Історія Зелена Липа

Історія

Історико -краєзнавчий портрет

села Зелена Липа

 

Над сторінкою працювали:
Керівник: Пахолок Євгенія Степанівна 
Пошукову діяльність здійснювали: Пахолок Євгенія Степанівна,

  Пелепецька Оксана Василівна ,Бучок Лілія  Іванівна

 

 

 

 

Село Зелена Липа

Область Чернівецька

Район Хотинський

 

Координати   48 ° 3158 с. ш. 26 ° 0817 в. д. / 48.532778 ° с. ш. 26.138056 ° сх. д. (G) (O) (Я) 48.532778, 26.138056 48 ° 3158 с. ш. 26 ° 0817 в. д. / 48.532778 ° с. ш. 26.138056 ° сх. д. (G) (O) (Я)

 

Висота центру 301 метрів

 

Населення 423 мешканця

 

Часовий пояс UTC +2, літом UTC +3

 

Телефонний код +380 3731

Поштовий індекс 60011

 

…Доля дала мені щастя народитись в Україні, на землі з величною і водночас трагічною історією.

Красу рідної землі, я бачу щодня; у зірках, у вербах, у квітці, дитячій посмішці, у маминих очах, в ланах золотої пшениці..

І тут серед чарівної природи поблизу Дністра, золотим гомоном промайнуло моє щасливе дитинство.

Пригадую “Біжу по зеленому полі і збираю квітку до квітки.

Складаю букет для мами, для неї, найріднішої, найдобрішої…”

Любов до рідної землі, до отчого краю поглиблюється з роками і оповивається серпанком ніжності.

Усе це вбираєш у себе і відчуваєш, що не в силі не любити свій рідний куточок землі, місце свого народження –  Зелена Липа        !

За густими лiсами й синiми озерами широко розкинулось на зелених пагорбах та долинах моє рiдне село – Зелена Липа. Воно неймовiрно красиве i своєрiдне. З усiх бокiв обрамлене лiсами. Надзвичайно мальовничiпейзажi долини Днiстра. Бiлоснiжнi хати контрастно вирiзняються на тлісмарагдової зеленi. “Карпатські” краєвиди села є основою для розвитку зеленого туризму. Межує із Заставнiвським районом та Тернопiллям.

На пiвнiчно-схiднiй околицi села над Днiстром – середньовiчне укрiплення в урочищі Городище.Ця iсторична пам’ятка виявлена Б.О. Тимощуком iдослiджувалась ним у 1969-1970 роках, датована другою половиною XIIIсерединою XIV ст. Вона є постiйною базою практики для студентiв Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича. Археологiчнi експедицiiорганiзовуються майже щороку.Також вивчала пам’ятку експедицiя пiдкерiвництвом С. Пивоварова та Л. Михайлини у 2000 – 2001 та 2003 – 2004 роках. Новi знахiдки в тому числi нумiзматичний матерiал,  дали змогу датувати городище 60-70 рр XIV ст. На центральнiй площi городища знайшли рештки дерев’яних споруд. Пам’ятка унiкальна, бо тут крiм добре збереженого культурного шару XIV ст., виявлено матерiали пiзньопалеолiтичного часу, нашарування трипiльської та Луки – Райковецької культур i XVII ст. Пiд час розкопок у товщі грунту було багато керамiки, виробів з кiстки та металу. Цiкавою знахiдкою є так звана “громова стрiла” , яка пов’язується з культом Перуна i  використовувалися як оберег та лiкувальний засіб. Паралельно з Городищем не менш вiдомою є штучна кам’яна жертовна криниця язичницького святилища – Турецька криниця. За переказами ще у сиву давнину, коли наш край скинув турецьке ярмо , земля горiла пiд ногами у чужоземних загарбникiв.

 

 

Утiкаючи, вони не встигли вивезти все награбоване золото. Тож прорубали в скелi над Днiстром глибокий колодязь i там за важкими залiзними дверима заховали свої скарби. Не один смiливець прагнув дiстатись до них. Але марно. Тiльки розпочнуть копати, як зривається дужий вiтер i викидає їх з криницi. Такi цiкавi iсторii розповiдають мiсцевi жителi. Результати дослiджень iсторикiв перевершили всi сподiвання. На мисi над Днiстром було виявлено залишки язичницького храму стародавнiх слов’ян. У центрi культового примiщення стояв дерев’яний iдол-покровитель. Бiля пiднiжжя храму – колодязь для проведення ритуальних обрядiв. Навколо споруди по всьому периметру мису колись горiли культовi вогнi. Легенда ж про “турецьке золото” заховане в скелiможе бути цiлком правдивою. Оскільки турки на основi cвоїх карт стверджують, що на заходi України є захованi їхніми предками скарби.

Одним із засновників села  був фермер Павло Бучок. Він з Перебиківців, придбав тут землю і поселився зі своєю сім’єю. Утримував 10 коней, а також корів,овець, свиней. Обробляв землю, виростив чималий сад. З часом господарство почало приносити непоганi прибутки.

 

Мешканцi навколишнiх сiл побачивши красу лiсiв i родючiсть землi,почали переселятися сюди,розбудовуватись.                                                                                                             У радянську добу був створений колгосп імені Суворова на чолі з Іваном Бородачем. Люди мали змогу працювати, заробляти гроші. Молочні продукти везли возом на клішківецький ринок.

Село Зелена Липа входить до складу Перебиківецької  сільської ради. Населення – близько 450 людей. Орган місцевого самоврядування піклується про селян. Здається, була неможливою газифікація села, але завдяки наполегливості сільського голови Віктора Дроня Перебиківці і Зелена Липа отримують газ уже більше двох років.

 

 

З дежерел: Зеленолипська ЗОШ