Home / Кельменецький район / Кельменці / Традиції Кельменці

Традиції Кельменці

50 річчя_перемоги

Святкування 50-річчя з Дня Перемоги над фашистами. Традиційні частування фронтовиків – кельменчан.

клака ліцей

Фольклорний гурт Кельменецького ліцею «Посвіт» з композицією «Клака».

Сценарій «Клаки» на представлення Кельменецького ліцею

У фестивалі «Чисті роси» 2012 р.

 

Фрагмент кімнати в українській оселі.

 

Господиня:   Владю, мой Владю, мой, дай жи зо дві дровітні,бо в п’єцу загасни!

 

Господар: Ти, Килино, і вмерти мені даш!

 

Господиня: А я, всіх людей обминало, а на мени стало!

 

Господар: Гай, вже не гризи мине скілько! (обіймає). Ади зари клакани прийдуть.

 

Господиня: Ах мамко! А на столі ще нічого нема!Сандро! Сандро, доки ти будеш лежати? Ади вже й сонце на заході.

 

Донька(потягується). Вас, мамо, хлібом не годуй, а дай покричати! (сідає від здивування). Господи!

 

Господиня:Слава Богу! Дійшло!

 

Донька: Я зари, мамко, зари.

 

Господиня: Йди, внеси…. Там, під лавкою!

 

 

Гавкає пес.

Заходять гості.

–        Добрий вечір!

–        Будьте здорові з клакою.

–        Заходьте, заходьте!

–        Будьте здорові й ви з клакою.

–        Най нам Бог поможи ниньки і кожний раз!

–        Сідайте, сідайте.

–        А ми шо, сидіти прийшли?!

–        Най до роботи всі беруться.

–        Подивіца на неї! І на кого ж ти така роботяща?

–        Та жи ж не на тебе, ни на тебе.

–        А хто ж тебе навчив прясти?

–        Відчепися, лучче до роботи берися.

–        Міло, а ти знаєш, куделю завивати?

–        А ти знаєш?

–        Та я тебе питаю.

–        А я тобі й відказала.

–        Ганько! Чуй-но, а скажи, де твої кури са несут?

–        Багато хочеш знати.

–        А я всігда хотів багато знати. Того й сім год в один клас ходив.

–        Чого це аж сім год?

–        Ну чогос я їм там був нужин.

–        Івани, а коли ти рано стаєш?

–        А як сонце під полудни!

–        О, то з тебе колис буди хазяїн!

–        Буди! Підеш за мени?

–        Говори щось розумне, Іване!

–        Слухай-но, Іване! Може в тебе штани пірвані, то я спряду ниток та й залатаю.

–        На мої штани треба штири клубки ниток і фіру латок.

–        О-о-о, то там буди латка на латці, ще й дирка в латці.

–        Хлопці, хлопці. Гайда в ладоски пограймося.

Гра.

Дівчата співають.

 

–        Гонкий та високий дубок,

Жвавий, бравий то-то Коля – парубок.

 

–        Гонка та висока ліщина,

Жвава, брава то Тамара – дівчина.

 

–        Всі: Дзенькуйте!

 

Хлопці: Дзенькую! Дзенькую! Дзенькую!

 

Дівчина: Або так, або ні!

 

–        Ой, чия ж дівчина

Так ся гонорує.

Що за нею рябий пес

День і ніч банує, тоскує.

Шо вона ні з ким,

Тай ся не парує.

 

Музика. Всі попаровані танцюють.

 

Господиня: За вашу роботу просю вас вечеряти. Гай, лишайте всьо і сідайте за стіл.

–        О-о-о, за стіл – не в солдати. Ни будем чекати.

–        Ади, як до роботи, то без охоти, а як їсти – то нівроку!

–        Що ти знаєш! Хто як їсть, то так і робить.

 

Господар: Килино, де ти там? Давай вже голубці.

 

Господиня: Почекай!

 

Господар: Бачили таке? Чекай гриби, доки тебе не здиби!

А доки голубці дадуть, може заспіваєм?

 

Співають пісню «Ой у полі криниченька».

 

Господиня: А ось і голубціц! Вечеряйте. Не встидайтеся!

 

Всі: Ой надумав щиглик восени женитись…

 

Виходять.

Ще одні співають, а другі вже дякують і прощаються.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сценарій «Клака»

Фрагмент кімнати в українській оселі.

Господиня:   Владю, мой Владю, мой, дай жи зо дві дровітні,бо в п’єцу загасни!

Господар: Ти, Килино, і вмерти мені даш!

Господиня: А я, всіх людей обминало, а на мени стало!

Господар: Гай, вже не гризи мине скілько! (обіймає). Ади зари клакани прийдуть.

Господиня: Ах мамко! А на столі ще нічого нема!Сандро! Сандро, доки ти будеш лежати? Ади вже й сонце на заході.

Донька(потягується). Вас, мамо, хлібом не годуй, а дай покричати! (сідає від здивування). Господи!

Господиня:Слава Богу! Дійшло!

Донька: Я зари, мамко, зари.

Господиня: Йди, внеси…. Там, під лавкою!

Гавкає пес.

–        Добрий вечір!

–        Будьте здорові з клакою.

–        Заходьте, заходьте!

–        Будьте здорові й ви з клакою.

–        Най нам Бог поможи ниньки і кожний раз!

–        Сідайте, сідайте.

–        А ми шо, сидіти прийшли?!

–        Най до роботи всі беруться.

–        Подивіца на неї! І на кого ж ти така роботяща?

–        Та жи ж не на тебе, ни на тебе.

