Спорт Санківці

Спорт

Здається, весь світ живе нині ідеями збереження власного здоров’я, загартування молодої людини. Чи не найбільш модним є той, у кого гарна міцна статура, хто випромінює живий блиск очей та має щиру спокійну усмішку?

Питанням оздоровлення займаються і в нашому селі. Так, в Санковецькому НВК проводяться щоденні ранкові розминки, а під час самих занять – фізхвилинки.

Успіхи кращих спортсменів – це надбання багатьох поколінь, які серед фізичних якостей понад усе цінували силу, вправність, швидкість, витривалість, були мужніми, стійкими, сповідували інші високі морально – вольові принципи.

Хоч в нашому селі ця сторінка, на жаль, мало досліджена, але спогади про таких людей зберегла історія. Хто, наприклад, знає, що 1960 – 1964 роки знаменна подія для дівчат – волейболістів  села, які посідали І місце в районі, а 1970, 1971, 1977 – ІІ місця. (інструктор Волохатий Ю.С.).

Три роки (1973, 1976, 1977) настільний теніс став не лише дозвіллям села, але й приніс І, ІІ місця в змаганнях у районі. (Волохатий Ю.С.)

Подумки знову поринаєш у вир боротьби, в якій брали участь юні спортсмени – гандболісти (Желик Євгенія Михайлівна) та спортсмени – волейболісти (Челебій Ніна Михайлівна). Саме ці юні дівчата з 7 класу навчалися у Хотинській спортивній школі, яка готувала їх для змагання в області.

1977 рік став знаменитим для спортсменів – легкоатлетів, які зайняли І місце в районі та 1984 – 1985 роки теж ряд грамот за І, ІІ місця (керівник Марковський В.М.)

Підґрунтям цих досягнень стало будівництво спортивної бази села та школи. У 1971 році за результатами Всесоюзного огляду – конкурсу по будівництву спортивних баз було вручено Грамоту Комітету по фізичній культурі і спорту при Раді міністрів СРСР.

Всі ці команди, які завойовували перемоги для нашого села стали для сьогоднішніх поколінь взірцем, про що говорять результати змагань з волейболу, легкої атлетики, футболу. Тільки в цьому 2011 – 2012 н.р. кращі спортсмени школи вибороли ІV місце у районній спартакіаді (Баланюк П.П.).

Адже здоров’я та краса – це те, що цінувалося нашими предками понад усе. І система фізичного виховання села в давнину, хоч не дала світові великих спортсменів – олімпійців, але й сьогодні надихає гордістю нас за кожного жителя, стверджує, що гармонія тіла і духу, – це те, що не вистачає нашому поколінню сьогодні.