Історія Чорнівка

Згідно з письмовими джерелами, Чорнівка відома з 1412 р. Так, у грамоті Олександра Доброго від 5 квітня 1412 р. йдеться про те, що молдавський господар дарує за службу Журку Драготескулу два села – Володовці та “Въшняа Чернавъка противъ Топоровци” з усім доходом “навічно”. Походження назви села Чорнівки вченими пояснюється по різному. Так, за однією з версій, назва села походить від назви струмка – Чорнянський (Чернянський) потік (Мошків). За іншою, від дівчини, яку звали Маринка Чорноока. За народними переказами, назва села походить від українських слів “чорна мука” (“чорні клопоти”), яка пов’язується з тим що турки мучили місцевих жителів.

Проте територія села ще з давніх часів заселялася хліборобськими племенами. Так, розвідковими роботами Б.О.Тимощука у 1967 р. в урочищі Гнилий Потік, що за три кілометра на південь від села виявлено поселення середнього етапу трипільської культури. Там було знайдено сліди села розораних площадок розташованих у кілька рядів, фрагменти кераміки, крем’яні знаряддя праці.

Значний комплекс поселень на території села Чорнівка з’являється на початку нашої ери. Найранішим з них є поселення Чорнівка – ІІ А розташоване на південній околиці сучасного села, в урочищі Біля Хреста. Це поселення займає північний та південний схили вздовж безіменного струмка, притоку р. Мошків. Площа поселення 6 га. Під час розкопок 1986 р. було встановлено, що товщина культурного шару поселення становить 0,2 м. Під час розкопок було виявлено господарську яму, овальну у плані, глибиною 0,8 м. Яма циліндричної форми має материкові необпалені стінки. Поруч із ямою було виявлено 6 стовпових ямок. Очевидно, що яма мала наземну надбудову у вигляді куреня з хмизу, обмазаного глиною .

Кераміка з будівель та ям поселення Чорнівка –ІІА на 60 – 70 відсотків ліпна і представлена горшками, мисками, кружками та невеликими горшечками – стопками. Окремий посуд має чіткі фракійські риси. Серед господарського посуду є світло- та червоноглиняна амфорна тара. Загалом зібраний матеріал дозволив В.М.Войнаровського зробити висновок про те, що поселення Чорнівка ІІ А існувало в ІІ – ІІІ ст.н.е.

На зміну цьому поселенню прийшли поселення черняхівської культури. Залишки одного з них виявлено в урочищі Рули. Дане поселення є тришаровим і досліджувалося експедицією Інституту археології АН СРСР у 1979 р. Під час розкопок 1983 р. тут було виявлено дві споруди та три господарські ями. На підлозі споруди 11, яка датована черняхівською культурою знайдено залізну фібулу та фрагменти сіро-лощеної гончарної кераміки. Інше житло продатоване часом заключного етапу черняхівської культури. Воно прямокутне у плані, стовпової конструкції. У південно-східній частині житла виявлено невеликий розвал печі-кам’янки, а у північній – кругла господарська яма із звуженими до основи стінками. Подібні ями розташовані і поза житлами. У заповненні споруди виявлено фрагменти ліпної та гончарної кераміки.

Поблизу села Чорнівка було зафіксовано ще чотири поселення черняхівської культури і В.Войнаровський вважав, що продовженням даного гнізда поселень є черняхівське поселення біля с. Рідківці.

Під час розкопок 1984 р. також було виявлено сліди черняхівської культури на даному поселенні. В основному це були господарські ями.

Поселення Чорнівка І мало також пізніші шари і розкопками 1979 р. тут виявлено різночасові житла. У 1983 р. виявлено дві напівземлянки культури празького типу, які представляли собою прямокутні у плані споруди, площею 11 та 9 кв. м із стовповими ямами біля стін. Серед знахідок ліпні горщики, сковорідки, глиняні прясельця, кістяні скребки та проколки, велика кількість тваринних кісток3.

Відкрито на даному поселенні житла культури типу Луки-Райковецької. Відкриті у 1983 р. напівземлянки мали печі – кам’янки та площу 14 і 7 кв. м. Традиційними знахідками тут були фрагменти ліпної кераміки. У 1986 р. у споруді 18 було знайдено цілий ліпний горщик та сковороду.

