Духовність Пригородок

Із спогадів старших за віком сестер-християнок Костинюк Фемії та Шишківської Марії Андріївни.

Вперше приніс вістку Євангелії в село Пригородок Білівсь- кий Василь — пресвітер помісної церкви євангельських християн- баптистів с.Рукшин. Це був 1925 рік. Перші віруючі збиралися по хатах, щоб почути Слово Боже, розучити псалми, прославити Бога. Це були: Костинюк Пилип, Рибак Никифір, Костинюк Ва­силь з дружиною Мариною та синами Андрієм та Макарієм, бабка Фросина Ватаманюк, Серафім Косташ, бабка Фімашиха. Першими прийняли Святе водне хрещення в м.Хотині бабка Фросина Ватаманюк, Рибак Захарій і всі брати і сестри у Хри- сті. Трохи згодом на зібрані кошти віруючих був куплений бу­динок у Боднарюка Сильвестра. Це і був перший Будинок Моли тви.

Особливий внесок зробили старенькі віруючі — вдови Семе ниха, Фімашиха. Боже благословення було великим, число вірую чих збільшувалося. Дім Молитви почав відвідувати Косташ Фе- октист із дружиною та дочкою Сандою, Дем’ян Чайкун із дру­жиною Килиною та дочками Оксаною, Ольгою, Фотиною, Сера- финою, Тодоскою, сином Георгієм, Оліянна Костинюк, Присяж- нюк Ксенофонт з жінкою Юстиною, синами та дочкою Парас­кою. Велика любов об’єднувала християнські сім’ї, вони допома­гали нужденним, готували обіди і возили в м.Чернівці у в’язни­цю. Силами молодих членів помісної церкви був створений хор, диригентом якого був Костинюк Пилип. Він сам писав псалми. Псалом « Убойтесь, народьі» до цього часу пам’ятають. Часто хор виїжджав у інші села. З великою любов’ю і повагою при­ймали у себе братів і сестер з інших церков.

Важливою подією у житті кожного християнина є хреще­ння— обіцянка Богу служити чистою і доброю совістю. Так, на р.Дністер прийняли святе водне хрещення: Костинюк Василь з дружиною Мариною, Ганна і Павло Ватаманюки. Фемія Кости­нюк, Косташ Серафим з дружиною Дарією, Майстрюк Марія,

Адажій Санда, Боднарюк Докія. Присутніх було більше 20 чоло­вік .

Про помісну церкву Євангельських християн-баптистів знали і в місті Чернівці. Сюди приїжджали брати-проповідники. Одним з них є Віктор Єфремович родом із Заставнівського району, який спілкувався із Костинюком Пилипом, виступав з проповідями.

Бабка Ватаманюк Фросина купила стареньку Біблію; нею ко­ристувалися в служінні, а також читали по хатах. Євангелій бу­ло дуже мало, а збірників псалмів зовсім не було. Тексти псал­мів переписували і заучували напам’ять. Проповідування Слова Божого здійснювалося як російською так і українською мовами.

З приходом Румунії в 1939 році ситуація змінилася. Вірую­чих почали переслідувати, забороняли служіння в Будинку Моли­тви та збирання по хатах. Запровадили так звану «Декларацію», тобто відмову від членства у Церкві Ісуса Христа шляхом ство­рення братства євангельських християн-баптистів. Дану «Деклара­цію» потрібно було прийняти і підписати. Хто не підписав, був ув’язнений до в’язниці. Це: Фросина Ватаманюк, Костинюк Анд­рій, Семенюк Лука, Мельничук Леонтій на чотири місяці в м.Хотин. Віруючі, які підписували її, перестали відвідувати Бу­динок Молитви. Наступили не кращі часи для віруючого люду. Ті, що залишилися вірними Ісусу Христу, збиралися таємно в своїх домах і читали Слово Боже. Місіонерка, сестра Ліда з Ки- шинева, домагалася у румунської влади дозволу відвідувати Бу­динок Молитви, проповідувати Слово Боже. Так вона мала роз­мову з Шифом, просила доти дозвіл на свободу проповіді Слова Божого. Та сталося зовсім навпаки: Будинок Молитви закрили, в ньому розмістилася домоуправа. Та життя продовжувалося, важкі часи переслідування пройшли. В чиєму серці ще горіла хоч іс­корка віри і любові до Бога, почали відвідувати Будинок Моли­тви в с.Орестівка. Це сім’я Костинюка Андрія і Катерини з діть­ми, Ватаманюк Ганна з дочками, сім’Я Курганецького Василя з дітьми, Байдюк Мотря, сім’я Чайкун Люби з дітьми, Косташ

