Home / Кельменецький район / Бабин к / Духовність Бабин к

Духовність Бабин к

Матеріал зібрала та узагальнила Ряба Юлія

Країна наша пам’ятю багата

На всі події – добрі і сумні…

 

1112

БАБИНСЬКА СВЯТО–ВОЗНЕСЕНСЬКА ЦЕРКВА

Історія створення У давнину вздовж глибокого яру, що спускається до Дністра і ділить сучасне село Бабин на дві половини, ріс дрімучий ліс. Одного разу тут з’явилася жінка з дітьми і побудувала перше житло. Це були втікачі з лівого берега Дністра. Вони втекли сюди з татарського полону, куди їх, пов’язавши, забрали, коли вони працювали в полі. Смілива і сильна вдачею жінка, як справжня мати, готова була віддати життя, аби її рідні діти були вільні. Багато років підряд втікачі важко трудились, поки лісові зарості почали відступати до Дністра, а над яром повились перші яблуні і груші. Відтоді тут стали поселятися люди, які назвали цю місцевість Бабин Яр, а село, яке згодом виникло, просто Бабин в честь сміливої жінки-матері, яка, заснувавши його, стала на той час старою. Засноване мальовниче, уквітчане садами село Бабин, у другій половині ХV ст., а перша документальна згадка зафіксована 20 травня 1601 року. В ній говориться, що воєвода Єремія Мовіла половину села Бабин Хотинського цінута віддає братам і сестрам: Антону і Петрашку, Медвінічерел і Вестенічерел . Цікавий і той факт, що з цією датою – 1601р. пов’язана ще одна подія. В селі була збудована перша церква. Прихід її становив приблизно 100 чоловік, а сама вона була вся дерев’яна і дуже маленька. На сьогоднішній день від неї залишився тільки престол, над яким бабинчани звели капличку Село Бабин пережило монгольську навалу, молдавське і румунське гноблення, проте святиня села завжди була відкрита для всіх. І як не дивно, але при жодній владі бабинська церква ніколи не зачинялась, і завжди в ній велось богослужіння для прихожан. В 1860 році, за рахунок місцевого поміщика Йосифа Займана, розпочинається будівництво нової церкви. На той час стара була вже замалою для всіх жителів села (761 двір). Розробили план будівлі церкви і почали будувати. Проте місцевий підрядчик, який відповідав за будівництво, вирішив змінити план на свій манер. Під час закладання фундаменту він «краде» цілих чотири метри. І тому на сьогоднішній день церква не відповідає плану і є набагато меншою В 1862 році до Бабина докотилась хвиля повстання, яке спалахнуло на Буковині проти поміщиків і місцевих порядків, наслідком якого стали пограбування маєтку Займана та його смерть. Будівництво церкви припиняється аж на цілих 20 років. Зі слів старожилів відомо, що встигли закласти тільки фундамент. «В дитинстві ми кожен день бували на шанцях, де грались у хованки та залякували менших, а потім наввипередки бігли з одного кінця в інший», згадував Андрущак Василь Миколайович [рис.1.4]. Роки збігали та віра бабинчан не слабшала, а навпаки міцніла. Вже в 1881 році відновлюється будівництво церкви. Цьому сприяло земство і сільська громада, а також місцевий поміщик Михаїл Черасченсо, який пожертвував 2 тисячі леїв. Розписували церкву місцеві майстри, а також наші сусіди молдовани. В 1884 році було завершено будівництво, і на свято Вознесіння Господнього церква була освячена За іншими джерелами завершення будівництва церкви датується 1886 роком З часом змінювався зовнішній вигляд, але віра бабинчан залишалась не змінною. На сьогоднішній день це, мабуть, чи не єдине село в районі, в якому майже всі жителі – а їх більше двох тисяч – щонеділі, від малого до старого, відвідують богослужіння Бабинська церква, окрім релігійної, виконувала і освітню роль. При церкві існувала школа. Вчителями були священик та матушка. Зі свідчень Рудої Ольги Іванівни, 1909 року народження: «Нас у класі було 20 дітей, причому різного віку – від 7 і до 25 років, вчили нас задачника, природознавства, каліграфії, історії. Вчив дяк, матушка Митрофанія. Батюшка Теодор вчив релігії. В Бабині був ще один клас, але він відносився до земської школи і вчили там також ці предмети». Священики Бабинського приходу Пролітали роки, а разом і з ними змінювались священики у Бабинській церкві, особливо часто мінялись у другій половині ХХ століття. Багатьох вже і пригадати важко. Проте назавжди залишилися в пам’яті бабинчан ієрей Феофан Ігнатович та матушка Євфімія. Феофана після закінчення духовної семінарії призначили на бабинський приход. Було це ранньою весною 1934 року. Сільська громада «підправилала» будинок для нового священика, попередній жив сам, і «по – бабинськи» радо його прийняли. Молода пара швидко прижилася. Матушка Євфімія навчала дітей при церковній школі, а батюшка справно працював у церкві. Так тривало 7 років. Дітей у подружжя не було Рік 1941 приніс багато лиха Україні, в тому числі і маленькому селу Бабин. 6 липня Кельменецький район окупували румунські війська, які чинили криваве свавілля над усіма жителями, проте навіть їхні злочини не можна порівняти з жорстокістю, яку проявили, за усними переказами, троє бабинчан по відношенню до місцевого батюшки та матушки. «В той період, коли руські вийшли, а румуни не зайшли, і сталось це страхіття, – говорить Євдокія Іванівна, жителька села Бабин, очевидиця подій. – Вийшовши вечором на двір, десь після 22 години, я почула скавчання багатьох собак і гамір, мене розібрав страх. Піднімаючи очі вгору, побачила не то дві тіні, не то зірки піднімаються на небо. Я швидко зайшла до хати і до ранку вже не змогла заснути, а рано від людей почула цю страшну новину» . Того злощасного вечора сталося криваве вбивство. Поглумившись над матушкою (відрізали груди, побили і понівечили тіло), а також і над батюшком (відрізали геніталії, порізали тіло), вбивці, які і до сьогодні офіційно не знайдені, позбавили життя ні в чому не винну пару. Саме таких понівечених, знайшли їх вранці на старому кладовищі Похоронили подружжя біля церкви За переказами інших очевидців, вчинили цей злочин ті, хто належали до іншої релігії – єговісти. І переповідають пошепки їхні імена. Кажуть, що смерть їхня була дуже важкою, і тільки після сповіді, признавшись у найстрашному гріху, вони помирали. Бабинчани свято шанують покійну пару, яка похована біля церкви, і на згадку про той злочин і померлих, збудували капличку при в’їзді у село Священики у Бабині не затримувались довго: на зміну одному приходив інший. Але ось уже 25 років виповнилось цієї зими, як на бабинському приході служить Митрофорний протоієрей Іоан Тимофійович Процюк . Сам він родом з села Данківці Хотинського району. Має дружину та трьох дітей. Перш ніж прийти в Бабин, він три роки працював у Бузовиці. Це унікальна людина. Мабуть, немає такої сім’ ї в Бабині, про яку б він не знав. Це людина, яка може розділити смуток і радість, мудро порадити і розрадити. Знаходить підхід і до старого, і до малого. А його змістовні повчальні проповіді залишаються надовго в душах кожного. В 2010 році після смерті кельменецького Благочинного, батюшки Кельменецького району обрали старшим Іоана Тимофійовича Отець Іоан висвятився у батюшки вже у зрілому віці. До таїнства священства він працював у рідному селі трактористом, будучи глибоко віруючим.