Процес існування поселення на території Чорнівки тривав і в давньоруський період. Доказом цього є існування групи поселень, опис яких подаємо нижче.

Поселення 1 в урочищі Пуста Чорнівка розташоване на правому березі р. Мошків нав­проти городища. Воно простягається вздовж річки майже на кілометр. Через поселення в центральній його частині по лінії захід-схід проходить дорога. Західна і південна сторони поселення мають круті, подекуди похилі береги в бік річки. Під час розкопок поселення досліджений культурний шар. Основний горизонт його відклався за період з кінця XI до початку XV ст. Цей шар складає м’який розсипчастий суглинок чорного або темно-коричневого кольору з великим вмістом обпаленої глини. фрагментів кераміки, попелу, інколи перепаленого каміння, залізних шлаків. Необхідно відзначити, що насиченість шару різна. Він найбільш потужний (30-160 см) у місцях, де були житлово-господарські зруби та ями-погреби, і сягає 10-15 см в незабудованому проміжку. В культурному шарі відкриті рештки дерев’яних наземних жител з глинобитними печами. вкрапленнями червоно-оранжевої перепаленої гли­ни. Шар насичений знахідками предметів побуту, озброєння, фрагментами гончарної кераміки, полив’яного посуду, імпортної тари. Вивчення стратиграфії поселення ускладнено тим, що куль­турний шар порушений оранкою і у верхній частині перемішаний. Датуючий матеріал виявлено лише на рівні материка – на долівках жител і в ямах. Це переважно кераміка початку XII – XIV ст. Під час розвідок зібрані побутові речі і предмети озброєння XII – XIII ст., які важко пов’язати з певним археологічним об’єктом.

Таким чином, історична стратиграфія поселен­ня представлена трьома культурними напласту­ваннями, які послідовно змінюють одне одного: 1-темно-сірий, інколи чорний суглинок товщиною 25-40 см, який за складом матеріалу датується кінцем XI – початком XV ст. Товщина культурного шару зменшується на схилах поселення, де він змитий водою; 2 – розсипчастий шар темно-коричневого суглинку з великим вмістом золи, шматків печини, перепаленого каміння, кальцинованих кісток, фрагментів кераміки, товщиною 20-100 см над заглибленими частинами глинобитних печей і господарських ям. Він датується аналогічно XI – XV ст. в залежності від датування споруд. Перекопів і перекриття жител не виявлено; 3 – материк, який складається з досить щільної світло-коричневої глини. В північній частині поселення він поступово переходить в сірий супісок із жовтими прожилками глини. В непорушених перекопами місцях материк залягає на глибині 25-40 см від сучасної поверхні.

Поселення 2 в урочищі Калатура розташовуєть­ся напроти великого селища Пуста Чорнівка, па лівому березі р.Мошків, на відстані близько 800 м на північний-схід від городища-феодального замку. Це мініатюрне поселення знаходиться в улоговині і обмежене із західного боку руслом річки. Культурний шар досить незначним. Історична стратиграфія поселення поділяється на 3 прошарки: 1- темний дерновий суглинок товщиною 10-20 см. в якому зустрічаються невеликі камінці, інколи спаленина. Під гумусним шаром залягає культурний шар товщиною до 10 см, слабо насичений перепале­ною глиною, вугіллям, фрагментами кераміки другої половини XII – першої половини XIII ст. Його підстилає материк, який складається з жовтої глини, сильно насиченої водою.

Поселення 3 розміщується за 1,5 км на захід від городища на правому березі р.Мошків, біля ставу. Західну і східну сторони поселення обмежують струмки, які впадають в став. Пагорб, на якому розміщене поселення, має крутий схил в південну сторону. Проведення стратиграфічних досліджень на поселенні ускладнене тим, що воно активно розорюється. У закладеній траншеї Возному І.П. вдалося простежити, що історична стратиграфія представлена тут трьома культурними на­пластуваннями: 1 – верхній шар – переораний тем­но-коричневий суглинок товщиною до 35 см, у якому зустрічаються фрагменти кераміки трипільського часу, давньоруської XII – XIII ст., перепалене каміння; 2 – культурний шар, який складається з легко-розсипчастого суглинку темно-коричневого кольору, слабо насиченого шматками обмазки, перепаленої глини, кальцинованими кістками і фрагментами давньоруської кераміки. Товщина шару складає від 10 до 30 см над заглибленими частинами наземних жител: 3 – материк, який складається із стерильного світло-коричневого суглинку.

