Культура Строїнці

Культурним центром села є Будинок культури, відкритий у 1979 році. Головою колгоспу на той час був Глігор Степан Савович, який всіляко сприяв будівництву.

Наш будинок культури є досить великим – на 300 місць. Він має просторий хол, зал, гарну сцену, роздягальню, кімнату для зберігання музичних інструментів. У його приміщенні діє сільська бібліотека, у якій працює гарна, віддана своїй справі людина Єфтемій Емілія Федорівна. Також у приміщенні Будинку культури діє танцювальний ансамбль під керівництвом лауреата багатьох районних та обласних фестивалів Калараша Івана Георгійовича.

Будівля є дійсно великою і багатофункціональною. Але, на жаль, вона потребує капітального ремонту, газифікації, модернізації. У сучасний нелегкий час на це дуже важко знайти кошти.

Сьогодні тут проводяться святкові концерти, новорічні ранки, випускний, зустрічі з випускниками, дискотеки (фото 11).

У самому центрі села, в парку (біля сучасної сільради), розташований перший пам’ятник на честь героїв Великої Вітчизняної війни. Його було зведено у 1963 році тодішнім головою колгоспу Скрипником Петром Сергійовичем (фото 8).

Сучасний пам’ятник був побудований у 1975 році на честь 30-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні (фото 9). Тоді ж учні школи посадили алею ялинок, яка і сьогодні є окрасою центра села. Шефство над обома святинями взяли місцеві школярі.

Біля сучасного пам’ятника щороку проводяться мітинги у День Перемоги. Є доброю традицією в нашому селі покладання букетів до підніжжя пам’ятника молодими подружніми парами в день їхнього весілля. Цією традицією не знехтувала ще жодна пара наречених.

Сумним спогадом історії залишається пам’ятник загиблим євреям під час ІІ Світової Війни. 1941 року в місті Новоселиця відбулася страшна подія, про яку розповідається у книзі Нісана Пейсаха «Новоселиця – моя гордість і печаль»: «В субботу 5 июля 1941 года озверевшие румынские солдаты ворвались в местечко Новоселицу. В местечке начался погром. Вооруженные до зубов, пьяные убийцы врывались в дома, расстреливая без разбору всех, кто попадался на глаза: беззащитных женщин, детей, стариков. Повсюду были слышны выстрелы, крики ужаса, плач… Повсюду на улицах валялись сотни трупов, текли ручьи крови… В эту черную субботу были убиты около 900 новосельчан… После погрома, командование румын распорядилось, чтобы все оставшиеся в живых евреи собрались во дворе спиртзавода Краузе. Там создали временный лагерь. Часть людей заставили убирать с улиц и из уцелевших домов тела убитых.

Мертвых закопали в траншеях – некоторые находились вблизи Новоселицы на колхозных полях. После войны там посеяли кукурузу. В тех местах, где похоронены евреи, она выросла выше, чем на других участках. Это послужило ориентиром – где производить раскопки. В августе 1946 года нам удалось таким образом найти тела наших павших при погроме и перезахоронить их на еврейском кладбище».

Пам’ятник займає досить велику площу, як для могили (фото 13). Але старожили стверджують, що насправді братська могила є набагато більшою.

Багато років пам’ятник знаходився в яблуневому саду. Але останнє десятиліття ця територія інтенсивно заселяється строїнчанами, адже село продовжує розширюватися.