Історико-краєзнавчий портрет Чернівецької області історія краєзнавство традиції освіта культура Чернівецької області
Розвиток освіти на території села Клішківці
Потребу в знаннях відчувало людство з давніх – давен. Була така потреба і в наших далеких предків, жителів найбільшого села на Буковині – Клішківці.
Особливою стала потреба в писемності з виникненням державності. Як і в центрі держави,так і на периферії необхідно було вести облік населення, облік різного роду даних.
Жителі села мріяли про відкриття школи, адже саме вона була тим відправним пунктом , від якого путівку в життя діставало не одне покоління, в тому числі видатні в майбутньому люди села.
Згадка про створення першої школи в селі Клішківці датована 1870 роком. Це була земська однокласна школа , яка розміщувалась у найманому приміщенні, і де працювала перша вчителька Олександра Багницька. Навчання велося на російській мові.
В 1876 році орендатор монастирських земель грек Пекар подарував приміщення своєї контори під школу. В цьому ж році в подарованому приміщенні відкрито земську двокласну школу, вчителювали в якій Іван Васильович Москалюк з дружиною.
1897 рік – відкрито ремісниче училище , що складалось з трьох відділів: ковалів, бондарів, штельмахів. Розраховане на навчання 25 учнів. Директор училища – Тріус Григорій Григорович. Училище проіснувало до 1918 року.
5 вересня 1906 року школа реорганізована у земську чотирикласну, в якій працювало два комплекти. Вчителювали тут 1925 року мати і донька Ковальовські – Афанасія Антонівна та Надія Михайлівна.
Під час румунської окупації в приміщенні земської школи працювала початкова школа на чолі з директором Стаматеску.
1907 рік – відкрито церковно-приходську школу, в якій одночасно навчались три класи -комплекти з одним учителем – Постолатієм Андрієм Григоровичем.
1912 рік – побудовано земську школу на кошти громади села. Трьохкласна школа з одним учителем – Яловегою Василем Степановичем, який одночасно навчав усіх учнів. Вперше в цій школі складали іспити, для переходу на навчання в наступний клас, на яких був присутнім інспектор шкіл.
З 1914 по 1943 рік в приміщенні земської школи розміщувався військовий лазарет.
Рік 1923 – відкрито чоловічу гімназію у приміщенні Клішковецької волості. Навчалось у гімназії біля 120 хлопчиків з Клішківців та навколишніх сіл. Термін навчання- 4 роки. При гімназії було відкрито гуртожиток та їдальню. Керував гімназією Василь Свінціцький.
1933-1939 роки – відкриття та існування дворічної агрошколи під керівництвом Чорнобая Ілларіона, інженера-агронома за фахом.
1943 рік – добудовано чотири класи до приміщення початкової школи, яка розміщувалася в будинку колишнього орендатора Пекара. Школа набула статусу семирічки-прогресивки.
В 1945 році організовано дитячий будинок, в якому проживало 120 дітей сиріт. Всі учні дитбудинку навчались у середній школі, що була організована на базі земської школи та й в тому ж приміщенні.
У 1950 році розпочато будівництво неповної середньої школи на 280 учнів за державні кошти.
До мікрорайону середньої школи на той момент входили учні сіл Клішківці, Колінківці, Грозинці, Бочківці, Шилівці, Малинці, Санківці, Поляна, Рухотин і Рашків. В перший рік навчання у школі було вісім класів , в яких навчались 208 учнів. Директором середньої школи призначено Михайла Тимофійовича Скрипака, який очолював даний заклад чотири роки . З 1956 по 1973 рік даним навчальним закладом керувала Мельникова Варвара Григорівна.
В цьому ж 1952 році Клішковецька семирічка стає неповною середньою школою , як говорили клішківчани , восьмирічкою.
1972 рік – відкриття нового Будинку культури. В приміщенні старого сільського клубу відкрито дитячу музичну школу на чолі з директором , Заслуженим діячем культури Фокшуком Василем Костянтиновичем.
1999 рік – рік відкриття нового закладу – Клішковецького навчально-виховного комплексу , який утворений шляхом реорганізації дитячого садочка та початкової школи . В цьому ж році середня школа стала Клішковецькою гімназією , під керівництвом директора Гановського Петра Йосиповича.
2000 рік – відкриття новобудови. Колишній Клішковецькій восьмирічці надано статусу загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів , колектив якої очолив Танащук Анатолій Миколайович.
