Home / Кельменецький район / Нелипівці / Освіта Нелипівці

Освіта Нелипівці

image001image002image003image004

Матеріал зібрали і узагальнили Мафтуляк Юлія та Онолпрієнко Юлія під керівництвом вчителя початкових класів Колесник М. І. та бібліотекаря Требик А. І.

 

Перша школа.

 

Згідно перепису 1886 року в селі було всього 6 грамотних жителів, які закінчили початкову школу, з них троє дорослих і троє дітей. Нелиповецькі старожили пригадують десятиліття перебування села під владою Румунії, яка проводила політику румунізації місцевого населення. З цією метою у народних школах поступово було запроваджено навчання румунською мовою, а нові школи відкривались лише як румунські. До 1918 року у Нелипівцях не було жодного навчального закладу. Місцевий псаломщик Мина Попович навчав окремих селянських дітей за окрему плату у себе дома. Ініціатором відкриття початкової школи в селі став молодий учитель Григорій Черніт. Влада дала дозвіл на відкриття школи. 1 грудня 1918 року з Хотина було привезено шість парт, кожна з них розрахована на шість учнів, стіл і ослін для вчителя та книжкову шафу. Кімнату під клас орендували в хаті Омеляна Попова. Шостого грудня до школи було записано 37 дітей.

Вчителями після Георгія Черніта були Малиновський  та Костецька з Молдавії. Вона на відміну від Малиновського, який не знав жодного українського слова і не любив дітей, жорстоко карав їх, володіла українською мовою і любила дітей, а діти її, бо вона їх не карала за те, що вони не володіють румунською і, навіть, дозволяла на перервах розмовляти українською мовою (зі слів Залевського, який мав нагоду вчитись у Малиновського і Костецької).

Власне приміщення для нової школи  чотирирічки в Нелипівцях було збудовано лише восени 1938 року. Воно складалося з двох невеличких кімнат і коридору. Влітку в ній було дуже душно, а взимку – сиро. Першим директором уже річки був Сандурський Ф.Л. В одній з класних кімнат було виділено місце для бібліотеки, яка вміщувалася в одній шафі. Книги видавали учням вчителі для читання в класі і вдома. Це була переважно література релігійно-морального змісту. 28 червня 1940 р. в Бессарабію увійшли частини Червоної Армії. З осені навчання у місцевій початковій школі проводилося вже українською мовою на основі радянських підручників.

Однак на початку липня 1941р. внаслідок наступу німецько-румунських військ і відступу Червоної Армії Хотинщина знову потрапила під владу королівської Румунії. Всі заходи радянської влади було скасовано і запроваджено ще жорстокіший режим румунізації. Після війни діти навчались в будинках, що наймали в жителів села. Пізніше під школу виділили хату висланого поміщика Фукаревича. Згодом в селі на місці спаленої школи відбудували нову. Заняття в школі проводили вчителі Головатюк Тетяна Іванів­на та Анеліна Григорівна Колодніцька. Обидві жінки живі, про них є матеріал у музеї школи. В 1946 р. відкривається п’ятий клас (так звана прогресивна школа), директором призначають фронтовика Сандурського Ф.Л. Його дружина Ольга Драгомерецька була вчителькою початкових класів, заступником директора стала Тетяна Іванівна  викладач іноземної мови та біології. Вона разом з дітьми посадила садок, який зараз квітує за сільською радою, там же була дослідна ділянка.

Велику роль у ремонті школи відігравав Твердохліб Л.І., який на той час був техробітником, а також Ганна Гримаківська та Тетяна Цуркан.

З 1950 року постало питання, що очолювати школу мають люди з відповідною освітою і директором була призначена молода енергійна дівчина, яка закінчила педінститут по фаху історик  Давиденко Надія Костянтинівна.

Але працювала недовго, тому що вийшла заміж за механіка АТК і через рік пішла у декретну відпустку.

21