Поселення 4 розташоване західніше поселення 3. на пагорбі біля ставу, неподалік від “Турецької Могили”. Із західного боку поселення обмежене струмком, який впадає в став. Пагорб має похи­лий, близько 30⁰, ухил в південну сторону. В да­ний час активно розорюється. Історична страти­графія цього поселення аналогічна попередньому.

Поселення 5 і 6 розташовані за 2 км па північ від городища, на правому березі р. Мотків. Поверхня поселень має ухил близько 15° у бік русла річки. Південна сторона поселення 5 обмежена струмком, який впадає в річку За 250 м (1 м па північ від нього розташоване поселення 6, північна сторона якого також обмежена струмком. Обидва селища активно руйнуються польовими роботами. Стра­тиграфічна колонка останніх нагадує напластування попередніх пам’яток. Тут вона також складається з трьох шарів: 1 – сильно перемішаний оранкою шар чорнозему товщиною 25-35 см. й якому інколи зустрічаються фрагменти трипільської, черняхівської та давньоруської кераміки, обгоріле каміння, предмети періоду першої світової війни; 2 – темний легко-розсипчастий суглинок товщиною 5-15 см, слабо насичений перепаленим вугіллям, печиною, давньоруською керамікою другої половінні XII-першої половини Х111 ст.: 3 – материк у вигляді світло-коричневого суглинку, який залягає на глибині 30-40 см від сучасної поверхні.

Поселення 7 в урочищі Шанці найбільш відда­лене, розташоване за 4 км на північ від поселення Пуста Чорнівка, на правому березі р. Мошків, на невисокому мисі, утвореному річкою і потоком. який впадає в річку з правого боку. Мис має пологий схил (10°) у південно-східний бік, до ріки і потоку. Культурний шар поселення незнач­ний, сильно поруйнований оранкою і будівель­ними роботами (у північно-західній частині поселення проходить дорога Чернівці – Чорнівка і збудовано колгоспну ферму). Він починається від поверхні і заглиблений на 25-32 см відповідно до рельєфу місцевості. Це чорнозем, слабо насичений вугіллям, шматками обмазки, перепалених каменів, кісток і фрагментами кераміки XII-першої половини XIII ст. Внизу культурний шар поступово переходить в материк, який являє собою світло-сірий супісок із прожилками жовтого і темно-коричневого суглинку. Історична стратиграфія поселення представлена трьома культурними напластуваннями, які послідовно чергуються: 1 – темно-сірий, легко-розсипчастий суглинок товщиною 25-32 см, що являє собою) мішану землю, насичену археологічними старожитностями, які датуються XII – XIII ст., а також знахідками пізнього походження, зокрема оскол­ками снарядів періоду Першої світової війни: 2 -темно-коричневий суглинок із великим вмістом спаленини, печини, фрагментів кераміки XII – XIII ст., товщиною 0,5 – 35 см над врізаними частинами печей і господарських ям. Перекопів або перекриття жител не виявлено; 3 – материк, ха­рактеристика якого подана вище.

Поселення 8 розміщується на високому пагорбі, за 1 км на північ від городища, на лівому березі р. Мошків, в урочищі Лелеківець. З пів­денної і північної сторін воно обмежене струм­ками, що впадають в річку. Пагорб, на якому розташоване поселення, має схил у західному і пів­денному напрямках. Стратиграфія поселення повторює попередні.

Характерною особливістю культурного шару поселень Чорнівського городища і сусідніх поселень є його властивість погано зберігати предмети органічно­го походження. Дерево на відкритих майданчиках збереглося тільки у вигляді перегорілих шматків колод. Залізні вироби сильно корозовані. У відносно доброму стані знайдені скляні предмети.

