Духовність Крутеньки

НАША ДОРОГА ДО ХРАМУ

Церква. Храм. Духовність. Це слова, що мають глибоке значення у  житті кожної людини. Віра для людини – це необхідна умова життя. Віра – це те, без чого життя людини не може бути повноцінним. Саме цим можна пояснити наявність культових споруд у кожному населеному пункті. У першій половині ХХ ст. найбільшим чинником впливу на розвиток культури та освіти на селі була церква, адже світогляд та моральні якості людини зароджувались на релігійних баченнях. А румунська влада дуже мало приділяла уваги розвитку культури,освіти. Найосвіченішою людиною на селі, людиною, якій всі довіряли, і в якій завжди шукали розради – був священик. А храмом де люди очищалися, – була і є Свято-Миколаївська церква, розташована в  центрі села.

Наша дорога до храму ще не заросла тернами, наша духовність ще не звелась до нитки. Національність, своєрідність кожного народу – це Божий дар. З діда-прадіда в нас закладено зерно доброти, співпереживання, гуманності. Воно визначає бажання змагатися за кращу долю – рідного народу і свого. Українська церква виборювала національну ідею, задовольняла духовно-моральні потреби, запобігала духовному захворюванню нації – сприяла національному самовизначенню, формувала високу свідомість. Вона боролась з порожнечею душі, моральним зубожінням, давала лад сім’ї, громаді, суспільству. Скільки пам’ятаємо, Українська церква з Божої ласки плекала наші душі, настановлювала на розум, вносила свою частку в справу виховання нації, народу. І ми високо несли голову, чесно жили і гідно вмирали. З відродженням державної самостійності ми знову повернулися до істин християнської моралі, які були закладені ще нашими предками. Таке повернення дасть змогу прийдешньому поколінню жити і працювати за законами правди і справедливості, добра і злагоди, краси і любові. Центром духовного життя жителів села Крутеньки став сільський Божий храм – українська православна Свято-Миколаївська церква. Збудована церква в 1898 році на кошти жителів села Крутеньки. Раніше тут була дерев’яна церква, а зараз на її місці стоїть хрест. Поруч побудована нова, яку освятили 22 травня в день Святого Миколая, на честь якого і названа. Це свято переросло у велике храмове свято села, яке з 50-их років і до сьогоднішнього дня ми святкуємо 9 травня в день Перемоги, що пов’язано з відношенням радянської влади до релігії. Офіційно церква була зареєстрована 18 грудня 1991 року. Лідером церкви є Шкварчук Василь Васильович – отець Василій. Архітектурна ошатність церкви та її велич, пишне оздоблення, інтер’єри викликали в простих людей внутрішній трепет, захоплення і подив. При вході в Божий храм знаходиться ікона Святого Миколая. Продовгувата форма церкви, схожа на корабель, символізує собою, що світ є життєве море, церква – корабель, на якому можна переплити це море і досягти тихого пристановища – Царства Небесного. Хрестоподібна форма храму вказує , що в основі християнської церкви покладено хрест хрестів, через який віруючі отримують спасіння. Центральна частина храму увінчується куполом, що означає небо, з хрестом вверху. Хрест означає, що в храмі прославляється розіп’ятий на хресті Господь Ісус Христос. За внутрішньою побудовою храм ділиться на три частини: – притвор, – середня частина, або трапезна, – алтар. Притвор – це придверне до храму, тут стояли особи, які готувалися до святого хрещення і християни, які каялися, але за свої гріхи не допускалися до святого Причастя. Середня частина храму, як і притвор, тепер служить для тих, хто молиться, а раніше в середню частину допускались тільки вірні, тобто, особи, які прийняли святе хрещення. Ця частина відділяється від алтаря іконостасом. Іконостас – стіна, заставлена іконами в декілька рядів. Зверху іконостаса розташований хрест, а Царські ворота, які ведуть в алтар, мають по боках північні і південні двері. Над Царськими воротами зображено Благовєщєнія і святі Євангелісти. Над ними поміщено зображення Тайної Вечері. По боках воріт – ікони Спасителя, Божої Матері. Перед іконостасом знаходиться підвищене місце – солея, яка зроблена для того, щоб службу було чути для всіх віруючих. Напівкругла частина солеї проти Царських воріт називається амволом. Тут читається Євангеліє і Апостол. Звідси проголгшується проповідь. По боках солеї є місця для півчих і читців, яке називається крилосом. Алтар – це третя і головна частина храму, призначена для священника. Він знаменує собою небо і життя самого Бога. В центрі алтаря проти Царських воріт стоїть святий Престол, за ним семисвічник, а в правій – ризниця. В ній зберігаються ризи, церковний посуд, книги та інші предмети. На святому Престолі знаходиться хрест, як знак того, що Спаситель приніс себе в жертву за гріхи всього світу. Храм збудовано алтарем на схід тому, що зі сходу розповсюдилась християнська віра. Ліворуч церкви знаходиться сторожка, що споруджена одночасно з церквою. Праворуч від церкви – Хрест. Неподалік від Хреста – криниця, споруджена на кошти Мартинюка Володимира Васильовича. На його кошти збудовані і ворота. За кошти прихожан розпочато перекриття церкви, після чого жителі планують побудувати нову огорожу. В цій благодійній справі не залишилось осторонь жодної сім’ї села, а також залучено спонсорів. В часи відродження нашої духовності територіальною громадою села збудовано капличку, яку відкрито і посвячено в 2000 році. …Ідуть та ідуть до Божого храму крутеньківчани, щоб очистити душі, почути слово Боже, полинути молитвою до Всевишнього.