Історія Строїнці

На сучасному етапі духовного відродження незалежної України невід “ємною складовою громадського руху та наукових досліджень є історичне краєзнавство , спрямовані на відродження духовності, історичної пам”яті, формування у громадян і передусім у молоді любові до рідного краю, його природи, національного патріотизму , поваги до людини, відповідальності за збереження історико – культурного надбання.

Водночас краєзнавство залишається недостатньо розвинутою галуззю науки , про що свідчить відсутність узагальнюючих праць з окремих напрямків краєзнавства. На жаль, дуже мало вдалось знайти відомостей в архівних та документальних джерелах про село Строїнці, іноді вони навіть суперечливі.

Село Строїнці Новоселицького району Чернівецької області знаходиться на відстані 3 км. від залізничної станції Новоселиця та від районного центру м.Новоселиця ; у 34 км. від обласного центру м. Чернівці. З південної сторони села протікає річка Ракітнянка. Село межує з м. Новоселиця,с. Зелений Гай, с.Слобода, с.Рингач, с.Динівці і с.Маршинці.
24 грудня 2017р.в селі були проведені вибори щодо об”єднання до Новоселицької територіальної громади. Новоселицька територіальна громада утворилася з 5 сіл та 1 міста,а саме: Рингач,Рокитне,Слобода,Строїнці,Маршинці та м.Новоселиця. 1 сесія новоселицької територіально-обєднаної громади була скликана 11 січня 2018 р.

Село Строїнці – існуючий та перспективний населений пункт Новоселицького району. Про село Строїнці вперше згадується під час правління Штефана Великого ( кін.ХУ ст. – поч. ХУІ ст.) У 1429 році село належало боярину Строє. Від його імені походить і назва села – Строїнці. Згодом село переходить до Мунтяна Іона. 12 серпня 1461 року молдавський воєвода Штефан Великий своєю грамотою підтверджує право власності на село Строїнці ( Строєшти) дочки Мунтяна Іона Морушки, яка у цей час виходить заміж за поміщика Гусіна.

Згодом село знову переходить до іншого власника. У молдавській державі земельними наділами володіла церква, – монастирям і епископствам належало близько 200 сіл. З 2 лютого 1503 року згідно грамоти молдавського воєводи Штефана Великого село Строїнці переходить до Путнянського монастиря. Церковно – монастирське землеволодіння мали імунітет ( не підлягали місцевій адміністрації) , а селяни цих сіл частково або цілком звільнялися від виконання державних повинностей.

Тільки через 150 років село Строїнці знову змінює свого власника.

9 жовтня 1652 року був складений акт про розподіл майна, згідно якому поміщиця Тинта ( дочка Мирона де Синечеу) передає свою частину синові Строєскулу Лупулові.

Остаточно село Строїнці було поділено на дві частини у 1668 році. Верхня частина відійшла до поміщика Строєскул Лупул і стала називатися Гоголіна. Нижня ж частина села відійшла до с.Новоселиця ( буковинська) і стала називатися Селище.

10 серпня 1782 року Костакє і Констянтин Волчинські підтверджують перед австрійською комісією , що вони є власниками села Строїнці, а Василь Морцун підтвердив своє право на володіння другою половиною села.

На початку ХІХ ст. половину села переходить до Дмитра Поповича як спадок від своїх батьків. У 1811 році він купує другу половину села Строїнці у Михайла та Катерини Гермезіу за 11000 голандських золотих дукатів. У 1841 році Дмитро Попович йде з життя і передає у спадок село Строїнці своїм синам Монолакі та Миколаю. На старих картах на місті села Селище нанесено село Нижні Строїнці .

За даними державного архіву Чернівецької області село Строїнці утворилося у 1778 році на місці села Гоголіна на лівому березі Прута. Само село Гоголіна зникло через повінь у 1775 році.

В кінці ХУІІІ ст. – на початку ХІХ ст. наш край опинився в зоні інтересів багатьох держав: Австрійської, Російської імперій та королівської Румунії. У 1775 році поміщики Григорча, Зота, а потім Стурза були змушені поділити свої землі між трьома державами : Росією, Австрією та Румунією.

Місто Новоселиця за Кучук – Кайнарджицьким миром став прикордонним пунктом і був поділений на дві частини. Західна його частина опинилася під владою Австрійської імперії, а східна – у Турції. Тільки в результаті закінчення війни 1806 – 1812 рр. згідно Бухарестського мирного договіру східна частина міста ,в тому числі і Нижні Строїнці були приєднані до Росії і війшла до складу Хотинського повіту Бесарабської губернії. Західна ж частина залишалася у складі Австрійської монархії.

З 1812 року село входить до складу Бесарабії, у1816 – 1873 рр.до Хотинського повіту Бесарабської губернії.

У цей час активно розвивалася як внутрішня так і зовнішня торгівля . Центрами торгівлі були Хотин, Новоселиця, Сокиряни. Через село проходив шлях від Хотина до Новоселиці. Везли продукцію садівництва та огородництва ( цибуля, капуста, перець і ін.). На експорт через митницю у Новоселиці йшли худоба, шкіри та ін., сільськогосподарська продукція. Тому село почало розростатися. Більшість жителів були селяни.

