Видатні особистості Подвірне

Народні умільці. Вони творять невтомно, із покоління в покоління передаючи набуті знання та вміння, виходячи зі звичаїв, традицій, міфології, реального життя кожного.

Хіба злічити всього того, що творять наші майстровиті люди, зберігаючи та продовжуючи правічні традиції буковинських народних ремесл?!

Не було такого, чого б Кифяк Семен не вмів робити на селі. Але у пошуках заробітків – емігрував до Америки. Та не судилося там довго жити. Через рік він повертається на Батьківщину (не підійшов клімат). А повернувся з багатим досвідом. Семен був грамотним, привіз із Америки дуже цінні книги (одній із них понад 200 років, а зберігається вона в сімейному архіві правнука Славінського Ярослава), інструменти для роботи. У рідному селі оженився. Мав три доньки. Найстарша – Зінаїда (1913р.н.), перейняла від батька хист до різних ремесел. Уміла прясти, ткати, вишивати, в`язати, гарно малювала. Любила все прекрасне. Цю любов до прекрасного передала своїм дітям, онукам. Її син – Буряк Борис Іванович (1953р.н.), художник-мистецтвознавець. Закінчив художнє училище №48 у Львові, а потім

інститут прикладного декоративного мистецтва. Живе і працює у Львові, Австрії, Франції. Його роботи займають почесне місце на виставках картин.

У родині Славінського Володимира – другого сина Зінаїди, (Він поєднав свою долю із Дутко Лідією Деомидівною. В її родині теж займалися народними ремеслами: батько Лідії, Деомид, добре вмів вичиняти шкіри, шив для коней упряж; мати вміла

ткати, вишивати, прясти, в`язати. Усі свої знання передала доні Лідії), народився первісток – Ярослав (30.05.1961 р.), потім доня Галина (11.03.1963 р.), син Олег (12.03.1971 р.). Ярослав ріс допитливим і кмітливим. Любив спостерігати, як горить вогонь в печі, хотів знати з чого зроблений горщик, що в піч саджають з їжею. З раннього дитинства проявився в нього хист до мистецтва. Ярослав гарно малював, вмів вишивати (до цього часу зберігає мати, Славінська Лідія Деомидівна, його роботи: «Дарую мамі квітку», «Голуби»), займався різьбою по дереву, ліпив з глини. У Подвірному у 1976 році закінчив 8 класів. Заробивши влітку гроші, поїхав до Львова. Тут поступив до училища №48 на відділ «Реставрація». Після закінчення – служба в армії, Афганістан, навчання в інституті прикладного декоративного мистецтва (1982-1988рр.). Після закінчення інституту поїхав відроджувати народні промисли «кераміка» в село Гавареччина Львівської області.

У цей час у Львові у 1988 році було створено товариство Лева. Ярослав займався в ньому відділом етнографії – відродженням звичаїв, традицій, промислів, різних видів мистецтва. До Гавареччини він поїхав відроджувати чорнодимлену кераміку, працюючи тут вчителем трудового навчання та малювання.

З 1992 року Славінський почав їздити по світу: Україна, Росія, Польща, Голландія, Данія, Франція з метою відродження кераміки; створення компаній, фірм. Одна із поїздок закінчилася створенням у 1995 році у Львові Голландської компанії «United artistic works». Працюючи в цій компанії залучив до роботи і свого брата Славінського Олега, який почав займатися тут гончарством. Олег був у Голландії на стажуванні, вивчав виробництво кераміки.

У 1994 році у Львові була створена і почала працювати компанія «РЕЗОН». Відкрив її учень Славінського Ярослава – Мартинюк Михайло Романович. Тут виготовляють вироби з кераміки, металу, бетону. На даний час в компанії «РЕЗОН» працює і Славінський Олег Володимирович.

Сьогодні Славінський Ярослав живе у славному містечку Дубляни. З 1997 року він працює дизайнером по оздобленню інтер`єру та екстер`єру. (Фото №3) Ярослав є автором і виконавцем власних проектів. Має свою майстерню. (Фото №4) Активними помічниками у виконанні його проектів є дружина Марія (робить Петреківський розпис), старший син Данило, який напрочуд гарно малює і теж навчається в інституті декоративно-прикладного мистецтва. Племінник Ярослава, Сергій, син сестри Галини, закінчивши у 2009 році ВПХУ №5 м. Чернівці за спеціальністю «Різьбяр по дереву», теж є гарним помічником у роботі. Своє вміння і  любов вкладає в роботу з деревом. А цього його навчила мама, Молдован Галина Володимирівна.

Це була розповідь про народних умільців родини Славінських по лінії батька. А тепер простежимо родовід по материнській лінії.