Home / Кельменецький район / Дністрівка / Культура Дністрівка

Культура Дністрівка

image001

Роботу виконала

Кушнір Анастасія Іванівна

Учениця 9 класу, школи І – ІІ ступенів с. Дністрівка

 

                 Дністрівський самодіяльний хор.

Апофеозом краси – назвав українську народну творчість великий російський письменник Максим Горький. Український народ проніс через століття рабства і неволі дорогоцінне багатство свого генія. Говорив він: “Гляньте, який ласкавий і співучий світ розкривається в його безсмертних піснях!” Чудова і самобутня пісня українського народу, яка здавна привертала увагу найвизначніших музик світу, стала тією основою на якій створювався і розвивався Дністрівський хор.

Славну історію має цей хор – найдавніший не лише в Кельменецькому районі, а й взагалі в нашому краю. Йому понад 149 років, про що, зокрема, свідчать записи в “Кишинівських Єпархіальних Відомостях”: “Хор Рестео-Атакський (колишня назва с. Дністрівки), своєю організацією, музичністю, голосовими засобами і виразністю в церковному співі є безумовно кращим із хорів не тільки провінційних, але ц багатьох губернських міст.”

Із появою школи в селі з’являється і церковний хор із школярів, які на свята співали Божественну Літургію в місцевій церкві. А допоміг у створенні цього хору генерал-майор у відставці К. А. Лішин, який дуже любив хоровий спів. Він запросив, за свої кошти, народного вчителя з сусіднього села, який знав трохи церковний спів, і таким чином, почалась важка справа – навчання майже не грамотних і напівдиких хлопчиків і дівчаток церковному співу.

Більшість місцевих жителів і самі діти з недовірою відносились до цих починань і нововведень, так як батьки стверджували, що церковний спів і, взагалі, грамота не потрібна дівчаткам. Та поступово такі думки розсіювались.

В село знайшли самостійного вчителя, який добре володів скрипкою та якого призначили псаломщиком на прихід. Таким чином, спів почав розвиватися краще. Діти почали вчитися грі на скрипці. До школи купили фортепіано. Тепер, коли сформований хор, одягнений в однакову форму співав у сусідніх селах на освяченні церкви, співаки отримували грошову винагороду і похвалу від людей – діти зрозуміли користь від навчання. Отже, навчально-освітня справа стала на тверду ногу.

Змішаний хор півчих складався з 35-ти голосів, щорічно поповнювався 10-12 новачками. Цей хор запрошували, в повному складі, співати на освячення церков в уїзді, при вінчаннях, похоронах.

При церковному хорі організований і хор балалаєчників з 16-ти гравців, набраних з вихованців школи. Гра і технічний бік хору балалаєчників не бажають кращого. Такій прекрасній постановці і організації хору Рестео-Атакська школа безумовно зобов’язана своєму попечителю генералу К.А. Лішину, який, будучи знавцем музики, керує, вдосконалює хор, жертвуючи на цю справу власні кошти.

Генерал К.А. Лішин не залишали осторонь і здібних дітей. Як результат, вони знову не поскупились коштами і здібного, музично обдарованого юнака з благородної сім’ї Якова Івановича Гречанюка, який виділявся талантом серед учнів церковно-приходської школи, відправили на навчання до Петербурзької консерваторії. Після її закінчення у 1884 році Я.І. Гричанюк став першим, якщо не зважати на настоятелів церкви, керівником хору, вихідцем нашого села. З ініціативи К.А. Лішина в селі побували композитори Фадєєв та Березовський, твори яких були в репертуарі хору.

Перші виступи хору припадають на 1863 рік. У 1895 році дністрівчана гастролювали в Петербурзі, побували в Казані, Одесі, Кам’янці – Подільську, Кишиневі, Чернівцях.

Я.І. Гричанюк керував колективом до 1940 року. На той час у цьому хоровому колективі співав Григорій Федорович Шевчук (нині композитор, голова обласного об’єднання самодіяльних композиторів) та Федір Васильович Маланчук. В цьому ж році Я.І. Гричанюк втрачає слух і наступником свого вчителя Г.Ф. Шевчук, але потяг до навчання ів пошуках дороги до мистецтва, він передає диригентський пульт своєму товаришеві Ф.В. Маланчуку, який стає керівником Дністровського хору.

