Духовність Зелений Гай

Духовна cпадщина села Зелений Гай

Людині завжди чогось не вистачає, завжди хочеться мати ще щось, крім того, що вже є: дитина хоче одержати якусь нову гарну забавну, дорослий якусь особливу річ. З часом ми одержуємо те, що можна купити чи здобути. Проте є речі, яких ніколи не буває забагато, навпаки, нам часто бракує їх.
Передусім-це духовність, яка так потрібна нам тепер і про яку ми так мало журимось. Ми дбаємо більше про те, що потрібно для нашого тіла, а про духовні потреби забуваємо. А потім питаємо: звідки береться байдужість, грубість, підлість серед людей? Чому діти ростуть нечемні, чому бракує нам порядних, з доброю репутацією людей, з яких можна було б брати приклад, яких хотілося
Б гідні довіри ? Ми відчуваємо в людях брак моральності, милосердя, ввічливості. Звичайно ми знаємо, що ввічливість має бути не показною,виявлятися не зовні, а виникати з наших внутрішніх духовних потреб. Через це й говоримо про нестачу духовності.
Хто нам може дати вірне розуміння правил морального життя?
Відповідь одна, тільки церква, бо вона є стовп і підвалина правди. І коли ми говоримо про етичні норми у нас на Україні, то мусимо визначити, що саме наша Українська Православна церква може дати нашому суспільству створені нею моральні основи.
Православна віра, церковні закони входили в повсякденне життя нашого народу, в його звичай, традиції, обряди, які набували духовного змісту, неповторної краси і національного забарвлення
Перші поселення нашого села були православної віри та римо-католицької. Тому і в селі були дві церкви і римо-католицька та православна. Римо-католицька церква була побудова в одній частині села (Гугулина), а православна в іншій (Теутул). Богослужіння у православній церкві проводились у звичайній хаті, з якої господар виїхав у Польщу.
Інша частина села (Гугулина) відвідувала церкву у селищі (Околиця Новоселиці). На початку створення колгоспу у селі , католицька церква була зруйнована і залишився лише кам’яний хрест.
Трохе довше проіснувала православна церква (до кінця 50-х років XXст.) Нову православну церкву було побудовано в селі в 1989 році, яка діє в наш час.
Протоієрей Борис, є настоятелем нашого храму з 1991року. Він прикладає всіх зусиль для духовного відродження нашого села. Неодноразово організовувались поїздки в Почаївську лавру, на Аннину гору в село Вашківці та ін. Великий вплив на духовне виховання учнів школи мають ці поїздки. Діти відвідують святі місця зі своїми батьками, родичами, сусідами, вчителями, тому крім духовного виховання , існує ще взаємозв’язок школи та сімї, адже тільки разом з батьками можна виховати всебічно розвинену особистість.

Волощук Василь Карлович – архімандрит Веніамін – наставник Горичанського монастиря м Чернівці. Народився 5.11.1961 року в с. Зелений Гай Новоселицького району. З 1969 році по 1977 рік навчається в Зеленогайській восьмирічній школі, на відмінно.

Після закінчення школи поступив в педагогічне училище, яке закінчив з червоним дипломом в 1981 році. В цьому ж році поступив до Чернівецького державного університету на математичний факультет, де отримав в 1986 році червоний диплом. Після цього рік працював у школі № 4 м. Чернівці по вулиці Боженко. З даного фаху також закінчив аспірантуру і працював викладачем на кафедрі педагогіки і психології в Чернівецькому державному університеті. А надалі життя змінило своє русло і в 1992 році Волощук Василь Карлович почав навчатися в місті Загорськ на священика. Після закінчення навчання був висвячений в сан священика. З тих пір все своє життя присвятив служінню Богу і людям в чоловічому свято Георгіївському монастирі м. Чернівці.