Історія Орестівка

Село Орестівка розташоване на правому березі річки Дністер. Через село протікає маленька річка Пугачівка.

Упродовж кількох століть село було власністю землевласників, які володіли с. Пригородок. За переказами сторожилів село засноване у середині ХVIII століття. Протягом своєї історії воно мало кілька назв, які надавались селу в залежності від того, хто господарював на цій землі. В усіх документах, писаних при царизмі, це село називали Аристовка. Румунські правителі називали його Радауць-Радівці.

У селі побутує легенда, що його заснував власник села, звільнений від служби генерал-майор кінноти Яків Федорович Гордієв-Орестецький. У народі його чомусь називали Орест, звідки й пішла назва села. Існує й інша легенда. Батько Гордієва був зв′язаний з декабристами і був заарештований. Російське слово “арест” і послужило назвою села Аристовка. Назва Орестівка дана селу вже за радянські часи.

В архівних документах за 1820-й рік дійсно сказано, що власник землі був Гордієв. Поселившись тут, він привіз з собою 200 кріпаків. Частина з них оселилася в селі Орестівка, а частина в селі Гордівці. Від прізвища генерала пішли назви двох сіл: Орестівка і Гордівці.

Деякий час генерал проживав у нашому селі. Він і його  сім′я тут і поховані. Місце поховання знаходиться на вулиці Молодіжній, у садибі Ганни Павлівни Шевчук. Це великі  пам′ятники у вигляді шахматних фігур.

На мармуровому пам′ятнику генерала є напис: “Упокой Господи душу усопшего раба твоего генерала-майора Николая Яковлевича Гордеева, родившегося 7 февраля 1818 года, скончавшегося 29 мая 1873 года. Читателю! Напись эту читая помяните вы молитвенно вздохните раба Божья Николая.” Як і за яких обставин загинув генерал – невідомо. Старожили згадували розповіді своїх батьків, які розповідали , що генерала привезли у супроводі військового порту і поховали його тут, де була його вотчина. Поряд – могила з бронзовою плитою, на якій був напис, що тут похована сестра генерала Гордєєва, яка була дружиною генерал-лейтенанта Цебрикова. В ще одній могилі поховані четверо малолітніх дітей – дівчаток. Очевидно вони померли під час епідемії холери або чуми. І ще є могили, пам′ятники – ціле невелике сімейне кладовище у центрі Орестівки. Могилу генерала двічі було пограбовано – вперше у 20-х рр., а в друге у 1949 р.

Пізніше власник села змінився. В 1886 р. ним був власник села Пригородок Василь Міцо. У двох селах він володів 282 десятинами землі і 608 десятинами лісу. В селі було 29 дворів, які володіли 127 десятинами лісу. Село входило до складу Рукшинської волості.

Основне заняття жителів села – землеробство. За переписом 1883-1884 рр. тут земельний наділ за статутною грамотою складав 3,3 десятини. На 100 га ріллі селяни засівали 37% кукурудзів, 43% озимих, 17% ярини і 3% викосуміші.

З часом деякі селяни втратили свої наділи і в 1912 році на 379 жителів села було тільки 103 десятини. Нестача землі змушувала селян Орестівка йти на заробітки, на так звані “фальчі” в Подільську губернію, на південь Бессарабії. Їх заробіток там був мізерний.

Колись, в дорадянські роки, на березі річки Пугачівка був розміщений цукровий завод та винокурня. Тут виготовляли цукор та спирт, з якого виготовляли горілку. Цей завод належав Гордєєву-Орестецькому. На заводі працювали місцеві жителі. Цукрові буряки для заводу доставляли майже з усіх навколишніх сіл.

Навколо цієї винниці пролягає дорога, яка веде з села на гору. Вона і донині називається “Понад винницею”.

Коли  був створений колгосп, на цьому місці побудували вівчарник. Там було багото овець, які випасалися на пасовищах навколо села.

Є на території села старий цвинтар. Йому понад сто років. На цьому цвинтарі є поховані козаки, які загинули в роки Першої Світової війни. Ось напис з могильної плити: “Здесь покоится прах воинов 3 сотни из Донского казачьяго полка павшых в бою 2 июня 1915 года. Поставлен товарищами и офицерами сотни.”

Чоловіки нашого села брали участь у Другій Світовій війні.39 із них залишилися на полях війни. На їх честь в селі збудувано пам′ятний знак, на якому викарбувані імена всіх полеглих. Поряд побудована і капличка. Вони були освячені 9 травня 1996р року.

Сучасне село Орестівка налічує 95 дворів. Це 630 мешканців. До послуг жителів села – магазин Рукшинського споживчого товариства (1965р.), початкова школа, амбулаторія сімейної медицини, філія районної центральної бібліотечної системи, об′єкт дозвілля, стадіон. Село електрифіковане, радіофіковане та газифіковане. Підпорядковане Пригородоцькій сільській раді. Відстань до Хотина 12 км. До найближчої залізничної станції Кам′янець-Подільський – 32 км.