–        А хто ж тебе навчив прясти?

–        Відчепися, лучче до роботи берися.

–        Міло, а ти знаєш, куделю завивати?

–        А ти знаєш?

–        Та я тебе питаю.

–        А я тобі й відказала.

–        Ганько! Чуй-но, а скажи, де твої кури са несут?

–        Багато хочеш знати.

–        А я всігда хотів багато знати. Того й сім год в один клас ходив.

–        Чого це аж сім год?

–        Ну чогос я їм там був нужин.

–        Івани, а коли ти рано стаєш?

–        А як сонце під полудни!

–        О, то з тебе колис буди хазяїн!

–        Буди! Підеш за мени?

–        Говори щось розумне, Іване!

–        Слухай-но, Іване! Може в тебе штани пірвані, то я спряду ниток та й залатаю.

–        На мої штани треба штири клубки ниток і фіру латок.

–        О-о-о, то там буди латка на латці, ще й дирка в латці.

–        Хлопці, хлопці. Гайда в ладоски пограймося.

Гра.

Дівчата співають.

 

–        Гонкий та високий дубок,

Жвавий, бравий то-то Коля – парубок.

–        Гонка та висока ліщина,

Жвава, брава то Тамара – дівчина.

–        Всі: Дзенькуйте!

Хлопці: Дзенькую! Дзенькую! Дзенькую!

Дівчина: Або так, або ні!

–        Ой, чия ж дівчина

Так ся гонорує.

Що за нею рябий пес

День і ніч банує, тоскує.

Шо вона ні з ким,

Тай ся не парує.

Музика. Всі попаровані танцюють.

 

Господиня: За вашу роботу просю вас вечеряти. Гай, лишайте всьо і сідайте за стіл.

–        О-о-о, за стіл – не в солдати. Ни будем чекати.

–        Ади, як до роботи, то без охоти, а як їсти – то нівроку!

–        Що ти знаєш! Хто як їсть, то так і робить.

Господар: Килино, де ти там? Давай вже голубці.

Господиня: Почекай!

Господар: Бачили таке? Чекай гриби, доки тебе не здиби!

А доки голубці дадуть, може заспіваєм?

Співають пісню «Ой у полі криниченька».

Господиня: А ось і голубціц! Вечеряйте. Не встидайтеся!

Всі: Ой надумав щиглик восени женитись…

 

Виходять.

Ще одні співають, а другі вже дякують і прощаються.

 

 

 

СЦЕНАРІЙ

Водіння Куста

 

На сцені – висока тичка, поверх якої прилаштоване колесо. Цей атрибут обряду оздоблений травою, квітами і кольоровими стрічками.

Вибігає гурт молоді:

 

–        Горю, горю – дуб!

–        Чого ж ти гориш?

–        Красної панни хочу!

–        Якої?

–        Тебе молодої!

 

Красна панна:

–        печу, печу ластівку!

–        Чи спечеш?                                                  Розвивайся, сухий дубе,

–        Спечу!                                                                      Бо на тебе мороз буде.

–        Чи втечеш?                                                   Я морозу не боюся,

–        Втечу.                                                           Прийде весна розів’юся.

 

Дві дівчини, що стояли, кидаються урозтіч. Зявляються пара хазяїв – господарів хатини, що неподалік.

 

–        Чуєш, Іване, який галас! Ото молодь, все їм не йметься!

–        Та же і ми такими були.

А тепер вони Куста водять!

–        Як, хіба час!

–        А як же? Он чуєш? Чи не до нас гурт наближається?

 

Чується спів.

Ой зав’ю вінки да на всі святки

Ой на всі святки – на всі празнички

Да рано, рано на всі празнички!

А в бору сосна колихалася,

Дочка батенька дожидалася.

 

Ой мій батеньку, мій голубчину,

Ти прибудь до мене хоч на літечко!

У мене в тині перед воротями

Синєє море розливається

Пани і гетьмани ізбігалися

Всі сьому диву дивувалися.

 

Виконується танець

               Пісня

 

Уберем куста ми у зельоний кльон

А ми йдемо, а ми йдемо

До батька на поклон.

 

Вийди, господарю, з нового покою

Винеси тому кусту хоч по золотому.

 

А в нашого куста ніжки невеличкі

Треба кусту і панчішки та ще й черевички.

 

Бо поїде куст до батька у гості

Треба кусту черевички на-а помості

 

–        Ми були у великому лісі

Нарядили куста із зеленого кльону

 

–        Вийди, господарю, з нового покою

Винесь Кусту хоч по золотому.

 

– А в нашого Куста та ноженьки невеличкі

Треба кусту панчішки да черевички

–        Бо Куст поїде та до батенька в гості

 

–        Треба Кусту черевички на помості!

 

–        Перед вашими воротами

Вились, завивались

Два голубки, два сизеньків

А я в луг піду, я вінок зав’ю.

 

Стояла тополя край чистого поля

–        Стій, тополенько, не розвивайся,

Буйному вітроньку не піддавайся.

 

–        Куст з Кустом

А жито з ростом

 

–        Щоб вам жито родилося,

У коморі плодилося!

 

–        Щоб вам коні водились і овечки плодились

 

Разом: будьте з Кустом здоровії.

 

–        Водимо куста, щоб для сочевиченька густа!

 

Разом: будьте з Кустом здоровії.

 

–        Водимо Куста, щоб другого року діждати і поспівати.

Щоб були всі люди щасливі й багаті!

 

Разом: будьте з Кустом здоровії.

 

– Бо кого Куст минає, той щастя не має!