Під час першої світової війни наше село не зазнало такого руйнування як інші села: Бояни, Топорівці, Раранча. У Строїнці , Новоселицю люди їздили купувати продукти харчування. У цей час кордон між Росією та Австрією проходив по річці Ракітнянка , яка проходить через село.

У 1916 році у селі проживало 827 жителів . З них 341 чоловіків, 357 жінок, 129 дітей, всього 101 селянський двір. Більшість складали румуни. Діловодство велося російською мовою.На початку 1944 року у Строїнцях проживало 1328 осіб . З них 1308 румунів, 14 українців, 2 росіяни, 3 поляків, 1 німець.

Село Строїнці входить до складу Новоселицького району Чернівецької області. На території села адміністративну владу здійснює Строїнецька сільська рада на чолі з сільським головою Нікітіним Георгієм Івановичем.

Згідно перепису населення 1986 року у селі проживало 1760 осіб. Станом на 1 січня 2018 року проживають 1496 осіб.
Територія села включає 168, 5 га землі, також виділено під забудову 15,9 га землі, селяни мають у власному користуванні 216, 1 га сінокосів та пасовищ. До території належать 168.5 га землі сільськогосподарського призначення в тому числі 1185 пашні.

На території села діє навчальний заклад., який декілька разів змінював свою назву:

до 1989р – Строїнецька восьмі річна школа

З 1990 р – по 2005 р. – Строїнецька ЗОШ І- ІІ ступенів, з 14 грудня 2005 року – Строїнецький навчально – виховний комплекс.

1 серпня 2006 року у закладі відкрилася ще одна група дошкільнят молодшого віку.

Станом на 1 січня 2018 року у закладі навчається 90 учнів.

Порівняльний аналіз кількості дітей, які навчалися у Строїнецькому НВК за останні роки.

2010 – 81 учнів

2011 – 85 учнів

2012 – 82 учнів

2013 – 84 учнів

2014 – 87 учнів

2015 – 80 учнів

2016 – 83 учнів

2017 – 84 учнів

Згідно опорного плану села Строїнці на його території є 28 вулиць Найбільша з них – це Південно – Кільцева довжиною у 1, 48 км., найкоротшою є Нове село – 0, 16 км. Після прийняття ЗУ “Про декомунізацію” рішенням депутатського корпусу Строїнецької сільської ради у 2017 р. назви вулиць змінювалися.

Село Строїнці за весь час свого існування постійно будувалося. Навіть одна з легенд, яка пояснює чому село називається Строїнці гласить що від слова „ строить” тобто будувати.

Перші заселення людей на території села, це близько 15 будинків були у частині села біля річки Рокитнянка в районі вулиці Південно – Кільцева. Через деякий почався зсув і люди були змушені перейти жити до верхньої частини. Так почала розростатися вулиця Садова. На той час це вже було близько 30 господарств. На початку ХХ ст. вже існували вулиці Довженко, Жукова, Боженко, пров. Миру, пров. Свободи. Центральною була вулиця Леніна, яка вела до Новоселиці.

У 40 – 50 – ті роки з’явилися вулиці Шевченка, Спортивна, Колгоспна, Святого Іллі. У 1961 році рішенням сільської ради було виділено під забудову молодим сім’ям земельні ділянки ( 0,12 га) в районі вулиць Нікітіна, Дружби, Будьонного. Новий етап у розбудові села – 1990 рік. Сільська рада приймає рішення про виділення земельних ділянок під забудову молодим сім’ям. Так з’явилися вулиці Гагаріна, Нове село , Молодіжна. Село розростається і у 2001 році знову виділені земельні ділянки молодим сім’ям під забудову. Так народилися вулиці 1 Травня, Перемоги, Емінеску.

У 1945 році у селі був створений перший у районі колгосп під назвою 20 – річчя РККА”.

У 1954 році назва колгоспу була змінена на „ Колгосп імені Сталіна”, згодом у 1963 році „ Завєт Ілліча” , а у лютому 1976 року об”єднався з колгоспом імені Жданова ( с.Маршинці) під єдиною назвою „ Колгосп імені Жданова”.

У 1997 році господарство розділилося і у селі Строїнці сформувався колгосп „ Маяк”. У зв’язку з економічними змінами у країні у 1999 році колгосп був перетворений на агрофірму „ Маяк”. Зараз це приватно – орендне підприємство „ Золотий колос”. Очолює підприємство депутат Верховної ради СРСР – Глігор С.С.

Культурним центром села є Будинок культури на 300 міст, відкритий у 1979 році . В його приміщенні діє сільська бібліотека , в якій працює гарна людина Єфтеній Оксана Іванівна.
Для медичного обслуговування населення села діє амбулаторія ЗПСМ. До недавнього часу вона була розташована у старому приміщенні , який дуже часто змінював своє призначення: будинок для вчителя ( 40 – ті рр.) сільська бібліотека ( 50 – ті рр.) ; початкова школа та дитячий садок ( 60 – 70 –ті рр.) . Лише у 2005 році зусиллями сільської ради фельдшерсько – акушерський пункт був переведений у нове приміщення поряд з сільською радою. Дбає про здоров”я жителів села Строїнці лікар – Литвинюк Антоніна Василівна.