Серафим з дружиною і дітьми, Костинюк Фемія з сім’єю, све­круха Костинюк Фемії, Чайкун Дем’ян з дочкою Оксаною, Те- лешецька Христіна з дочкою Марією, Касіянчук Люба, Мандрюк Марина, Телешецька Федора, Косташ Марія. Всі вони відійшли у вічність. Та молитви їх дійшли до Бога: сьогодні їхні діти є членами Церкви Ісуса Христа. Деякі віруючі села Пригородок, а саме: Чайкун Люба, Ватаманюк Ганна, Тернюк Михайло і його дружина Феодосія, Ольга Рибак, Чайкун Оксана, Костинюк Фе­мія відвідували Будинок Молитви в м.Хотині. В 1983-1990 рр. покаялися і прийняли хрещення Німичко Михайло і його дружи­на Надія, Данилюк Ольга, Тернюк Уліта, Кушнір Санда, Манд­рюк Ганна, Горбатюк Марія, Косташ Василь із своєю дружиною Марією, Косташ Параска, Тітов Василь. За пропозицією сестер служіння почалися в с.Пригородок. Його проводив Німичко Ми­хайло один раз на тиждень в будинку Костинюк Фемії (півроку). Наступного року збиралися в Рибак Ольги. У 1990 році вона за­пропонувала підшукати місце для проведення служіння, так як її онук мав повернутися з лав Армії. Михайло Німичко запропо­нував піст і молитву, щоб сам Бог вказав місце. На той час продавався будинок Майстрюка Михайла. Косташ Василь перего­ворив з господарем, щоб він продав хату. Всі зраділи, що вже будуть мати місце для служіння. За свій будинок запросив 6,5 ти­сяч. Такої суми в наявності не було. Домовилися, що куплять його за половину. Знову призначається піст і молитва, оголо­шується збір коштів, хто скільки може. Будинок куплено, офор­млено документацію. Далі склали списки про наявність два­дцятки. Ходили в райвиконком за дозволом; дозвіл одержали на відкриття Будин-ку Молитви. Проте документи ще були напра­влені в область до Уповноваженого з питань релігії, до Москви, а трохи згодом дозвіл мав прийти до Києва і аж тоді до села. Після одержаного дозволу приступили до роботи. Всі старі мале­нькі будівлі знесли, а в самому будинку почалася реконструкція. Служіння проводи-ли в будинку Косташа Василя в неділю, а в Ольги Рибак у п’я-тницю. Ближче до осені стали готуватися до

з

відкриття Будинку Молитви. Кожен працював в силу своїх мож­ливостей. Косташ Василь зробив нові вікна і двері, сестри вико­нували внутрішні роботи, білили, фарбували.

І от все готово до відкриття. Сестри запропонували зроби­ти стіл любові. Для цього треба було 450 крб. Коштів не виста­чало. Про це дізналися сестри з м.Хотина і запропонували свою допомогу. Були запрошені віруючі з навколишніх сіл. 11 листо­пада 1990 року був відкритий Будинок Молитви. Був присутній пресвітер Хотинської церкви Віктор Афанасійович, Хотинський хор, брати з Анадол подарували Біблію. Пресвітера ще не було, служіння продовжував проводити брат Німичко Михайло. В гру­дні покаялися Байдюк Марія. У 1991 році перед Різдвом Христо­вим у неділю був присутній Петраш Євген (він був дияконом),в день Вечері Господньої. Пізніше покаялися Куделько Іван, Куде- лько Ольга, Данилюк Андрій, Касіянчук Світлана, Тернюк Ми­хайло. Через два роки брат Євген був рукопокладений на пре­світера, а Куделько Іван був рукопокладений на диякона.

У 1999 році до нас прибули гості з Німеччини з широкою програмою проповіді Слова Божого: проповіді, вірші, свідчення, виконання псалмів духовим оркестром. По закінченні програми гості роздавали « Новьіе заветьі», допоміжну літературу, ручки. У цьому ж році нас запросили в Будинок культури м.Хотина на свято «Вістка, яка полонила весь світ».Були також проповіді, свідчення псалми у виконанні духового оркестру.

11.07.1999 року прийняли святе водне хрещення брати і сестри з Пригородка, Гордівців (див. фото).

лми, прославляли нашого Господа. Брат Михайло, наш земляк, який нині проживає в США.

