіян Олексій Іванович
73. Паращук Георгій Васильович
74. Мегек Михайло Никифорович
75. Герасимчук Михайло Тимофійович
76. Мороз Самсон Іванович
77. Голубан Георгій Денисович
78. Кошмарюк Василь Дмитрович
79. Бодян Іван Андрійович
80. Касіян Парфеній Іванович
81. Гопко Андрій Микитович
82. Дячук Василь Гнатович
83. Шлей Іван Георгійович
84. Гуменко Іван Григорович
85. Дудукал Михайло Григорович
86. Рябіцький Леонтій Олександрович
87. БабунякКапрій Андрійович
88. Присакар Михайло Сезонтійович
89. ЛизюкСафронійАнисимович
90. Дудукал Антон Григорович
91. Лизюк Данило Федорович
92. Никорюк Федір Федорович
93. Герасимчук Епіфан Афанасійович
94. Вакарюк Георгій Феофанович
95. Кравчук Микола Олександрович
96. Вакарюк Василь Іванович
97. Павлюк Федір Іванович
98. Голубан Іван Семенович
99. Лизюк Олексій Іванович
100. Паламарюк Дмитро Гаврилович
101. Турецький Василь Іванович
102. Кошмарюк Степан Пилипович
103. Проскурняк Іван Артемович
104. Кошмарюк Іван Пилипович
105. Касіян Олексій Васильович
106. Попович Василь Савович
107. Ткач Мифодій Григорович
108. Мотуляк Федір Федорович
109. Мудрейко Василь Семенович
110. Кошмарюк Іван Георгійович
111. Мотуляк Іван Федорович
112. Турецький Емануїл Семенович
113. ФіщукЄремій Васильович
114. Никорюк Георгій Парфенійович
115. Кравчук Михайло Олександрович
116. Лизюк Нестор Анисимович
117. Паламарюк Дмитро Степанович
118. Шлей Степан Мойсеєвич
119. Кравчук Георгій Гаврилович
120. Паламарюк Георгій Васильович
121. Боднар Михайло Петрович
122. Шлей Василь Костянтинович
123. Присакар Тимофій Васильович
124. Снігур Гнат Петрович
125. НагірнякЕвсеній Павлович
126. Харкавчук Василь Якович
127. Паращук Олексій Іванович
128. Паращук Григорій Іванович
129. Грищук Пантелей Євдокимович
130. Никифорчук Федір Пилипович
131. Никорюк Іван Васильович
132. Никорюк Микола Михайлович
133. Грубляк Георгій Омосович
134. Павлюк Іван Семенович
135. Шлей Степан Григорович