Історико-краєзнавчий портрет Чернівецької області історія краєзнавство традиції освіта культура Чернівецької області
З бабусиної скрині
(зі спогадів старих людей с. Недобоївці)
Упродовж століть український народ безупинно творив своє, тільки йому властиве духовне середовище, наповнюючи його своєрідними обрядами, ритуалами, традиціями.
Здавалося б, що спільного має наш цивілізований світ зі старовинними звичаями?
Однак, придивившись ближче, збираючи по крупинці, по рисочці золоті розписи у душах і пам’яті старих людей ми набираємося сили і мудрості, причастившись із невмирущого животворчого джерела народної творчості.
Вивчаючи народні традиції нашої місцевості гуртківці Недобоївської ЗОШ І-ІІІ ступенів дізналися, який цвіт квіт у душах наших бабусь – прабабусь, які волелюбні мотиви вигравали у душах дідів та прадідів.
Поклонімося їм низенько, за їх щедру багату душу, з якої сипляться рясно усілякі-превсілякі дива, будемо оповідати іншим – аби той цвіт, що колись квіт, заново відродити, щоб кожен міг у його очі подивитися.
Фольклорний колектив Недобоївської ЗОШ І-ІІІ ступенів попробує відтворити у своєму виступі один дуже гарний звичай наших прабабусь та прадідусів – данец.
Любили наші бабусі-прабабусі танцювати. Данці були лише на свята, або в неділю. Село Недобоївці було розділене на три частині: Гора, Кленота, Голякова. Данец могли організовувати одночасно на трьох толічках (толоках) цих частин. У літній період обов’язково на
толічці закопували колиску (карусель) у вигляді коників. Колиску крутили вручну, в основному діти, за що потім каталися безкоштовно.
Для музикантів робили спеціальні підвищення, дуже високо, що приходилося туди залазити по драбині. Музиканти сиділи на ослонах. Це місце гарно прикрашали сосною та квітами. Розпочиналося це дійство на подвір’ї калфи о 11 год. дня. Калфа – це хлопець, який організовував данец, збирав гроші на музику.
У домі калфи готували їсти для музикантів. Їх клали за стіл. Потім танцювали 5-6 танців на подвір’ї. Дівчат було на подвір’ї мало, в основному хлопці. Сюди приходили сусідські дівчата калфи, або його сестри. Переважно всі дівчата чекали музику і хлопців на толічці.
По дорозі на толоку хлопці і небагато дівчат танцювали фусиря. Фусирь – це танець, коли всі ловляться за руки і пляшуть. Першим танцює калфа з платочком в руках. З цим танцем приходили на толічку, де вже їх чекало багато народу: дівчата, діти, старі і середнього віку жінки і чоловіки.
Музиканти займали своє місце, а молодь своє. Дівчата стояли дуже тісно в кругу. Хлопці в центрі, а жінки і чоловіки сиділи на лавках, стільцях, які приносили з дому. На протязі данцу танцювали такі танці як: краков’як, коробочка, румба, ганка, болгарка. Запрошували хлопці дівчат пальцем. Для хлопців, які приходили пізніше грали марш і вони платили за це гроші. Якщо приходив шиф (шеф) села, або жандарії для них грали спеціальний «казьонний марш».
Гроші на музику збирали на данци. Гроші збирав калфа. Старався починати збирати з хлопця, якого вважав що «легка рука».
Якщо хтось з хлопців не давав гроші то калфа кричав: «Музиканти! Грайте бас і барабан!» Цього хлопця зі свистом витручували з кругу. Танці були лише до заходу сонця. Лиш сонце починало заходити, всі люди починали розходитися.
Останній танець, який танцювали це був «сирбин». Хлопець заказував для коханої дівчини цей танець. За це він платив калфові гроші. Хлопець у парі з дівчиною танцювали перші, а за ними в ряд танцювали всі інші хлопці та дівчата. Позаду них йшли музиканти. Цей танець танцювали не тільки на то лічці, а й по вулиці (в різні сторони).
В чому ж були одягнені хлопці і дівчата?
Дівчата – вишита сорочка, бархатна спідниця, або графіровка, на голові шалик, або фустка (голова обов’язково покрита). Взуті в руминках, або в туфлях. На шиї багато цяток (буси).
Хлопці – вишиті сорочки, крайка, чорні штани, а на голові обов’язково капелюх, або шапка.
Данец біля чишми
(музична композиція)
Всі учасники одягнені в українські костюми даної місцевості (с.Недобоївці). На сцені
зроблено підвищення для музикантів, чишма.
Чути спів пташок, шум води. Іде дівчина з коромислом.
Дівчина : Слава Богу, що ще нікого нема, бо ж сьогодні тут буде данец, збереси багато людей. Наберу прудко води і віднесу додому. (Підходить до чишми, набирає води).