В січні місяці 2005 року відбувся Конгрес віруючих Хотин­ського району під гаслом : «Господеві Богові нашому ми будемо служити, а голосу його будемо слухатися» (Книга їсуса Навина, 24:24)

м.Чернівці церква ЄХБ, вул,Рилєєва «А Божий мир, що пере­вищує всякий розум, хай береже ваші серця і ваші думки в Ісусі Христі» ( Фил.4:71) «І Бог миру буде з вами» ( Фил. 4:9). Об’єднаний хор ЄХБ Хотинського району виконував псалми у супроводі духового оркестру, а окремі молодіжні групи викону­вали псалми, читали вірші. Атмосфера любові, єднання сердець були присутні на цьому Конгресі.

Служіння продовжував вести брат Михайло Дементійович. Брати і сестри щиро молилися, щоб Бог послав нам служителя Церкви. Наші молитви були почуті. В неділю 03.04.2005 року став на служіння брат Іван Попик, а вже 08. 05 цього року від­булося рукопокладання на диякона проповідника брата Івана Попика. Присутні: Голова Братства ЄХБ області Коцюруба Ве- ніамін Ілліч, обласний проповідник Ісак Анатолій, пастор Цер­кви «Віфанія» Василь Титов, брат Володимир Скоробагач, пре­світер району Радомський Василь Вікентійович, інструментальна група з Чернівців, гості з Рукшина. Орестівки, Анадол, Гордівців.

Наші брати-проповідники Попик Іван, Мандрюк Петро, Бод- нарюк Микола підвищували свій рівень знань Слова Божого і закінчили дворічний біблійний коледж ( директор Ісак Анатолій ), відвідували конференції.(див. фото)

 На фото: Обласна конференція пастирів області. В центрі: гості з США, ФРН. М.Чернівці, вул..Рилєєва,!

17-18 червня 2006 року в М.Чернівцях проходив «Фестиваль надії» за участю Віктора Гамма. У програмі виконавці та музи­чні колективи з Білорусі, Молдови, Росії; слово Віктора Гамма про надію. На цьому фестивалі була присутня делегація з нашої помісної церкви на чолі з дияконом братом Іваном Попиком. Не­забутні враження залишилися у кожного віруючого від виконання псалмів майже півторатисячним хором. Сльози радості і любові були в серці кожного, коли весь стадіон стоячи співав чудові

ю

псалми про любов Божу. Після проповіді Слова Божого два по­токи людей рухалися до трибуни в надії одержати прощення своїх гріхів від Господа Бога. НАДІЯ. Без неї життя втрачає сенс. Надія потрібна кожному. Де її знайти? Вона зовсім поруч!

11 вересня 2006 року до нас завітали брати і сестри з Ні­меччини; всі ми стали учасниками Духовно-просвітницького свя­та за участю Герхарда Діксена і Генріха Келлера « Подих верес­невого неба». Пісні, поезія, свідчення, музика, проповіді на Біб­лійні запитання.

18 березня 2007 року став на проповідь брат Семен Карбу-

нар.

19.07.2007 року Всеукраїнський фестиваль, м.Київ Центральна Церква м.Хотина запросила наших братів і сестер до себе. За допомогою їх відеоапаратури ми бачили відкриття фес­тивалю . Пастор цієї Церкви разом з братами-проповідниками чи­тали проповіді, за що ми їм щиро вдячні.

Цієї осені з братським привітом до нас завітали старші за віком пресвітери, проповідники з с.Недобоївці, Ширівці, Влади­чна. Вони виступали з проповідями, співали псалми, а один ста­ренький брат прочитав напам’ять багато віршів із Святого Пись­ма.

25 травня 2008 року до нас знову завітали брати і сестри з Німеччини. Відбулося свято християнської пісні « Жива вода« за участю Генріха Келлера і Герхарда Діксена. В програмі були проповіді, пісні, поезія, свідчення, музика.

В цьому році оголосили покаяння Антофійчук Марія, Анд­рій — житель м.Чернівці.

Виконання псалмів у нашій помісній Церкві часто відбува­лося під акомпанемент брата Миколи Макаровича (баян, акорде­он ) ( див. фото )

Влітку 2008 року був організований табір відпочинку для дітей віруючих « Морська перлина ». Смачні сніданки і обіди готували сестри для дітей, а брати і сестри, які працювали з дітьми, на­вчили пісень. Цікаві ігри, змагання, сміх і радість довго лунали на подвір’ї.

07.01.2009 рік

У нас в гостях учні недільної школи Церкви СХБ с.Рукшин, їх вчителі, молоді брати-проповідники. Перед нашими очима поста­ли картини минулого – народження нашого Спасителя, які бу­ли відтворені нашими гостями в інсценізованому дійстві « Народ­ження Ісуса Христа».