Культура Рукшин

Культура

Гарний Рукшин будь-якої пори, та особливо навесні, коли сонячними іскорками виблискують над садками бджоли і од пори досвітньої та вечорової заливаються у високому небі жайворонки. Чи не ця краса навколишньої природи виплекала у місцевих жінок любов до пісні. Через грози, бурі, лихоліття та броню за кращу долю пронесли вони її у день новий, у сім’ю вольну, нову, як незгасимий промінь душі і генія народного.

Найобдарованіші аматори об’єдналися 1973 р. у фольклорно-етнографічний ансамбль «Джерело» при місцевому сільському будинку культури. Народження колективу було закономірним, адже рукшинці з діда-прадіда звикли до гуртового співу і на роботі, і вдома. Почали вони тоді, коли нинішній керівник Ніна Іванівна Ставчанська ще дівчам пішла на ферму допомагати своїй матері Василині Ананіївній Кушнір доїти корів. Після того, як справлять поранку зберуться разом доярки, та як заспівають «Ой ти дубе». Слухаєш їх, і здається, що бринить все найкраще в природі: шепочуть трави, дзвенять потоки, розсипають солов’їні трелі.

Основу ансамблю склали найактивніші аматори. Це Оксана Дудка, Ніна Паладюк, Василина Благодушко, Віра Затолюк, Василина Сарман, Ніна Гуцул, Любов Деревянко, Василина Кушнір, подружжя Марія та Іван Кравецькі, Любов та Іван Соломки з Чепоніс та інші. Всього ансамбль нараховував 30 членів колективу різних професій, яких обєднала пісня
Перший виступ колективу на сільському фестивалі самодіяльної народної творчості перевершив всі сподівання найвимогливіших глядачів. А невдовзі село облетіла радісна звістка: рукшинських співачок запрошують у Київ на вечір для творчої молоді «Музичний фольклор», організований Музичним товариством Української РСР. Скільки було тривог і хвилювань! Ще і ще раз шліфували вони номер свого репертуару, готували свої костюми.
У республіканському Будинку композиторів їх прийняли бурхливими оплесками. Музикознавці, відомі композитори були одностайними у своїх оцінках.
У 1985 р. колектив нагороджено Великою бронзовою медаллю лауреата Всесоюзного огляду народної творчості на честь 40-річчя Перемоги. Має він також диплом ІІ Всесоюзного фестивалю народної творчості. Всього 20 дипломів різного рівня, 40 почесних грамот, подяк, призів. Проте найбільшою нагородою для ансамбля «Джерело» стало присвоєння звання – народного (1988 р.).
У репертуарі фольклорно-етнографічного ансамблю «Джерело» майже 300 різноманітних пісень – веселих і сумних, весільних, ігрових, побутових, записаних у Рукшині самими учасниками від носіїв народної творчості.

Пісні супроводжуються танцями, хороводами. Привертає увагу своєрідна манера і вміння невимушено триматися на сцені. Милують око стилізовані вишиті сорочки, обрядові атрибути тощо.
Люблять і поважають в селі учасників ансамблю. Жодне свято в селі не обходилося без виступу колективу. Неодноразово виступали в районі, області тричі побували з концертною програмою в Києві.
Рукшинський фольклорно-етнографічний ансамбль перспективний. У ньому є молодша група, яка сформувалася з учнів Рукшинської ЗОШ І-ІІІ ст. Колектив «Джерельце» гідно продовжує традиції майстерності фольклорно-етнографічного ансамбля «Джерело».
Чим пояснити незмінний успіх фольклорно-етнографічного ансамблю «Джерело»? Передусім, високою виконавською майстерністю, а ще – отим уміння торкнутися найтонших душевних струн слухачів, яких так щиро хвилює, зачаровує народна пісня.

Має Рукшин і своїх молодих співаків. Серед них Юлія Мареняк, яка закінчила музичне училище та університет, а нині навчається у Київській консерваторії. У 2011 р. Юлія дебютувала в опері «Наталка-Полтавка» в Київському театрі опери та балету.

Бог обдарував вродою і приємним голосом, а також артистичністю синьоокого юнака Вадима Вільховецького. Співати почав ще маленьким хлопчиком на сцені Рукшинської ЗОШ І-ІІІ ст. Його талант помітила і сприяла його творчого розвитку, віддала в умілі руки його перша вчителька, заступник директора з навчально-виховної роботи Лариса Григорівна Жовтенька. Підтримка батьків та наставників сприяли тому, що згодом талановитий хлопець став частим учасником і призером різноманітних пісенних конкурсів, фестивалів. Своїх співом він причарував глядачів Хотина, Чернівців, Києва, Ялти. А на Всесвітньому фестивалі дитячої естрадної творчості в Єгипті він став лауреатом ІІ премії. Нині юнак є студентом ЧНУ і прдовжує популяризувати українську пісню.

Свої перші, несміливі творчі кроки розпочала на сцені Рукшинської ЗОШ і Марина Шишківська. Саме школа простягнула рука обдарованій дівчині. Чарівний спів талановитої артистки полонив не тільки глядачів Хотинщини… Вона була лауреатом ІІ Міжнародного фестивалю «Світ талантів 2004»,який проходив у Києві; ІV Міжнародного фестивалю дитячого міжнародного фестивалю дитячої естрадної творчості «Зоряний Крим» (м.Ялта); дипломантка ІІ Всеукраїнського дитячого фестивалю «Світ талантів України». Нині навчається в Москві і продовжує розвивати свій талант.

Розвиваються в Рукшині й інші види народної творчості. Неабиякі здібності до малювання має Інна Гайсенюк, яка за свої пейзажі здобула кілька дипломів. А також вона зарекомендувала себе талановитим педагогом, яка розвиває творчі здібності талановитих учнів Рукшинської школи.
Талановитими майстрами пензля є Домінтій Бейчук, Степан Мітряк, картини яких прикрашають не одну оселю наших жителів. Також вони реставрують церви,пишуть ікони.

Тривалий час в Рукшинській школі працював учителем Михайло Брозницький – поет-лірик, сатирик і гуморист. В 1991 р. вийшла збірка його віршів «На струнах днів».

Знаний в поетичному світі також житель села Іван Бурмей. Нині він – викладач української мови і літератури в Хотинському сільськогосподарському технікумі. Але кожну вільну хвилину віддає поезії. В 1992 р. вийшла друком його перша поетична збірка «Дністрова веселка»; 2002 р. – «Освідчення любові»; до 1000-ліття Хотина випустив збірку «Хотин»; остання збірка поезій «Душа сповідальна». Більшість творів автор присвячує рідному краєві – Буковині. Багато творів І.Бурмея покладено на музику.

В селі є багато майстринь з вишивки, займалися й килимарством, плетінням з лози, є майстри-ковалі. Загалом рукшинці багаті на таланти.