Home / Кельменецький район / Комарів к / Традиції Комарів к

Традиції Комарів к

Традиції і звичаї села

Весілля в Комарові

     Перед весіллям обов’язково були заручини. До дівчини приходив хлопець з старостами «пити слово». Тоді визначалося, що дають батьки за дочку, хлопцю давали в заліг килим, верети, кожух. Старости приходили без жінок.

У суботу, перед весіллям до молодої сходились дружби і йшли за барвінком. Ввечері приходили запрошені, молоді вили вінок, до шлюбного вінка чіпляли стрічки різних кольорів, веселились, танцювали.

У неділю наречений із  дружбами ішов до нареченої, їх супроводжувала музика, молоду одягали до шлюбу. Потім наречені йшли до церкви брати шлюб. Після вінчання молода розкидала цукерки. Весілля одночасно проходило в нареченого і нареченої. Дружбам і дружкам роздавали калачі, обплетені барвінком, які після повернення з церкви роздавали дітям і молоді. По дорозі їх переливали друзі і знайомі.

Пізніше наречений з дружбами приходили до нареченої, щоб забрати її до себе на масове гуляння. На танці приходили всі бажаючі, навіть не запрошені. У понеділок до сходу сонця дружби молодого несуть покривало для молодої, через годину всі гості ідуть за нареченою, гостей молодого частують у молодої і в цей час дружба покриває її.

Повеселившись, молоді хлопці виносять на віз канапу з приданим. Дружби розтанцьовують придане, садять на канапу молоду, щоб з музикою повести її до свекрухи. Вона прощається із рідними, друзями і сусідами…

Другий день весілля називався пропій. Молоду одівали в стару хустку, щоб імітувати погане життя в свекрухи, змінивши цю хустку на нову, молода з молодим приймали гостей.

image062

Свято Маланки

Разом із святом Василя у хати наших предків входив Новий рік (за старим стилем). Тож   напередодні свята відбувалося маскарадне новорічне видовище, яке дістало назву «Маланка».

Маланка – це дівчина, яку цар Ірод, що намірився убити маленького Христа, послав організувати маскарадне видовище, щоб розвеселити сумний люд.

Ця традиція існує і тепер, але вона збереглася не повністю.

У цей вечір молодь ходила маланкувати. Хлопці йшли у ті будинки де жили дівчата і під вікном, задзвонивши запитували: «Коня бажаєте?». Якщо господарі погодилися прийняти «коня» в хату, хлопці заходили і починали маланкувати:

Мала нічка – Петрівочка,

Не виспалася Маланочка…

Після маланкування «кінь» танцював під музику гармоніста, який грав гопак. Далі хлопці танцювали з дівчиною.

Батьки дівчини давали хлопцям калач і гроші. Після чого один з хлопців каже такі слова:

Хлопець:  «Пасинці хлопці!»

Хлопці:    «Ми це чуєм!»

Хлопець:  «Дарує нас пан господар, цим даром Божим – калачем. Який цей калач білий, пшеничний, такий наш господар чесний, величний. Перед царями, государями, перед церковними, перед нами – колядниками. А нам хлопці?»

Хлопці:    «Подай Боже!».

Привітавши господарів і дівчину ідуть далі.

Частину зібраних грошей хлопці віддавали на церкву, а решту наймали музику, яка на наступний день грала на толоці.

До танцю сходилися всі,хто хотів повеселитись. Але дівчат, які не впустили «коня», хлопці залишали посеред танцю.

Ця традиція існує і тепер, але деякі елементи не збереглися.

image064

image066

Одяг наших предків

image074image074image074