Політичні та економічні події , що відбувалися в нашому краї, визначали стан і рівень освіти населення села.
Та головним було і є Знання — багатство, яке неможливо вкрасти, загубити або купити. А розумні люди користувалися авторитетом колись і тепер. Грамотні, освічені люди є взірцем для всіх, з них беруть приклад, у них вчаться старі і малі. Тому колись перед вчителями знімали шапку і кланялися. Люди розуміли, що без школи, без вчителя навіть найздібніші та найрозумніші діти нічого не варті, у них немає майбутнього.
Член творчої групи: Бобик С.М.
Освіта
Клішківська середня школа №1 була реорганізована в середню школу в 1944-45 навчальному році на базі початкової школи №1 (церковно-приходська, біля старого цвинтаря) та будівель сільськогосподарської школи.
Бувша земська школа була названа «початкова школа №2» і школа на Солонцях – початкова школа №3.
Мікрорайон Клішківської СШ №1 був: Клішківці, Колінківці, Грозинці, Бочківці, Шилівці, Малинці, Санківці, Поляна, Рухотин і Рашків.
Уже в липні 1944 р. почали прибувати нові вчителі. Прибув директор середньої школи Коваль Іван Васильович з дружиною Таїсою Іванівною, прибув Шумейко Василь Миколайович, мобілізований офіцер викладач фізкультури і військової справи.
Перший рік було набрано учнів І-ІІІ класів. У V-VII класи прийшли ті, хто відповідно закінчив попередній клас румунської школи.
У VIII клас прийшли випускники VII класів румунської школи, або учні гімназії, яка була в Хотині.
Контингент учнів був з усіх згаданих сіл. Всього було 8 класів. 1 кл. – 40 учнів; 2 кл. – 45; 3 кл. – 30; 4 кл. – 32; 5 кл. – 20; 6 кл. – 15; 7 кл. – 14; 8 кл. – 12 учнів.
Всього учнів школи – 208.
Вчителями працювали:
Коваль Василь Іванович – директор школи, географ.
Ступакова Ніна Павлівна – завуч, історик.
Шумейко Василь Іванович – фізвиховання.
Козловський Петро Іванович – математик.
Нагорська Марія Андріївна – природознавство.
Жичук Марія Юріївна – укр. мова.
Коваль Таїса Іванівна – класовод.
Главатчук Михайло Григорович – класовод.
Слісаренко Н.С. – рос. мова.
Козловська Поліна Захарівна – класовод.
Гончар Ганна Іванівна – класовод.
В 1945 році в Клішківцях був організований дитячий будинок, в який приймали дітей, які залишились сиротами, або дітей, в яких дуже погані домашні умови – 120 дітей.
Всі діти д/будинку навчались в середній школі.
В 1940 році прибув новий директор школи Глиняний Григорій Захарович.
У квітні 1990 року в селі почалось будівництво нової типової неповно – середньої школи /семирічки/ на 280 учнів за державні кошти.
Школа була готова і здана в експлуатацію 1 січня 1952 року, тепер це приміщення Клішківської середньої школи.
До побудови навої школи учні займались у старому будинку бувшої волості та у найнятих у людей приміщеннях. Навчання проводилось у дві зміни.
3 січня 1952 року все навчання проходить в одну зміну. Спочатку у старших класах /8-10/ середньої школи навчались учні з сіл від Ширівців до Колінківців, а також із сіл: Поляна, Рашків, Рухотин. На протязі всього навчання у школі працюють паралельні класи.
У з в’язку з реорганізацією семирічних шкіл: Колінківці, Шилівці, Зарожани і Поляна у середній школі кількість сторонніх учнів зменшувалась, зате збільшувались у старших класах клішківчан.
За час Радянської влади Клішківську середню школу закінчили більш як 2500 клішківчан /1991 рік/.
Кожен четвертий з них здобув вищу освіту, кожен третій здобув середню спеціальну освіту. Всі вони працюють в усіх куточках нашої великої країни, від Ленінграду до Камчатки.
З нашого села вийшло /1991 рік/: 82 лікарі, 188 учителів, 87 інженерів, 59 спеціалістів сільського господарства з вищою освітою, 119 медсестер і фельдшерів, 91 кооператор, 121 спеціаліст сільського господарства з середньою спеціальною освітою, 104 закінчили інші технікуми /1991 /. Всього з нашого села здобули вищу і середню спеціальну освіту 851 чоловік /1991 рік/.
