Видатні особистості
У нашому селі у 1952 р. народився художник – вітражист Анатолій Васильович Винту. Закінчив сільську восьмирічну школу, поступає у Чернівецьке художнє училище. Здобуває вищу освіту у Львівському художньому інституті. З 1999 р. Анатолій Васильович є членом творчого колективу художників-вітражистів „Три – в одному” Львівської асоціації „Вікно”. Він, талановитий митець – вітражист, який разом з колегами – друзями Личиком Олександром та Юрієм Павельчуком створюють шедеври унікального старовинного мистецтва. Цей вид монументального мистецтва дуже складний і поодинці з ним важко справлятись. При створенні вітражів кожен виступає як колорист, художник – рисувальник або творцем композицій, конструктором. „ Володіючи всіма тонкощами професії художника – вітражиста, перебуваючи у постійному пошуку нових форм та образних рішень, … кожний митець знайшов свій, не схожий на інших, шлях бачення сучасного вітражу”, – пише у випущеному буклеті про Львівську професійну асоціацію художників і майстрів – вітражистів мистецтвознавець, науковий працівник Національного музею м. Львів Ірина Гах. Вітраж сьогодення – церковні вікна, об’ємно – просторові композиції, вітражі – перегородки та багато інше. Люди радіють, що їх талант засвітився у багатьох вітражах, що прикрасили сучасні храми України, у тому числі і нашу церкву пресвятої Параскеви. „ Дивлячись на вітражі львівських художників, відчуваєш єдність з космосом”, – говорить киянка яка відвідувала виставку львівських митців вітражистів. „ Заслуговує на увагу почерк майстра високого класу Анатолія Васильовича Винту, який віртуозно володіє віражною мозаїкою. Лики Святого Миколая, Святого Кирила та Святого Мефодія, як і багато інших, вражають витонченим образним мисленням, володінням технікою розпису. Вони позначені глибиною думки про філософію життя, ніби застерігають від лиха, яке люди чинять одне одному”, – пише Ольга Журавльова у статті „Вітраж як символ души” ( Часопис Національної Спілки письменників України „Дзвін”, 11.2010 р.). Творчий колектив художників – вітражистів приймав участь у багатьох виставках: у Львові – декілька, у Києві – тричі, двічі у Одесі і навіть у Парижі ( 2004 р.) з нагоди 50 – річчя членства України в ЮНЕСКО. Краса схвилювала відвідувачів. Львівські майстри полонили серця і парижан. Так, краса здатна врятувати світ. Але наш сучасник, який пережив безліч стресів, з тривогою і болем запитує: „А хто врятує красу? Адже вона сама надто вразлива…”.
Також ми пишаємось іменем народного художника Ксенії Григорівни Паламарчук. Вона народилась у 1966 р. у простій багатодітній селянській сім’ї. Була вихована у дусі любові до Бога, музики. Закінчує Динівецьку середню школу 1983 р. Вивчає журналістику у Республіці Молдова. Схильність до живопису мала з малих років. Тому все своє життя присвячує улюбленій справі. Її творчість – це пошук головного у житті, підвищив тим самим естетичний та артистичний рівень картин. Її натхненником є природа. Тому більшість робіт це найпрекрасніше творіння природи – квіти. Сама художниця впевнена, що краса і простота одної квіточки говорять про безліч понять: мир, щастя, честь, дружба, любов. Життя , як і більшість громадян нашої країни, підкинула її в Італію. Тут їй пощастило. Вперше була проведена виставка її робіт.