Видатні особистості Керстенці

Олександр Хиждеу

Письменник, історик, філолог і фольклорист, який зробив вагомий внесок в розвиток молдавської і румунської історії та фольклористики.
Олександр Хиждеу народився 30 листопада 1811 року в селі Мизюринці Кременецького повіту колишньої Волинської губернії. Коли сім’я переїхала жити до Керстенець, Олександрові було чотири роки. Тут і пройшло його дитинство. Навчався в благородному пансіоні при Кишинівській духовній семінарії, потім – у Харківському університеті на юридичному факультеті. Уже у дев’ятнадцятирічному віці пише докладну дослідницьку працю про законодавство російського царя Олександра І. Її зміст, висловлені в ній думки свідчать про наукову зрілість автора, який, незважаючи на молодий вік, добре розумівся в питаннях історії та юриспруденції Росії.
У період навчання в Харкові відбувся публіцистично-письменницький дебют Олександра Хиждеу в московській пресі. Співробітництво його в “Вестнике Европы” було досить різноманітним і значним: лише за один 1830 рік, юний бессарабець друкує тут твори філософсько-есеїстичного характеру “О цеси философии”, “О достоинстве божественной поэзии”, белетристично-історичного “Дука. Молдавское предание” і фольклорно-етнографічного “Две молдавские народные песни”. Після закриття “Вестника Европы” Олександр почав співпрацювати з журналом “Телескоп” і додатком до нього “Молва”. О.Хаждеу бере участь у роботі Харківського філологічного гуртка І.І. Серзневського, де, зокрема, ділиться міркуваннями про записаний ним український та молдавськи фольклор. Особливу увагу приділя вивченню життя і творчості Г.С. Сковороди, наслідком чого стають статті про великого українського філософа й поета – “Три песни Сковороды”, “Об издании сочинений Григория Сковороды”, “Григорий Варсава Сковорода” та дисертація, яку захистив 1838 року в Мюнхені.
У серпні 1832 року, закінчивши університет і повернувшись у Бессарабію, О.Хиждеу постає перед вибором: вступати на службу, щоб підтримати старого вже і хворого батька, чи продовжквати літературну та наукову діяльність, займаючись одночасно адвокатською практикою.
Провівши на державній службі менше року, О.Хиждеу займається творчою працею і час від часу відвідує лекції у Мюнхенському та Гейдельбурзькому університетах.
У жовтні 1835 року, зі смертю батька змушений зайнятися господарськими справами. Відтак порівняно недовгий час працює почесним смотрителем Хотинського повітового училища. Завдяки йому удосконалено навчальний процес і поліпшено комплектування бібліотеки, реконструйовано приміщення повітового й приходського училищ, налагоджено їх матеріальне забезпечення. У відповідь про клопотання О.Хиждеу “Про запровадження викладання латинської та німецької мов у Хотинському повітовому училищі” міністр народної освіти прийняв 24 червня 1837 року рішення, згідно з яким це викладання мало здійснюватись “под наблюдением почетного смотрителя из кандидатов Харьковского университета, Хиждеу, как любителя наук”.
А тим часом відбулися зміни в осбистому житті О.Хиждеу – він одружився з Єлизаветою Даукш, дочкою одієї зі своїх клієнток, справу якої захищав у суді. У подружжя народилося 2 сини: Фадей – майбутній письменник та видатний вчений – філолог, відомий як Богдан-Петричейку Хашдеу, і Микола – художник, заарештований у Петербурзі за підозрою в приналежності дореволюційного студентського руху й кинутий до Петропавловської фортеці, де в 1860 році загинув. До 1840 року сім’ Хиждеу жила в Керстенцях, половиною яких володіла його мати Валерія, що справила значний вплив на виховання своїх синів Олександра та Болеслава, а також внуків Фадея (Богдана) та Миколи.
Попри офіційну службу смотрителя й родинні клопоти, О.Хиждеу продовжує наукову працю. В ті роки він встановив найтісніші контакти з Одеським товариством сільського господарства, для якого підготував праці “Исследование о настоящем положении крестьян в Бессарабской области и о средствах к улутшению их состояния “, “О причинах упадка лесоводства Бессарабии”, ” Ручная книга Бессарабского земледельца”, “Про народність і економічні знання” (французькою мовою). Співпрацює він з Археологічною комісією при Міністерстві народної освіти.
Цінною допомогою у науковій діяльності О.Хиждеу була родинна бібліотека, яку він постійно поповнював не тільки тогочасними виданнями а й раритетами попередніх епох. У його бібліотеці були книги багатьма європейськими мовами. Чимало з них не були передбачені офіційними програмами, але широко використовувались письменником у педагогічній діяльності.
У 1842 році О.Хиждеу переїздить із сім’єю до Кам’янця-Подільського, у зв’язку із призначенням його старшим учителем росіської словесності та логіки в місцевій гімназії. Але вже через рік його звільняють від викладання. Вважають, що приводом до цього послужив донос, згідно з яким О.Хиждеу звинуватили в “значительных отступлениях от предписаных руководств” при читанні лекцій.
Після звільнення з Кам’янець-Подільської гімназії О.Хиждеу займається адвокатською діяльністю. За сміливі виступи на захист своїх клієнтів він неодноразово зазнавав переслідувань з боку царської адміністрації. А в 1850 році його перевели до Бессарабії.
Впродовж десятилітнього проживання в Кишиневі (1851-1861) О.Хаждеу займається юридичною практикою, багато уваги присвячує вихованню свого обдарованого сина Богдана.
У зв’зку із родинними обставинами (смерть матері та інше) переїжджає в 1861 році до Керстенець, де займається господарством та продовжує наукові дослідження. Тут він проводить останні роки життя, займається адвокатською практикою і творчою діяльністю.
Помер Олександр Хиждеу 9 листопада 1872 року в Хотині “от водяной болезни”, як записано в метричній книзі соборної покровської церкви міста. Похований у Керстенцях.
Творчість письменника багатогранна. Він був цікавим поетом, автором російського циклу “Молдавские сонеты”, і низки віршів, серед яких “Село Керстенці”, “Хотин”, “Село Ставчани”. Крім ліричних писав сатирично-гумористичні твори. О.Хиждеу збирав і записував фольклор. У його спадщині молдавські, циганські, сербські народні твори.

Село Керстенці
Мир праху вашому, моїх батьків могили!
Я повернусь до вас і не покину вас.
Навчи, Стефане, мудрості і сили
Для захисту Вітчизни в грізний час.

Навчи, Тадею, наш співаче милий,
Як у піснях її підносили щораз.
Я тут новак. Скажіть же, старожили:
Як бути, аби дух дідівський не загас.

Частіше навіщай своїх батків гробниці!
То меч на них гостри і ворога вражай;
То влаштовуй коло них лади цівниці.

Для краю рідного, для честі треба жити.
За рідний край, за честь пролити кров не жаль!
Відрада серцеві – пісні про них зложити!

Олександр Хиждеу