Історико-краєзнавчий портрет Чернівецької області історія краєзнавство традиції освіта культура Чернівецької області
Матеріал зібрали і узагальнили Требик Тетяна та Самошина Ольга під керівництвом вчителя історії Поповича О. І. та вчителя української мови та літератури Гордич А. І.
Дорога до Храму.
В с. Нелипівці церква має назву Хресто – Воздвиженська, Прижилася
Між людьми і назва Святовоздвиженська. А повна – Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього.
До Воздвиження чи Чесного Хреста не можна було їсти горіхів, – „бо вони мають хрест”. Хто ж буде їсти, того може вкусити гадюка. А Воздвижений хрест 27 вересня заганяє у нори плазунів, які до тепер ходили безпечно і грілися на сонечку.
Посеред села Нелипівці височіє культова споруда. Це і є Хресто – Воздвиженська церква. Будівництво якої відносять до 1808 р. Була вона спочатку дерев’яною, а потім зазнала реконструкції. Та і до сьогоднішнього дня залишається загадкою чи є правдою, що на тому місці, де тепер у Нелипівцях стоїть церква колись була турецька мечеть?
На початку 1960-х влада вирішила закрити церкву у Нелипівцях. У 1962 р. настоятеля церкви о. Анатолія та церковного старосту Селезньова Михайла викликали до сільради і примушували підписати документ про згоду закрити святиню. На той час у сільраді чергував Лев Іванович Твердохліб, який почувши цю вість таємно зібрав односельчан які почали вдень і вночі чергувати біля храму Божого . Й таки домоглися свого – влада не наважилася закрити церкву.
Завдяки тому, що храм увесь час залишався діючим, громада постійно дбала про належний стан будівлі. У 1976 р. було проведено капітальний ремонт церкви, під час якого і перекрили храм бляхою, у 1989 р. церкву поштукатурили ззовні.
Із відродженням у нашій країні духовності жителі села, як і всієї України, отримали змогу вільно молитися Богу. Нелипівчани вирішили збудувати новий храм, більший і просторіший. Робота розпочалася 1992р. під керівництвом настоятеля храму о. Анатолія Ткача. Нову церкву будували довкола старої, яка ще кілька років продовжувала служити громаді. Кошти на будівництво зібрали всім миром, а колгосп і цукровий завод допомогли з будматеріалами. Прикладом ентузіазму слугував о. Анатолій, який працював на будові, а потім накривав позолотою іконостас. Духовне відродження додавало сил і зміцнювало віру в завтрашній день.
Новозбудований храм Воздвиження Животворящого Хреста Господнього освятили наприкінці серпня 1995 р. Це стало великим святом не лише для жителів Нелипівців, але і для прочан із довколишніх сіл. В урочистостях взяли участь понад два десятки священиків, а службу Божу відправив владика Онуфрій. Після всього на подвір’ї церкви було влаштовано трапезу
В такий спосіб збережено майже двохсотлітню традицію й пам’ять про стару церкву, яка слугувала нелипівчанам ще від турецьких часів.Від свята й до свята церковні дзвони скликають нелипівчан до храму Божого. Зараз у центрі села золотом виблискує нова церква, до якої ходять не тому, що модно, а щоб поспілкуватися з Богом, очистити душі, набратися сили і терпіння, щоб пережити усі труднощі і негаразди життя.