Вирішити проблему хронології пам’яток Чорнів­ського господарсько-адміністративного осередку дозволяють масові категорії археологічних старожитностей (метал, кістка, скло, кераміка). Ку­льтурний шар досліджуваного городища і поселень багатий на знахідки, які добре датуються. Серед них першорядне значення мають керамічні комплекси. Кераміка є найважливішою категорією архео­логічних джерел, які дозволяють без особливих погрішностей порівняти між собою як різні терени, так і різні епохи. За рівнем гончарного виробництва Галицько-волинська Русь відноситься до найбільш розвинених областей у слов’янському суспільстві.

Під час розкопок Чорнівського городища і навколишніх поселень досліджено кілька закритих керамічних комплексів, які на підставі стратиграфічних даних можна поділити на 2 хронологічні групи: комплекси XII – першої половини XIII ст. і комплекси другої половини XIII – XIV сі Завдяки одержаним археологічним матеріалам, як підтверджують типологічну класифікацій кераміки, розроблену М. В. Малевською і Б.О Тимощуком стосовно Галицького князівства, можна не тільки розкрити хронологію давніх старожитностей, але й визначити ранні та пізні фазі їхнього розвитку і завдяки цьому продатувати роз копані пам’ятки у вужчих часових рамках. Датування кераміки XII – першої половини XIII ст. підтверджується численними знахідками датуючих речей, які супроводжують керамічні комплекси цього часу і вкладаються в окреслені хронологічні рамки. До них належать корчаги-амфори, скляні браслети, рештки озброєння, жі­ночі прикраси, культові предмети тощо.

На території городища виявлено шиферні пряслиця. Переважають екземпляри невеликих розмірів діаметром 2 – 3 см з діаметром каналу 7-8 мм. Побутування таких пряслиць припадає на XII ст. Чисельною категорією знахідок, які певною мірою можуть слугувати датуючим матеріалом даної пам’ятки, е предмети озброєння. Серед них – втульчастий наконечник списа, який, за класифікацією О. М. Кірпічнікова, відноситься до типу III Б і датується XII – ХІІІ ст., кістяні наконечники стріл, монголо-татарські зрізні, які не виходять за хронологічні рамки досліджуваного періоду.

Датуючим матеріалом можуть бути різноманітні знахідки озброєння вершника, серед яких виділяється (залізна булава, що відноситься до ІІ-го типу за О. М.Кірпічніковим, остроги і вудила ІV-го типу. які і побутували в XII – першій половині XIII ст..

Серед поселень найдавнішим у Чорнівському господарсько-адміністративному осередку було поселення в урочищі Пуста Чорнівка. На його території виявлені уламки тонкостіних гончарних горщиків із вінцями, ям належать до першої половини XII ст. Найбільш масовий керамічний матеріал припадає на другу половину XII – першу половину XIII ст. Поселення досягло тоді свого розквіту. Починаючи з другої половини ХІІІ ст., воно поступово занепало і па початку XIV ст. припинило існування. Цими хронологічними рамками датуються керамічні комплекси, виявлені на поселенні, зате там не знайдена кераміка середини XIV ст.. Отже, поселення в урочищі Пуста Чорнівка існувало від початку XII до початку XIV ст.

Інші сім поселень, як показали археологічні дослідження і комплекси знахідок, мають вужчі хро­нологічні межі побутування. В основному на їхній території виявлена кераміка, характерна для другої половини XII – першої половини XIII ст. Вони з’я­вилися як кути-висілки в XII ст. і загинули в період золотординської навали в середині XIII ст.

Отже, в цілому територія с. Чорнівки, згідно з археологічними даними заселена від ІV-VІ тисячоліття до н.е., коли тут з’явилися перші постійні поселення від рубежу ер на його території постійне існування різночасових поселень, які свідчать про безперервне життя на цій території, які займалися сільським господарством та ремеслом. Ці поселення зв’язуються з Чорнівською феодальною садибою, яка є дослідженою пам’яткою на цій території, що належить сучасному селу Чорнівка. Про те рівень дослідження різних пам’яток, що дозволяє повністю судити про господарство, матеріальну та духовну культуру мешканців сільських поселень давньоруського часу.