Духовність Бояни

Духовність

Церква Різдва Пресвятої Богородиці

В 1896 р. було розпочато будівництво церкві з каменю та цегли, яка належала греко-католицької іепархії. В 1910 році робота була повністю закінчена, храм був розписаний художником В. Севернитким. Починаючи з1922 році служба в церкві велася лише на румунській мові. В період радянської влади церква була закрита і перетворена на склад для зберігання зерна. На початку 90-х років завдяки підтримки наших односельців церква знову почала працювати. У 1995 році за сприяння отця Михайла Жара (сьогодні – настоятела Свято-Вознесенського монастиря в Банченах) на базі церкви створено жіночий монастир Боянської ікони Божої матері. Храм і монастир знаходяться під юрисдикцією Московського патріархату.

 

 

У 1991 році була написана ікона Божої Матері, яка під час богослужіння у день Св. Миколая 18 грудня 1993 року «заплакала». Після цього, 4 жовтня 1994 року Синод УПЦ МП прийняв рішення визнати ікону чудотворною. Вона стала об’єктом паломництва православних християн: більше 2 млн паломників з усього світу за 17 років.

Церква стала відомою не лише у країні але і за її межами завдяки «плачучій» чудотворній іконі Божої Матері та діяльності отця Михайла Жара.

(підготували Тома А.В., Булай Г.П., Боянська гімназія)

 

Церква Успіння Пресвятої Богородиці

Старовинні молдавські рукописи свідчать про те, що село Бояни в 1716-1845 рр. було родинним маєтком сім’ї Великого хроніста, гетьмана Молдови Іона Некулче і його спадкоємців. Десь у 1750 р., за часів хроніста Іона Некулче, більш до центру села була побудована дерев’яна церква. Від неї до наших днів зберігся лиш напис на кам’яній плиті, вмонтованій в стіну нині діючої церкви, побудованої в 1830-1838 рр. нащадками І.Некулче.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці була побудована з цегли за кошти племінника І.Некулче і представляла собою типово румунський безкупольний храм з дзвіницею над бабинцем і сьогодні є однією з архітектурних окрас села і району.

(церковні ворота)

 

В церкві служило багато священників. З березня 1857 р. і до квітня 1859 р. священиком був Іракліє (Голембіовскі) Порумбеску – батько майбутнього композитора Чіпріана Порумбеску.Священник проводив богослужіння на трьох мовах: румунській, німецькій та польській.

В пам’яті односельців залишилися імена таких священиків, як Міхай Русу, який правив богослужіння більше 30 років (до 1937 p.); протоієрей­-митрофор Борис Цапу – більше 50 років (із 1945 р.); священик Василь Нікорюк (з травня 1995 р.).

 

(сучасний вигляд церкви)

 

 

Протоієрей-митрофор Б.Цапу був удостоєний почесного диплому від митрополита Київського і всієї України, Володимира, за свою багаторічну пасторську діяльність.

 

(дзвіниця)

 

Нинішній священик, Василь Нікорюк, уродженець села Бояни, є випускником Боянської ЗОШ І-ІІІ ст. Закінчив теологічний факультет у Яссах у 1995 р. і був посвячений у сан диякона, а потім священика. Завдяки зусиллям протоієрея-митрофора Б.Цапу та підтримці жителів села, був назначений у травні 1995 р. священнослужителем православної церкви архієпископом Чернівецьким і Буковинським Онуфрієм.

Привертають увагу дві церковні споруди, що з’явилися ще в наш час: різнокольорова капличка з вітражами та капличка для свічок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(підготували Пацурківська Л.Д., Гавка О.Г., Гріга Л.І., Кучурян Д.І., Рибак М.).

 

Римо – католицький костел Святого Яна Непомуки

8 липня 1884 року було розпочато будівництво приміщення костелу в неоготичному стилі.

Через 3 роки виснажливої праці і пожертвувань, була збудована вимріяна святиня, названа на честь Святого Яна Непомуки. Її було освячено 12 червня 1887 року Божим домом для віруючих християн-католиків.

Під час І Світової війни російське командування хотіло скористатися вежею костелу для проведення стрільби з гармат. Ксьондз Яків Цвинтарський категорично відмовив, за що поплатився засланням до Сибіру, де й помер мученицькою смертю.

В різні роки, богослужіння в католицькому храмі проводили священики: Йозеф Барвульський, Яків Винарський, Альфонс Куліра. Останнім священиком римо-католицької церкви до радянського періоду був Броніслав   Гобовський, 1917 року народження, який в 1945 р. повернувся на Батьківщину (в Польщу).

З 1948-49 до 1989 р. костел не був діячим. За часів радянської влади він був перетворений в склад деревини й вугілля. У плебані (домі священика) після війни розмістили лікарню, а з 1972 року – дитячий садок.

У 1989 році костел був повернутий віруючим, незважаючи на спроби баптистів відібрати його. Після 5 років важкої реставраційної роботи, проведеної майстрами братами Альбертом і Фердинандом Лісяк, костел був реставрований.. Освячення костелу відбулося в червні 1994 року в день Святого Яна Непомуки, який вважається покровителем костелу. Відбудовувати костел католикам допомагала православна громада, підприємці і тодішній сільський голова.

(велика ікона Святого Непепомуки)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(вбрання костелу до різдвяних свят)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(різдвяна шопка)

 

У 1898 році в Боянах було збудовано синагогу, спалену під час Другої світової війни. Але в селі лишився єврейський цвинтар.

До наших днів дійшла стара забудова – будинок магістрату (Ратуша), яка розташована у центрі села. Сьогодні це – сільська рада.