Освіта Пригородок

На 1884 рік в селі було 5 грамотних людей. Школи не було.[1] В 1889 році в селі Пригородок відкрита школа грамоти. Навчались в ній два роки. Розміщена була в найманому приміщенні. На її утримання кошти виділяло відділення єпархіальної училищної ради повіту. Закон Божий веде священник Домінтій Романчик, а решту предметів – псаломщик Михайло Лупан.[2] В цьому ж документі за 1905 рік відзначається „неудовлетворительная постановка ученого дела и слабые успехи по предметам школьного курса в школе села Пригородок и Зелена. Причина: плохое посещение и недостаточное усердие учителей.”[3]

 

Проходили роки. Бідність і важка праця, а ще чужа мова /російська/ відтягувала селянських дітей від навчання. Та і «вчителям» бракувало як наукових, так і педагогічних знань і тому в 1905 році було закрито двокласну школу по причині «поганого відвідування і поганого ставлення до дітей вчителями» так записано в архівних документах. Та зрозуміли односельці, що без освіти не буде прогресу. не буде поступу вперед. І тому зійшлися мудрі люди села, погомоніли і прийшли до  єдиної думки: « збудувати світську школу в селі.»

 

І в 1906 році громада села купила кусок поля в центрі села в Шаповалова Аксентія і почали збирати кошти на будівництво школи. Звертаючись до архівних документів знаходимо запис, що кам’яна школа в селі Пригородок була побудована в 1913 році. Це вже була чотирикласна школа. На її будівництво було витрачено 5530 карбованців 18 копійок. На допоміжні служби- 350 карбованців. Всього 5580 карбованців[4]. В цю школу було прислано двох вчителів, які вчили дітей світським. а священник вчив релігії. та навчання знову велося російською мовою.

 

 

 

Час  плинув. Мінялися суспільні формації. мінялися « господарі завойовники нашого краю. І тому вже з 1918року заняття в школі велися румунською мовою. Вчителі приїжджали з міста Хотина. Імен їхніх не збереглося у архівних документах. ні в старожилів села. Це мабуть, тому, що були фізичні покарання  ( били вчителі лозиною за всяку провину)

 

І знов влада переходить з рук в руки.1940 рік. Діти навчаються,нарешті, рідною мовою – українською. Та недовгою була радість. з початком Другої світової війни, повернулися  румуни. І до кінця війни навчання ведеться румунською мовою.

 

Всьому приходить кінець, бо на все є свій час. Прийшов кінець і румунізації.

 

Настав мирний час. Багатьох грамотних людей недорахувалися односельці,зруйновано село, знищено господарства селян. Побували відважні воїни-визволителі у Європі і побачили багато нового , цікавого. Зміна суспільного ладу. Хотинщина, як і вся Україна, у складі Радянського Союзу. Цей період був найбільш гарний для здобуття освіти. Тогочасні чотирикласні школи реорганізувалися в семирічні. Першим директором був Олексюк Федір Никифорович. За ним директорували Макаренко Михайло Григорович, Прохоренко. Це свідчить про те, що нова школа,її реформування проходило в нелегких умовах. Перший випуск семирічної школи відбувся в 1951 році.(фото)

 

 

 

Багато її випускників є ще в живих. Після семирічки, продовжували навчання в Хотині, в обласних ремісничих училищах. А згодом одержували вищу освіту.

 

По закінчені гімназії Боднарюк Сільвестр Григорович, Костинюк Філіп Васильович, Перевозник Степан, Продан Артемон працювали на різних посадах, в тому числі вчителювали в нашій школі.

 

Цього ж 1951 року прибула в наше село найстаріша і найшановніша наша вчителька- Пастушина  Павліна Терентіївна. Для неї школа була рідним домом, її захопленям, радісними роками її життя. Багато цікавого розповідала вона малим школярикам.

 

Багато праці, нових істин, методів навчання вніс директор Маковецький Віталій Францович, який добудував чотири класних кімнати, майстерню,будинок для вчителів на території школи. Директорував він з 1952 року по 1970 рік. вже за його директорування відбулося реформування школи, яка стала називатися восьмирічною.Це відбулося 1965 року.

 

 

 

За роки директорства Маковського В.Ф. зросла освіта, інтерес до різних професій,підвищилась культура села, вихованість школярів. І тому, зустрічаючись з старшими людьми,ми бачимо, що цей керівник працював не лише за призначенням, а за велінням серця. З повагою і любов΄ю говорять про нього  односельці.

 

Після Маковського В.Ф. директори шкіл часто змінювались. Ними були: Скуляк Анатолій Іванович, Соломко Петро Леонтійович, Золотарьов Олексій Миколайович, Кушнір Григорій Іванович, Боднарюк Костянтин Макарович, Крупенна Ганна Василівна, Бабін Ірина Василівна.

 

 

 

 

 

За директорування Боднарюка К.М. було добудовано приміщення спортзалу та бібліотеки і кабінету обслуговуючої праці, переобладнано будинок вчителя для навчання молодших класів, обладнано кабінет історії, фізики, учительську

 

новими меблями.

  У 1995 році відбулося реформування у освіті. Школа стала дев΄ятирічною