Директорами середньої школи працювали:
1945 рік – Глиняний Григорій Захарович
1947 рік – Телима Василь Васильович
1952 рік – Скрипак Михайло Тимофійович
1956 рік – Мельникова Варвара Григорівна
1973 рік – Мельник Василь Олексійович
1988 рік – Гановський Петро Йосипович.
ФІЛІАЛ №1 середньої школи. /Бувша волость/
Це будинок бувшої Клішківської волості. Вона була утворена в 1837 році. До неї, крім Клішківців і Млинків, входили села: Владична, Ширівці, Зарожани, Керстенці, Санківці, Поляна, Рухотин і Перебиківці.
Будинок, як показує його будова, був побудований якраз для волості: коридор розділяє його на дві частини: праву кімнату займав сільський староста, а ліва частина поділена на волосне приміщення для старшини і писарів і “гардегарня”, як вона називалась, це бужа волосна тюрма.
Старшина мав право арештувати дебошира з будь якого села його волості строком до трьох суток. Вікно з ґратами, двері оббиті залізом і ніякої іншої речі там не було, страшна тюрма для села.
Бобик Тимофій Михайлович був старшиною Клішківської волості 16 років, з 1901 року. Це був дуже розумний селянин, але зовсім неграмотний. В 1917 році тут розташувався штаб 33-ї дивізії, 111 армії. Перед будинком волості був пам’ятник – бронзове погруддя царя Олександра ІІ на постаменті.
Під час одного з мітингів у 19І7 році пам’ятник був скинутий з постаменту, віднесений і кинутий під огорожу «хай там посадить» – говорили мітингуючі і розійшлись.
Вночі прийшли селяни, які любили “свого царя”, поклали пам’ятник на підводу, відвезли і вкинули його у ставок Бобика Івана Васильовича /вул. Якова Яловеги\. Пройшов час, пожилі люди повмирали /Семен Карвацький/ Іван Гладкий та Іван Дунаєвський/, а пам’ятник був знайдений робітниками, які чистили ставок Бобика Івана. Повідомили на пост жандармерії, прийшли румуни, забрали пам’ятник і невідомо що з ним зробили. Взагалі, цареві Олександру ІІ-му не везло вжитті, не повезло йому і після довгого купання у ставку Бобика Івана.
Перед будинком волості приводились завжди збори громади села і уповноважених волості. Керівники села та волості посипали дядька з добрим голосом і він гукав з різних високих місць села «До громади ме -е – е -й. До громади».
Люди сходились, стояла кучками у дворі, взнавали навіщо їх збирають, тихо обговорювали питання. Начальство збиралось на ґанку. Там, під рукою, знаходився і начальник стражників. Самі стражники стояли внизу, біля ґанку. Якщо якийсь підвипивший бенкетник почне бешкетувати, його зразу проводжають у “гардегарню” і там він загоряє три дні, без ліжка, без стільця, їсти, що дружина змилується і принесе з дому. То ж треба так нести, щоб ніхто не побачив, бо засміють, легенько постукати у заґратоване віконце і почати «милому». Змучений, голодний і присоромлений через три дні повертається додому.
Цікаво проводилось голосування під час виборів старшини чи старости
а/ Спочатку обирали лічильну комісію.
б/ Висували кандидатів у старости села чи старшини волості /2-3/.
Кожен член лічильної комісії отримує по піввідра квасолі: один білої, другий чорної, третій жовтої тощо.
Старшина оголошує, що за /Піхута Василя/ будуть голосувати білою квасолею, за /Бобика Захарія/ – чорною і інше.
Члени лічильної комісії стають у рядок, передній крайній тримає у руках шапку.
Підходить голосуючий. Він отримує від одного члена лічильної комісії білу квасолину, від іншого чорну.
Якщо він бажає обрати старостою села /Піхута Василя/, він бере у праву руку білу квасолину, просуває руку у шапку, там її залишає і виймає з шапки руку без квасолини. Чорну квасолину він викидає, як непотрібну.
Якщо голосуючий хоче мати за старосту Бобика Захара, то він проробляє всю цю процедуру з чорною квасолиною.
