Історія Поляна хот

Вступ Моє рідне село! Найкраще в світі. Оточене лісами, недаремно назву Поляна має. І живуть в ньому люди чесні, працьовиті, предки, яких весь час жили в злагоді з природою. Поляна гарна будь-якої пори року, та особливо навесні, коли ліс зелений, сади вкриваються білим цвітом, високо в небі жайворонки, а в садах витьохкують солов’ї. Для кожного жителя села це його маленька Батьківщина, завжди наймиліша серцю. І тому кожна людина має пам’ятати з якого вона роду, де її коріння, і знати історію свого народу, краю. Село Поляна багате легендами, приказками, звичаями, обрядами, традиціями, трудовою звитягою. Минають роки, століття, а село живе і буде жити. Поляна Моє рідне село з солов’їними ранками Серед шелесту трав і зелених лісів І справді ти схоже на круглу полянку Що світить зорею з далеких світів В центрі села монумент височіє, Біля нього в задумі схилилась верба І шепоче берізка про подвиг солдатів Тих, кого із села в нас забрала війна А на фронті полягло 72 солдати Не вернулись в село, полягли в бою І даремно чекала старенька мати Виглядаючи сумно дитину свою. Скільки вдів залишилось в Поляні Із дрібними дітьми і гіркими слізьми Адже сплять у могилах їхні кохані українські солдати – Вітчизни сини. Вірш написала колишня вчителька укр. мови Балахтар З.Є Географічне положення Серед розлогих густих лісів Буковини на Хотинській височині розкинулось мальовниче село Поляна. А ось і повноводний Дністер, що несе свої води через Хотинщину. На правому березі Дністра розташоване сусіднє село з Поляною Рухотин. Від Поляни до р. Дністер близько 4 км. Село Поляна розташоване за 25 кілометрів від районного центру м. Хотин та 45 кілометрів від обласного центру м. Чернівців. До найближчої залізничної станції Новоселиця—50 кілометрів. Село має свою сільську раду В півшчно-західній частині села протікає річка Чорний потік, яка впадає в Білий потік. Село Поляна охоплює 514,7 гектарів, має 458 дворів. За переписом 2001 року в ньому проживало 1243 осіб. Сучасна протяжність з заходу на північний схід 4 кілометри, ширина — 3,5 км. На території села є 7 урочищ: Назви ці мають свої пояснення: Лопатник – в цій частині села, люди виготовляли дерев’яні лопати, які використовували для випікання хліба. Вуглярки—тут випалювали деревне вугілля. Клішковецька дача – територія, де розташовані лісові кордони, ставки, належала Клішківецькому лісництву. Левади – поле, левада,пасовище. Ріща—від зарослі в кущів, чагарників, які вирубували для будівництва хат. Огірки – тут вирощували огірки, тепер посаджено ліс. Цигани—тут зупинялися цигани на деякий час. Легенда про походження назви Встановлювати походження назви села, не маючи архівних даних, дуже важко. Доводиться звертатись до переказів та спогадів старожилів. Ось що розповідає про назву Поляна легенда, записана від старожительки села Сафтюк Домни (95 років). Колись в давнину, коли були пани люди жили дуже важко. Ховаючись від панського гніту та лихої долі втікали в ліс. Особливо важко було молодим парубкам та дівчатам, які не могли влаштувати своє життя без згоди пана. Темної весняної ночі втекли двоє молодят в ліс, довго блукали і втомившись заснули під кущем. Прокинулись і почули дзюркотіння води, озирнулись і побачили невелику річечку, спустились до річки вмились і річка почала називатись Білий потік, тому що протікала через все село і розповідають старожили на річці прали, воду брали, купалися, милися і прозвали Білим потоком. Так і оселилися втікачі біля річки на лісовій галявині – поляні. Збудували собі перше житло бурдей – житло-землянка. Розчистили собі невеличке поле, сіяли його, народились у них діти потім збудували вони вже хату. Поруч з ними селилися такі ж самі втікачі, тепер їхні сусіди. Вони викорчовували ліс, орали землю, розводили худобу, бджоли. Так лісова поляна перетворилася на село, а назва залишилася Поляна. Історичні відомості Перша згадка про село Поляна відноситься до 1659 року, тобто II половина XVII ст. На Буковині, як і на всій Україні, в