Освіта Довжок

Освіта

В 1940 році була відкрита перша початкова школа – 4 класи. З своїми враженнями поділилась з нами вчителька історії Шевчук Надія Юхимівна, яка й допомогла відтворити нам історію нашої школи:

«Я приїхала в Довжок з міста Біла Церква в 1945 році, в серпні місяці.

Перші враження про школу були страхітливі, тобто погані. Я жила і вчилася в місті, де школи були великі, більшість дво -і трьохповерхові, з великими вікнами і світлими класами.

А в Довжку в той час школи не було. Якась хатинка на дві класні кімнати, з маленькими темними класами, без електричного освітлення. Ввечері і вранці світили гасовими лампами. Навіть парти були чотирьохмісні. Щоб вийти з-за парти, учні пробиралися по плечах інших учнів.

Вчилися учні в дві зміни. Взимку, коли учні вранці йшли до школи (перша зміна), то було ще темно, з другої зміни темнотою йшли додому.

Умов для заняття не було ніяких. Весною і восени учні погано відвідували школу, бо водили коней під час оранків, восени збирали урожай. Земля була власністю окремих хазяїв. Працювати дітям доводилося дуже багато. На навчання їм залишалось мало часу, але вчитися вони любили і взимку відвідування було дуже хороше, учні старалися, не дивлячись на важке життя. Адже проблем було багато, особливо з одягом. Одягалися учні дуже бідно, бувало таке, що пара чобіт була куплена для двох дітей. Більшість учнів взувалися в постоли з онучами і довгими волоками. Хлопці ходили в білих полотняних штанях. Верхній одяг (сардак) був з домотканого сукна. Майже всі домашні предмети були саморобні, книжки носили в полотняних торбинках.

Першими працювали директор Думітращук Трохим Григорович і двоє вчителів: Тимковський Іван Васильович та Спатар Марія Іванівна. Коли я

приїхала то вела 3 клас. Працювати було дуже важко, ще важче було учням, бо вони з румунської мови перейшли на українську. (До 1949р. діти ходили в школу в сусіднє село Керстенці). Учні не могли швидко орієнтуватись, робили багато помилок.

В нашій школі за всі роки моєї праці змінилося дуже багато директорів. Першою заучкою при мені була Коваленко Віра Іванівна, потім Шугалій Тетяна Іванівна, далі Радзівон Костянтин Маркович.

Радзівон Костянтин Маркович переобладнав конюшню на школу. І з 1954 року в Довжку відкрилася симирічна школа, директором якої призначили самого Костянтина Марковича.

Як і кожний учитель, я проводила позакласну роботу : екскурсії в ліс Берестянський весною і восени, виступи художньої самодіяльності (співи, танці) в клубі, на фермі, в полі. їздили на екскурсії в Хотин, Чернівці, Кам’янець-Подільський. Влаштовували різні вечори.

Хорошу пам’ять про себе залишили багато учнів,особливо ті, які добре навчалися, були ввічливими.В майбутньому багато з них отримали вищу освіту.

Наприклад : Савко Ольга Іванівна (біолог), Раданчук Дмитро (агроном), Гуцан Євдоким (інженер) та інші.

Робота в школі і захоплююча, і важка. Багато гарних вражень залишилось, особливого свята, вони в нашому селі такі веселі і найбільше – Новорічні.

Часто згадую про роботу в школі, але з роками стирається поступово з пам’яті все пережите. І тепер згадується школа, як чарівний сон, здається, що все було не зі мною.»

Шевчук Надія Юхимівна так і залишилася в нашому селі, виховала двох . доньок, одна з них – Шевчук Ольга Опанасівна пішла по маминих стежках – стала вчителем математики.

Історія школи безкінченна…

В 1961 році відкривається восьмирічна школа. Нову школу було побудовано в 1983 році, яка й нині красується в центрі села. Зараз вона вже загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів, директор школи Жук Оксана Володимирівна.