А ще вмию лице цею водою – і здоровою буду цілий рік, а щасливою усьо житя.
(Чути сміх, ідуть дівчата)
Дівчина 1 : Ой, Волю, ти що тут робиш ?
Воля : Мама просили води з чишми принести.
Дівчина 2 : Давай скоренько, бо люди уже збираютса, скоро музика буде.
Дівчина 3: Дівчата! А це правда, що вода з чишми на Галичу має крепку силу?
Дівчина 1: А ти не віриш ? Спитай мою сусідку Єлену. Вона ж не бачила – боліли її вочі. Цілий тиждень після Водохреща, досвіта, йшла до чишми – вмивала вочі і тепер нитку в голку заселити може і баче… скілько й коли хлопців до мене приходи.
Дівчина 2 : А моя буна вповідали, що коло неї жила така файна дівка, шо пари її не було, але не віддаваласи довго. І от ходила до цеї чишми, вмиваласа „непочатою” водою, молиласи тут, коло образка, і найшла своє щастя.
Дівчина 3 : А ти, Маріє, чого так зажуриласи ? Через тиждень у тебе ж вісіля.
Марія : Сумна я ,дівчата, того, що як віддамси, житиму далеко від чишми, аж на другому куті, на Голякові, рідко здибатимемось. Сьогодні одне вас прошу – заспівайте мені.
(Пісня „Віддавала мати доньку”).
Дівчина 2: Дівчата, хвати такої сумної, здаєси, хлопці вже йдут.
(забігає маленький хлопчик і кричить)
Хлопчик: Калфа музику з хлопцями веде. Фусиря гуляют.
(заходять хлопці взявшись за руки і пляшуть. Калфа перший, в нього в руках платочок, позаду йде духова музика. Музиканти займають своє місце).
Дівчина: Дівчата, ставаймо скоро в ряд!
(дівчата стають щільно в ряд, хлопці в центрі)
Хлопець: Іване! Подивиса, хлопці з Кленоти ідут!
Калфа: Де, мой?
Хлопець: Шо сліпий? Дивиса ідут!
Калфа: Їля! Марш грайте для хлопців з кленоти!
(звучить марш, заходять хлопці, йдуть в центр кола, подають руки хлопцям і платять калфові гроші)
Калфа: Ану, музиканти заграйте для нас краков’як!
(хлопці запрошують дівчат до танцю. Танцює 5-8 пар. Всі решта стоять)
Калфа: Ну-шо хлопці, хотіли данцу? То готуйте гроші за музику!
(підходить і збирає гроші на музику. Один із хлопців недає)
Калфа: Слухай, давай гроші!
Хлопець: А я нехочу і недаю!
Гурт хлопців: Музиканти грайте бас і барабан!
(чути свист і витручують його з кола)
Хлопець: Давай, давай! Туди до бабів!
Хлопець: Шо ви мой! Я пошуткував! На, бери!
(Після цього звучить „Коробочка”. Знову в колі танцюють 5-8 пар)
Дівчата: Шиф іде! Нє, жандарій!
Калфа: Музиканти казьоний марш грайте!
(Звучить марш. Заходить жандарм. Всі хлопці знімають перед ним капелюхи.)
Хлопець: Ану, заграйте нам румбу, хлопці!
(Всі танцюють)
Хлопець: (Звертається до калфи) Слухай! Я хочу сирбини вести. Скілько тобі заплатити?
Калфа: Кілько не жалко! (Хлопець платить йому гроші) А для якої дівки ти заказуєш сирбини?
Хлопець: Та для свої Ганусі.
Калфа: Музиканти, ану заграйте для Штифана і Ганусі сирбини.
(Хлопець бере дівчину і стають першими. За ними танцюють хлопці і дівчата. Роблять круг і виходить з сцени. На сцені залишається чоловік , жінка і маленький хлопчик)
Чоловік : Розійшлися вже всі. А чишма з своєю цілющою водою стоїть і досі.
Жінка: І ще багато років буде вона пригощати всіх своєю смачною водою.
Хлопчик : І ви, гості, до нас на Галич в Недобоївці приїжджайте, і водички із чишми скільки хочете набирайте.
Чоловік: Від неї молодість, краса
А кожна крапля – чарівна.
Водичка ллється тут цебром,
Ви тут подружитесь з добром
Бо найцілюща, найсмачніша.
Жінка: А як приїдете в село,
То вже питайте будь-кого :
„Де на Галичі у вас чишма,
Що найсмачніша там вода.
Хлопчик : Тут п’ють її старі й малі,
Усі на нашому куті.
Чоловік: Тож пийте на здоров’я й ви –
З чишми для вас ми воду привезли.
(Вручають глечик із водою, стакани)