цей час посилювався кріпосний гніт. Важке становище місцевого населення доповнювалося національним гнобленням, частими набігами турків і татар на південні області України і Молдавії. Люди як могли так і боролися проти соціального і національного та релігійного гноблення. Одним із видів боротьби була втеча селян на не заселенні землі. Такими вільними землями і були ліси, де сьогодні розташоване село Поляна. Як свідчать історичні джерела навіть державна влада заохочувала вирубки лісів. Звільнені від лісу ділянки використовувались спочатку як пасовища, відтак як поля. За рахунок освоєних таким чином земель виникали нові присілки й села, які з часом ставали окремими громадами. В XVI – другій половині XVII ст. на Хотинській височині виникло 53 поселення. За переказами старожилів село Поляна заснувалось втікачами із сусідніх сіл ( в тому числі і з села Клішківців). Ховаючись від лиха люди втікали в ліс, вирубували його і будували тут собі житла і постійно оселялися. Сама назва села походить від лісової поляни, на якій оселилися перші люди майбутнього села Поляна. Займалися спочатку полянці тваринництвом, а потім землеробством. Найпоширенішими культурами були жито, пшениця, овес, ячмінь, горох, а також льон, коноплі і городина. Велике значення в господарстві мало вирощування худоби: волів, корів, свиней, овець і коней. Поширеним у Поляні було й пасічництво. У зв’язку з цим, лісові поляни на яких розташовувались села, а в них пасіки розглядались як господарські об’єкти. Село Поляна відноситься до третьої категорії сіл. В ньому мало землі і незадовільні умови для проживання. „ … 1 священник, 1 дячок і 1 паламарь. Низшего сословия: 48 хазяйств, 7 вдов, 10 бурлак, 3 прощенньїх. Всего 64 мужчин и 7 жен ( це враховано, як голови господарств, а не всіх жінок в селі) . село розположено на вотчине села Клишковцьі и принадлежьгг монастирю Голий в Молдавии”. Тому всі дані про землю подані спільно з Клішківцями: 600 фальчей (1 ф = 1,4 десятин, а десятина = 1,09 га) сенокоса, 800 фольчей пахотной земли, 200 ф. сельського вигона и 600 ф. ограждения. 27 мельниц в балках, 6 садов владельческих, 2 мельницьі в балках и 67 садов поселенских, 1 сад священника, 2 мельницьі и 4 сада принадлежат євреям, проживающим в с. Клишковцьі. В 1868 р. було прийнято „Положення про царан Бессарабськой губернии”, за яким селянам наділяли землю. 2/3 землі поміщик повинен був виділити селянам. Але якщо селяни користувалися землею у більших розмірах, то решту відрізали, або просто не наділяли. Так в селі Поляна 11 господарств не одержали землі. Джерела XV – XVII ст. не містять згадок про розвиток ремесла в селі, а за переказами старожилів відомо, що селяни займалися ткацтвом, ковальством, обробкою шкіри, дерева, бондарством, випалюванням вугілля. Найбільш розвиненим було бондарство, яке збереглося до наших днів. Найвідомішою династією бондарів були Мельники. Сьогодні відомі бондарі Мельник Федір Степанович (1916 р.н.) і Мельник Сергій Олексійович (1940 ріН.). Земля належала державі і приватним власникам, родинам господарів, боярам. За належністю земель приватним власникам збереглися назви урочищ: Левади, Юсшшшин Горб, Балахтарка та ін. До першої третини XVI ст. селяни були особисто вільними. Проте, за користування землею та угіддями вони віддавали власнику десяту частину врожаю, сіна, воску, меду. За випас худоби відробляли від 2 до 6 днів панщини на рік, заготовляли дрова і сіно для пана, ремонтували млини, копали ставки. В Поляні на річці Білий потік було побудовано майже ЗО млинів, які проіснували до середини XX ст. (звідси і найпоширеніше прізвище в селі – Мельник). За переписом населення, який проводився в 1910р. з усіх 305Д тис. українців Буковини у сільському і лісовому господарстві було зайнято 88%. Значну частку цього населення становили і полянці, переважна більшість яких була зайнята в лісовому господарстві. В 1911 році в нашому селі було створено перше лісництво. Першими лісничими, якого були Дан і Стексов, який похований на кладовищі в с.