Історико-краєзнавчий портрет Чернівецької області історія краєзнавство традиції освіта культура Чернівецької області
Балинський Андрій Валентинович
Думанський Юрій Анатолійович народився 12 лютого 1965 року в
Нелипівцях. Закінчив Ташкентське вище загальновійськове училище, академію Збройних Сил України, факультет підготовки фахівців оперативно-стратегічного рівня при Національній академії оборони України. Працював на посаді командувача Західного оперативного командування (колишній Прик ВО). На даний час наш славний земляк генерал-лейтенант Юрій Анатолійович обіймає посаду заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України. Одружений. Виховує двох дочок.
Калінов Валерій Миколайович
Успішно закінчив Київське вище військове училище. Здобув професію політпрацівника. Викладав у московській військово-морській школі. Дослужився до генерального штабу у Москві.
Ніщук Юрій Анатолійович
Випускник фізико-математичного факультету Чернівецького державного університету. На даний час працює в Києві в управлінні СБУ начальником 
відділу центрального управління.
Сергій Іванович Лекарь
Народився 8 липня 1959 року в Нелипівцях. Трудову діяльність починав
слюсарем цукрозаводу. 1985 року здобув вищу освіту економіста. 
Працював у Чернівецькому міському та обласному фінуправлінні. З 1990 року – на роботі у податковій службі. Останні вісім років – заступник голови Державної податкової адміністрації України. Державний радник податкової служби І рангу.
Заслужений економіст України. З березня 2012 року призначений заступником міністра внутрішніх справ. Одружений. Разом з дружиною Галиною Леонтіївною виховують дочку Ангеліну.
Бджолярі села на Нелипі
Наше село здавна славилося легендами в яких розповідалося, що воно було оточене липовими гаями. Липівчани дуже полюбляли липи і виробляли з липового дерева різноманітні речі побуту: ложки, миски, кухлики, діжки, а з липової кори плели кошики та постоли. Також населення займалося бджільництвом.
Кажуть, що іноді історія села впливає і на долю його людей. Так, за легендою, від часів свого створення Нелипівці мало іншу назву – Липівці.
На основі історико-дослідницьких матеріалів, у хронологічній послідовності вдалося відтворити походження назви нашого села від Липівців до Нелипівців.
Оскільки в усіх назвах є спільний корінь „липа”, наступним кроком дослідження стало з’ясувати: чи займаються бджільництвом у селі Нелипівці сьогодні.
Бджільництво належить до найдавніших занять українців. Декілька тисяч років до нашої ери були відомі лікувальні властивості меду, маточкового молока, воску, пилку, прополісу.
Праця біля бджіл завжди вимагала великого досвіду та вміння.тому пасічниками були працьовиті та поважні на селі люди.
У Нелипівцях пам’ятають і шанують відомих пасічників. Саме тут зустрічаються цілі династії бджолярів, які від діда-прадіда передають своїм нащадкам вікові секрети праці на пасіці. У селі особливо славляться найстаріші династії, що займаються цією клопіткою працею: Михайла Беженаря та Семена Гуцула.
1. Династія Беженарів
Михайло Якимович народився в селі Нелипівці, в сім’ї бідняка. Батько був неграмотною людиною, і тому всі свої зусилля Михайло Якимович доклав, щоб здобути освіту (про його життя розповідалося на шпальтах газети „Буковина” від 27 листопада 2009 року в статті „Життя прожити-не поле перейти”).
Він з труднощами здобув освіту, почав займатися бджільництвом і став пошанованою людиною в селі, а потім і вчителем. Та недовго тривала його радість вчителювання, бо з війни він повернувся без ноги і став інвалідом, та все ж продовжував займатися бджільництвом. Сьогодні його справу продовжує онук Матвійчик Іван.
2. Династія Гуцулів
У селі всім відома родина знаних пасічників Гуцула Семена Костянтиновича та його дружини Гуцул Ніни Павлівни, доньки Олени Семенівни та зятя Олексія Олександровича.
Гуцула Семена Костянтиновича народився 04.03.1926 року в с.Росошани. Його батьки були селянами. Костянтин Петрович був грамотною людиною – добре знав румунську, українську та російську мови. До війни в селі був писарем, а потім його обрали сільським головою.
Семен Костянтинович у 1944 році пішов на війну добровольцем. Пройшов з боями через Румунію, Австрію, Угорщину. Війна для нього закінчилася у Брно (Чехія).
У 50-х роках працював на шахті ім. Артема в Луганській області. Саме там познайомився з Мітічкіною Ніною Павлівною, яка народилася 27.05.1937 року в с.Мойлово Калузької області (Росія). У них народилося три доньки.
Першого свого вулика родина Гуцулів купила у 1957 році (до речі, батько Ніни Павлівни – Павло Ісайович, теж мав пасіку і до війни мед завжди був на їхньому столі).
З 1960 року родина Гуцулів переїжджає у селище цукрозаводу. Пасіка на той час була невелика, десь 15 сімей, а у вісімдесятих роках становила близько 100 сімей. Семен Костянтинович був хворою людиною і тому поратись на пасіці йому допомагала Ніна Павлівна, а згодом зяті Степан та Олексій. В 1995 році пасіка становила 170 бджолосімей.
Все село і сьогодні пам’ятає доброго та веселого бджоляра, який пішов у вічність в 1999 році. Пасіку зяті поділили, і Олена Семенівна та Олексій Олександрович продовжує справу бджоляра Семена Костянтиновича. У них біля 80 сімей. Це єдине джерело їхніх доходів в даний час.
Говорячи про пасічників не можна не згадати про рецепти наших бабусь. Найпоширенішими у селі є рецепти медівників (медових пряників),які роблять у формі тваринок: коників, зайців, бичків, півників; людей. Ними обдаровують дітей
– посівальників на Новий рік, дають колядникам.
Продукти бджільництва широко використовуються в народній медицині. Все, що дають бджоли (мед, прополіс, маточкове молоко, віск, пилок) корисно допомагає поновлювати сили, зміцнювати здоров’я.
Ще в давнину люди помітили, що пасічники не страждають ревматизмом і мають міцне здоров’я. І це тому, що їх часто жалять бджоли. Бджолина отрута виявляється лікувальною.
Однією із найболючіших проблем розвитку бджільництва є екологічний стан території. Часто пасічники скаржаться, що бджоли гинуть після оброблення полів різними хімікатами.
В селі говорять, що бджоли ведуться тільки у добрих серцем і чесних людей. Тому всі пасічники села-це шановані люди.