Духовність Малинці

Духовність

Духовне життя суспільства — це надзвичайно широке поняття, що включає в себе багатогранні процеси, явища, пов’язані з духовною сферою життєдіяльності людей; сукупність ідей, поглядів, почуттів, уявлень людей, процес їх виробництва, розповсюдження, перетворення суспільних, індивідуальних ідей у внутрішній світ людини.

 

Багате духовним життям і наше село: культові споруди,гарні житлові будинки, споруди громадського призначення, туристичні місця.

 

Потрібно відмітити і роль церкви в духовно-освітньому житті села Малинці. Нова церква була збудована в 1896році. Так рішенням Кишинівської єпархії за 1896 рік, винесена подяка священнику села Малинці Феодосію Данилову. Від Одеського навчального округу одержали подяки священники від Міністерства народної освіти, в тому числі і священник села Малинці Іван Крокус.

 

 

 

Церква Івана Богослова

 

Церква Адвентистів сьомого дня

 

Жителі села Малинці пишаються велетенським дубом.

Дуб звичайний. Вік: 525 років. Діаметр на висоті 130см – 1, 75 м; окружність у основи землі – 9, 5 м; Висота – 21,5м; Розмір крони – 23 метри.

 

Дбайливе ставлення до навколишнього середовища, раціональне використання, збереження і відтворення природних ресурсів є складовою частиною будівництва нашої молодої держави . Стаття 66 Конституції  України говорить : «Кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині…» Бо природа та її багатства – це не тільки основа успішного розвитку продуктивних сил країни, але й джерело зростання матеріального добробуту громадян, зміцнення їх здоров’я , забезпечення необхідних умов плідної праці та відпочинку.

Мета написання цієї розповіді в ознайомленні з природою ще одного мальовничого куточка нашого краю, пізнати глибше його природу, розкривати її сили і красу. Хотинський горбистий лісовий масив відповідає Хотинській височині, що простяглася від Чернівців до Хотина . Ліси вкривають більше 75% цієї височини , утворюючи великий майже суцільний масив.

Населені пункти розташовані по її периферії, утворюючи місцями суцільний багатокілометровий ланцюг сіл:   Колінківці – Грозинці – Бочківці – Малинці – Клішківці – Ширівці – Недобоївці. Саме цей ланцюг старші люди називають Буковиною! Зверніть увагу на знак оклику. Бо в лісах нашого району переважають букові ліси, які були і є зараз цінною деревиною для лісопереробної промисловості. Та справа не в буках.

В північно-західній частині села Малинці, на відстані 4-5 км. розміщений «кордон» – своєрідний пропускний виїзд із лісу. Тут і росте об’єкт нашого дослідження.  Це – дуб звичайний (Quercus robur) . Старші люди Малинців і Шиловець, та і спеціалісти — лісівники називають вік чудо – дерева понад 500 років.

Хто, коли посадив це дерево невідомо. Не збереглось у людській пам’яті ні прізвища, ні імені людини з добрим серцем. За переказами старожилів таких дубів було аж 8. Залишився тільки один. Відомо, що Хотинщина , як прикордонна земля , була ареною багатьох воєн . То виходячи з цієї точки зору можна висувати різні гіпотези і припущення.

Можливо ці дуби були посаджені ще в кінці XVIII ст., коли було проведено демаркацію кордону між Російською та Австрійською імперіями. І дорога, добротна, брукована була збудована вздовж кордону аж до Новоселиці, звичайно,вона мала стратегічне значення. Може хтось із проектувальників чи будівників посадив їх, та ще й викопав глибоку криницю з надзвичайно смачною, холодною і цілющою водою. Їхали прикордонники   пили воду, напували коней, відпочивали в тіні дубів.

Загриміла І Світова війна і Буковина стає ареною запеклих боїв між австрійською та російською арміями. В урочищі «Китросул» до цих пір збереглись ями, – місця землянок та окопів, де, під прикриттям високих пагорбів, воювали солдати.

В роки II Світової війни під цим дубом не раз відпочивала Оля Степанова, і повертаючись із завдання пила спраглими вустами цілющу воду. В 1944 році на «малинській»  долині, було зроблено полігон, тут презимлялись літаки .
Бійці Червоної Армії вчились стріляти і готувались до боїв в Карпатах . Відпочивали в тіні дуба і пили цілющу воду. Стільки міг розповісти цей дуб-велет .
Напевно його посадила мудра людина – селянин – філософ . Може він ставив собі питання: «У чому суть людського буття ? Чому воно таке коротке?»  Філософ був упевнений , що недарма прожив на землі, мав хороших дітей, гарне господарство, викопав криницю, посадив дерева.

Ось що нашептав дуб юним дослідникам. А скільки пташок звило в ньому гніздечко ! Скільки пісень переспівали , скільки чистого повітря подарував зелений велетень за свій довгий вік.
У спекотну днину ховав перехожих людей від спекотного сонця . Кажуть торкнешся дерева – і зникне втома . Натомість людина сили набирається , енергії особливої, життєдайної . І нікому дерево не відмовляє . На знак вдячності, що не піднялась людська рука, щоб зрубати.

Живе дуб – живе й вічна пам’ять про доброту, людянність, щирість людського серця , про людину-господаря , який відкрив мудрість вічності.