Млинки. З 1919 по 1940 рр. село опинилося під владою Румунії. В ході Другої світової війни на території села активних бойових дій не велося. Мобілізація До Червоної Армії розпочалося в 1944 р., після визволення краю від румунських окупантів. Полянці заплатили життями 72 жителів за перемогу у Великій Вітчизняній війні. ІЗ 1945 році з ініціативи жителів села була організована сільська рада. Першим головою сільської ради було обрано односельця Басарабу Якова, секретарем Басарабу Прокопа, В 1946 році головою сільської Ради був Тегленков. В цьому ж 1946 році в селі був організований колгосп „Червона Поляна”. Першим головою колгоспу був Довганюк Іван, родом зі Східної України. В 1948 році головою колгоспу був житель села Костенюк Мойсей. В 1947 – 1949 рр. головою сільради був Недорубай Філімон Іванович. В 1950 році в селі відкрили клуб. Першим завклубом був Калинчук Василь Денисович. В 1952 році колгоспи сіл Поляна і Млинки об’єднали в єдиний, під назвою „Росія”. Згодом в 1958 році він був приєднаний до колгоспу с. Клішківці. Об’єднані господарства носили назву ім. Леніна, аж до 1993р. Пізніше перейменовані в агрофірму «Мир». (с/Рада об’єднувала села Клішківці, Поляну, Млинки з центром в Клішківцях). В 1988 році в Поляні було відновлено діяльність сільської ради, головою якої було обрано Зозуляка Іллю Микитовича. Голови сільської ради: Зозуляк Ілля Микитович – 1988 -1993 рр. Мазур Віктор Іванович – 1993 – 2002 рр. Балахтар Юлія Іванівна – 2002 – 2006 рр. На гірняк Антон Фокович 2006 – 2010 рр. У 2010 році головою сільської ради обрано знову Мазура В.І. Село сьогодні Змінилося життя полян ці в після 1991 року. З розпадом Союзу занепало і колективне господарство в с. Клішківцях до якого входила і Поляна. На зміну прийшли селянські товариства. Нині в селі є товариство з обмеженою відповідальністю „Зелена Поляна”. Після розпаювання землі і переходу її у приватну власність 9 власників паїв об’єднались у товариство з 4,1 га землі. Інші відокремились зі своїми паями і почали самостійно обробляти землю власною технікою. Сьогодні в селі є середня школа, сільська Рада, відділення Ощадного банку, пошта, телефонна станція, дві бібліотеки, клуб, православна церква, молитовний будинок ЄХБ. До 10 – річниці незалежності України в селі відкрито амбулаторію (зав. О.СХКирияк) з трьома лікарями, трьома медсестрами, акушеркою, лаборантом, зубопротезний кабінет. Перехід до ринкової економіки сприяв розвиткові приватного підприємництва. Так, Печеряга С.М. відкрив магазин В якому є все необхідне для сільського життя і диско бар. Приватні магазини заснували також ГоликВ.М. та Сафтюк Л.А. Барляк Р.В. викупила приміщення старого магазину провела ремонт, і тепер це бар, в якому можна організувати весілля, хрестини тощо. Паспорт села Поляна Хотинського району Чернівецької області 1. Площа села-514,7 га. 2. Населення – 1165 осіб (520 чоловіків, 645 жінок). 3. Пенсіонерів – 336. 4. Учнів школи – 204. 5. Дворів-458. 6. В селі є 19 вулиць. В їх назвах переважають сучасні українські імена: Лесі Українки, Богдана Хмельницького, Михайла Грушевського, Назарія Яремчика та ін. 7. 1км. Доріг з твердим покриттям. 8. Легкових автомобілів 150, мотоциклів(важких) – 6. 9. Тракторів – 12, вантажівок – 6. 10.Старожилами села є: Панцирна Любов Іванівна – 1923 р.н., Зозуляк Олексій Хомович – 1921 р.н., Мельничук Валентин Федорович – 1924 р.н., Поверга Ганна Гордіївна -1927р.н., Столяр Варвара Іванівна – 1928 р.н., Житняк Анна Василівна – 1930 р.н., Мельник Онисим Якович 1931 р.н. 11.Всього землі в сільській раді – 1939,8 га. 12.Всього паїв – 419. 13. Землі в ТОВ «Зелена Поляна» – 4,1га. 14. Землі загального користування – 383,5га. 15. Пасовища і сінокоси – 171,3га. 16. Держлісгосп – 1105,8га. 17. Ветеранів війни – 5, в тому числі: – учасників бойових дій – 1; – ввв-3. 18.Громадяни яким присвоєно статус учасника війни – 32. 19. Вдів учасників війни – 7. 20. Чорнобильців – 9. 21. Дітей інвалідів – 4. 22. Багатодітних сімей – 24. 23. Одиноких пристарілих – 25.