Культура Жилівка

Жилівка на палітрі років

Літопис села

Далеко не кожне буковинське село може погордитися своїм друкованим літописом. То треба, як кажуть, ще мати щастя на літописця!

Жилівці, що в Новоселицькому районі, пощастило на цей скарб. Тим більш, приємним є те, що крига «Жилівка на палітрі років» вийшла у рік, коли минає 370 років після першої писемної згадки про село. Її автор – директор тамтешньої школи, Дмитро Попадюк, з-під пера якого з’явилося вже кілька книг.

Чим привертає вона увагу? Автор прагне через археологічне обстеження, інфраструктуру, архіви, далекі й близькі спомини односельчан осягнути пракорінь Жилівки. «Два роки, – пише він у передньому слові, – день у день збирав матеріали архівів, занотовував розповіді старожилів, читав і перечитував краєзнавчу літературу відомих і невідомих авторів…

Хіба то не цікаво довідатися, що (після археологічних обстежень) вже в IV-III тисячолітті до нашої ери тут, на цій землі, існувало ряд поселень племен трипільської культури середнього етапу? Що тут жили племена тиверців?..

Автор робить хронологію (деталізує) життєвих віх села і те, що складало його структуру. Крім сільської управи, школи, читальні та ін., з книги можна довідатись про історії сільських хрестів, вітряків, корчм, кузень, церкви і дзвіниці… І навіть таке: «У час війни з турками через наше село проходив відомий російський полководець Олександр Суворов. Тут, в нашій церкві, він прийняв Боже благословення…» про це, до речі, засвідчили записи в церковній книзі.

Літопис ввібрав у себе і спогади учасників Хотинського повстання, зокрема, А.І. Ільчука (нар.1893р.), В.І. Ільчука *нар.1897 р.), І.С.Антонюка (нар. 1883 р.).

Книга оповідає про голод, про становлення колективного життя, про будні сьогоднішніх днів.

Але чи не найширше представлені в книзі долі тих, для кого Жилівка – то своєрідний сільський університет, де змалку студіювалася наука як пізнати світ, прищепити найдорожчі риси земного життя – чесність, вірність селу, любов до України. Школа дає селу плеяду чудових і різноманітних фахівців.

У книзі виділено окремий розділ: «Ними пишається село». Це короткі біографії (з фото) тих, якими по праву гордиться Жилівка. Серед них хірург Валерій Козак, майстер спорту Борис Васильков, художник Михайло Ватаман, знаний будівельник Борис Гусан, поет В’ячеслав Шинкар, випускник Кишинівського сільгоспуніверситету, Московської академії ім. Тімірязєва Феодосій Ватаман, художник Іван Гусан, славетний учитель Анатолій Собко…

Про Жилівку, її чудових, працьовитих людей писали у різний час часописи краю. Кращі з них автор включав до своєї книги. До речі, сільський літопис доповнюється десятками і десятками цікавих, подієвих фотографій, що запропонували до книги подружжя Анатолія і Марії Собків, Бориса Скицька, Михайла Ватамана. А ще хронологічною таблицею історичних подій на територіях краю і села, словником місцевих діалектів, пізнавальним розділом з історії краю і села – «Це цікаво знати».

Подумалось: як багато може зробити людина, яка носить під серцем любов до села, до того крайчика землі, де наймиліше! У Жилівці подали добрий приклад для всіх.

Василь Марусик, журналіст