Змигнула диригентська паличка, і звуки народної пісні зринули під склепінням концертного залу. Присутніх у ньому зачарувала незвична для тутешніх місць мелодія, барвистий одяг аматорів. Цікавість до них булла настільки високою, що співаків запросили виступити на одній з найбільш велелюдній площ багатомільйонного міста.

Ось так через сто років зустрічали наших земляків на берегах Неви, у Ленінграді; Учасники хору не знали, що пощастить виступити під склепінням Казанського собору. Але саме в ньому співали дністрівчани Шевченків “Заповіт” , буковинські

народні пісні, які здавна ввійшли в його репертуар. Та поїздка була щаслива не тільки цим. Неабияке враження справили на учасників хору відвідини Ермітажу, Петропавловської фортеці, містечка Пушкіно. А ще побували в Ленінградській консерваторії, тій самій, де колись навчався Я. Гричанюк.

image003

 

Центром заняття і формування колективу стає сільський Народний дім.

 

До складу хорового колективу входять люди різні за віком і спеціальністю. Тут є і вчителі, і лікарі, і спеціалісти сільського господарства, але об’єднує їх одне -любов до хорового співу. Ця любов стала своєрідною традицією села, яка передається із покоління в покоління.

 

Склад хору налічує понад 50 учасників. Серед них ветерани, які співають більше 30-ти років. Це: Захарчук Ольга, Бугайчук Василь, Янчук Микола, Толошняк Ганна, Власова Катерина. Колектив особливо відзначається манерою співу. Це повнозвучне, акордове, органоподібне звучання. Обов’язково а-капельний спів. Художній творчий успіх відзначається зрілою майстерністю співаків, їхньою культурою, технікою виконання, яких зумів домогтися керівник разом з колективом.

 

Щорічно хор дає 8-10 концертів. На високому рівні колектив виступає на районних, обласних оглядах-фестивалях, на сцені обласного театру народної творчості, за що неодноразово нагороджувався почесними грамотами та дипломами районного і обласного відділів культури.

 

Великого успіху домігся колектив хору під час участі в республіканському фестивалі, за що нагороджений дипломом ІІ-го ступеня та срібною медаллю.

 

Друге нагородження колективу було в грудні 1967 року за пропаганду пісенно-хорового мистецтва та успішні виступи в оглядах-фестивалях на протязі багатьох років, хору було присвоєно звання “Народний”. З того часу хор кожних 5 років відстоює це звання. Остання атестація відбулась у 2002 році, результати якої дали право на збереження присвоєного звання “Народний аматорський хор”.

 

До складу хору входять чоловічі та жіночі вокальні ансамблі, дуети, тріо, які успішно виконують твори російських, українських композиторів та народні пісні.

 

Налагоджена навчально-виховна робота. Починаючи з організаційних питань закінчуючи   добором   репертуару,   все   вирішується   колективно.

 

Значна увага приділяється спеціальним дружнім розмовам про мистецтво, колективному відвідуванню концертів.

 

Згідно положення “Про самодіяльний народний колектив” створено художню раду, яка проводить обговорення репертуару, складає плани роботи, контролює їх виконання. Колектив забезпечений костюмами, окремою кімнатою для репетицій. Бібліотечка нотної літератури систематично поповнюється новим виданнями хорових творів. Минають літа, десятиліття, але любов до народної пісні і творчості, як естафета, передається з покоління в покоління і дійшла до наших днів. Хор і зараз

 

захоплює слухачів чарівністю співу. В січні 2012 року дністрвіський хор був запрошений на програму «Надвечір’я».

У червні цього ж року Дністрівський самодіяльний хор прийняв участь у ІІІ Всеукраїнському фестивалі народної творчості «Червона калина» у номінації «Народні самодіяльні хори» Умовою конкурсу було виконання українських народних пісень та пісень класиків. Як підсумок всієї роботи хор здобув диплом ІІ ступеня у номінації «Народні самодіяльні хори»

 

1111