Коди всі проголосували, зміст шапки лічильна комісія поділяє на білі окремо і чорні в іншу сторону окремо.. Перелічують квасолини у присутності всієї громади, хто отримав більше квасолин, той стає старостою Клішківців на рік.
Старшина оголошує про наслідки голосування. Переможця вітають, іноді піднімають на руки, качають.
Така ж процедура відбувається при обранні старшини волості. Голосують тільки уповноважені громад сіл волості. Всі ці події відбувались у цьому будинку, або перед ним.
В 1923 році румунські окупанти, з метою створення кадрів малих службовців, як збирачів налогів, секретарів установ та інше, відкрили в селі, у ньому бувшому будинку волості, чоловічу гімназію, яка мала чотири класи. Дві кімнаті були використані, як класи, і ще дві, впритул до будинку були добудовані з саману. директором гімназії був Свінціцький Василь, а потім Ткачук Всиль Іванович.
Гімназія існувала до 1930 року і після стачки, яку вчинили гімназисти, протестуючи проти зміни директора, була закрита.
Навчалось у гімназії одноразово біля 120 учнів з усіх навколишніх сіл. Для них була їдальня, гуртожиток. Спали вони у найнятих квартирах.
В січні 1933 року в цьому будинку було відкрито дворічну агрошколу. Мета цього заходу – підготовна кваліфікованих господарів, які б могли вести своє власне господарство більш культурно, раціонально використовувати всі наявні ресурси.
До шкоди приймались учні з усіх навколишніх сіл. Квартирою вони не забезпечувались.
Ця школа дала багато користі для села, так як випускники мали хороші знання, особливо з садівництва. Існувала вона до 1939 року.
Директором був Чорнобай Ілларіон.
У 1940-41 навчальному році тут навчались учні початкових класів.
З 1945 року по 1.1.1952 рожу в цьому будинку і у найнятих по сусідству хатах занімались у дві зміни учні 5-10 класів Клішківської середньої школи.
За вчительську кімнату і за кабінет директора чесно служила весь цей час бувша “гардегарня” Клішківської волості.
Правда, там уже було з пара столів, пара лавок та декілька селянських стільців, принесених вчителями з дому.
ФІЛІАЛ №2 Клішківської середньої школи /біля старого кладовища/.
Раніше називалась церковна школа.
Будинок побудований за кошти закордонних монастирів за межами Бессарабії в 1907 році. Кам’яний накритий гонтою. Коштував 4365 крб. 91 к.
Крім цих грошей, громада склала 600 крб., які пішли на доставку каменя.
Спочатку будинок був поділений на дві половині: праворуч класна кімната, в якій одночасно навчались три класи-комплекти, як: вів одночасово один учитель.
В другій половині приміщення /дві кімнати, кухня і коридор/ була квартира вчителя.
Контингент учнів усіх трьох відділень складався з 40 – 42 учнів.
В 1930 році, при румунській окупації, з півночі було добудовано іще одну класну кімнату, в цей час школа стала чотирьохкласна і занімались по два класи-комплекти.
Тепер тут навчаються учні 1 – 3 класів.
Після закінчення третього класу учні переходять продовжувати навчання у середню школу.
Місце для будівництва школи виділила з свого городу вдова Марія Яківна Попова. Перший вчитель у цій школі був Постолатій Андрій Григорович.
Відомості з архіву:
В 1907 році витрати на утримання школи на рік були – 720 крб.
З них:
Законоучителю – 100 крб.
Учителю – 400 крб.
Господарчі розходи – 120 крб.
На письмові приладдя, книги для позакласного читання, педагогічні журнали – 50 крб.
Щорічний малий ремонт – 10 крб. На створення запасного фонду для проведення капітального ремонту – 40 крб.
ФІЛІАЛ №3 Клішківської СШ /Солонцівська школа/.
Будинок побудовано в 1912 році на кошти земства. Так вона і зветься в народі “Земська школа”. Перший вчитель був Яловега Василь Степанович, в той час учні з класу в клас переводились тільки після здачі екзаменів. На екзаменах обов’язково був присутній інспектор шкіл, який по цих екзаменах визначав придатність учителя для педагогічної праці. Якщо учні здавали екзамен добре, то вчитель отримував винагороду, яка дорівнювала його річному заробітку. Місячний заробіток вчителя становив 30 крб.
В 1914 році, з початком Першої світової війни Солонцівська школа була перетворена у військовий лазарет. Сюда привозили поранених, працювали лікарі, медичні сестри, сестри милосердя.
Тих, хто вмирав у лазареті, хоронили на Солонцівському кладовищі.
Після віяна школа працювала як початкова.
У 1990 році колгосп ім. Леніна зробив добудову, іще два класи.
У 1990 році за рахунок колгоспу зроблено капітальний ремонт, центральне опалення:
Тепер школа працює як трьохкласна, а в четвертий клас діти переходять у середню шкоду.
Протягом восьмидесяти років ніколи не заросли стежки до могил погибших. Щороку, в день поминок, селяни виходять наці могили, споминають рідних і близьких які полягли далеко від рідного краю.
КЛІШКІВСЬКА НЕПОВНО-СЕРЕДНЯ ШКОЛА.
Це перша школа у Клішківцях. Вона була відкрита 8 вересня 1870 року і називалась земська, однокласна. Таке свідоцтво про закінчення однокласної школи є у музеї цієї школи. Спочатку приміщення у неї не було і вона працювала у найманому.
Перша вчителька в селі називалась Олександра Вагницька. Навчала вона дітей російською мовою.
В 1876 році орендатор монастирських земель, грек Пекар, виїжджаючи з села, подарував приміщення своєї контори під школу.
В цьому приміщенні, трохи добудованому, розміщається теперішня Клішківська восьмирічна школа.
У цьому ж /1876/ році школа була перетворена у земську двокласну школу. Вчителювали у ній Москалюк Іван Вас. з дружиною.
5 вересня 1906 року школа була перетворена у земську чотирьохкласну. Працювали два комплекти. Працювали у цей час вчителями Ковальовська Афанасія Антонівна і її дочка Ковальовська Надія Михайлівна. Обидві вони працювали до 1925 року і була звільнені з роботи за незнання румунської мови.
Прийшли вчителі-румуни. В класах вивісили гасла “Розмовляти тільки румунською мовою”. Почувши, що дитиня заговорила рідною мовою, вчителі били дітей палицями. З палицями вони ніколи не розставались, ходили як свинопаси.
Почалась румунізація краю. Діти втікали зі школи, окупанти оштрафовували батьків. Мета була одна – через школу румунізувати край, щоб діти забули рідну мову. Діти втікали до Ковальовських, які вчили їх батьків.
Окупанти вислали з села обох вчительок, їх приютила сім’я Дудніченків з Хотина.
До Зарожан обох Ковальовських проводжали майже половина мешканців села, шляхом ішли як велика демонстрація, а позаду, трохи на віддалі, слідував наряд жандармів, вони боялися виступу вчительок перед селянами, але Ковальовські не могли говорити, вони плакали, плакав натовп.
В кінці села всі зупинились, з словами подяки виступив їх бувший учень Карвацький Сергій Семенович, але підоспілі жандарми не дали йому змоги закінчити свій виступ.
Тепер одна з вулиць села носить ім’я Афанасії Ковальовської.
1906 рік.
У цій школі навчалось 161 учень.
Витрати на утримання школи становили 1090 крб. на рік.
Ця сума складалася із:
від сільської общини -676 крб.. 40 коп.
від земства – 235 крб.
від закордонних монастирів – 260 крб.
Учитель отримував -360 крб. на рік
законоучитель – 60 крб.
учитель співів – З0 крб.
госпрозрахунки – 135 крб.
При земській школі була бібліотека для користування книгами для читання населенням, вивіска на Фасаді школи: “Попечительство о народной трезвості”
Більша частина книг у бібліотеці бука передана Ієромонахом св. Миколаївського чоловічого монастиря в м. Києві о. Серафімом, який народився у Клішківцях /Палагнюк/.
Там було 147 книг і журналів, переважно релігійного змісту. Завідував бібліотекою на громадських засадах Чебан Іван Степанов.
При румунській окупації тут продовжувала працювати початкова школа. Директором був Стаматеску
В 1943 році з передньої сторони будинку – контори залишеного греком було добудовано 4 класи, між ними коридор, як подовження існуючого.
В 1949 році початкова школа була перетворена у семирічку-прогресивку, починаючи з п’ятого класу.
Директорами працювали:
Карвацький Микола Антонович
Крайняк Олексій Лукич
Степанкевич Микола Йосипович
Матлак Степан Іванович
Марчук Василь Дементійович
Танащук Анатолій Миколайович.