Історико-краєзнавчий портрет Чернівецької області історія краєзнавство традиції освіта культура Чернівецької області
Адреса: вул..Бернівська, 16
село Мошанець
Кельменецький район
Чернівецька область
60121
Телефон: (03732) 3-77-57
e-mail: moshanez_sh@ukr.net
Перша згадка про школу датована 1898 роком.
Кінець ХІХ століття – 40-і роки ХХ століття – церковно-приходська школа. (навчання до 1918 року велося на російській мові, до 1949 – на румунській).
Серед найдавніших споруд села виділяється і одна, що знаходиться в західній частині села і прилягає до центральної вулиці. Вхід споруди розташований на північ. Це один із корпусів місцевої школи. За спогадами найстарших жителів, приміщення побудоване як церковно-приходська школа в ІІ половині – кінці ХІХ століття. Кам’яна споруда розмірами 10 на 17 м, висотою 7 м розрахована на навчання 40-50 дітей. Споруда кам’яна від фундаменту і до даху. Стіни товщиною до 0,8 м.
За своєю структурою – це чотирьохрічна початкова школа. Приміщення спочатку мало два класи , два коридори та учительську. З окремого боку школи – помешкання для вчительської сім’ї. В школі викладалися основи грамоти та Слово Боже. До 1918 року навчання велося на російській мові. З приходом румунської влади і по 1941 рік дітей навчали румунської грамоти і на румунській викладався Закон Божий. Звідси і знання румунської мови 70-80-річних жителів села. Класи були змішані (хлопці і дівчата, хоча переважали хлопці) та різновікові. Навчання починалося з молитви. Організовані відвідування церкви були обов’язковими. Муштра, яка панувала в школі, створювала атмосферу страху і через півстоліття залишила на згадку термін «румунська різка». Різками били за порушення дисципліни, за непослух та непокору, за невивчені уроки. З розповідей старожилів в 30-х роках в школі навчалося до 100 дітей в 4-х класах, навчання велося в дві зміни. Директором церковно-приходської школи з 1926 по 1941рік працював Федір Халдевич, його дружина – вчителем. В 1941році з приходом радянської влади сім “я була репресована і вивезена за межі України. Навчання українською мовою почалося в 1941 році, перервалося з початком війни і продовжилося в 1944 році. В 1948 році школа стала семирічною за своєю структурою, з 1958 – восьмирічною.
Сьогодні – це один із корпусів школи, де знаходиться їдальня та комп’ютерний клас.
1945 рік – неповна середня школа. Вона знаходилася в двох будинках: церковно-приходської школи та попової хати. Згідно наказів тодішнього директора школи Вітвіцького Івана Семеновича відомо, що в серпні 1946 року дитячий колектив, що нараховував 300 учнів, сформований з шести класів. Наповнюваність класів була різною, але найбільше учнів навчалося в 3-А класі – 49учнів, в 3-Б класі -48, в 4 класі – 52 учні. Учительський колектив налічував 8 педагогів. Це Савич Віра Степанівна, вчитель фізики і математики, Вітвіцький Іван Семенович, вчитель української мови і літературного читання, німецької мови, Невинна Ніна Павлівна, вчитель російської мови та літературного читання, Рогівська Єлизавета Сімонівна , вчитель історії, географії, природознавства, Нікітенко Іван Іванович, вчитель військово-фізичної підготовки, Притула Тетяна Федотівна, Вірич Одарка Григорівна, Цуцман Катерина Григорівна – вчителі початкових класів. Навчання в школі проводилося в дві зміни. Для проведення позакласної та виховної роботи з жовтня 1946 року при школі організовано гуртки: літературний (керівник Вітвіцький І.С.), фізико-математичний (керівник Савич В. С.) , фізкультурний (керівник Нікітченко І.І.), співочий (керівник Невинна Н.П.), рукодільний (керівник Вірич О.Г.), військово-оборонний (керівник Нікітченко І.І.) До навчання були залучені і підлітки, які не навчалися раніше. В так званому підростковому класі навчалися учні різного віку. Таким чином курс на повне охоплення дітей навчанням було виконано.
Історія школи тісно пов’язана з історією села. 1947 рік для села був важким через голод та епідемії хвороб. Тому в березні цього року згідно наказу по школі зазначено, що 68 учнів за списком не відвідували школу в зв’язку з затяжними хворобами та виїздом дітей із села на заробітки разом з батьками, які не могли прогодувати свої сім’ї, в Станіслав .
З серпня 1947 року згідно наказу №62 по Кельменецькому РВНО семирічну школу прийняв і приступив до роботи директором школи Камінський Людвіг Іванович.
Камінський Людвіг Іванович
(1907 -1970 р.р.)
(деякі біографічні дані)
Народився 8 березня 1907 року на Вінничині.
Закінчив Ленінградський педагогічний інститут, географічний факультет. До війни працював інспектором шкіл в Іллінецькому районі Вінницької області. Був учасником Великої Вітчизняної війни, повернувся поранений, довго лікувався в госпіталі (м.Хотин).
В 1947 році переїхав з сім’єю до Мошанця і працював директором школи до виходу на пенсію (1968). Нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапора.
Дружина, Завадська Ліда Степанівна, працювала вчителем української мови.
Діти – Камінська Таміла Людвігівна, Камінський Олександр Людвігович.
В 1970 році помер (інфаркт міокарда), похований на сільському кладовищі.
З вересня ж цього року наказом № 16 по школі для ведення позакласної роботи з дітьми вперше з’явилася посада старшої піонервожатої. Нею стала Померлян Тамара Григорівна, яка співпрацювала з класними вихователями. Першим заступником директора школи, згідно наказу № 43 призначено писанку Ганну Григорівну, вчителя біології. Малковський В, С. з листопада 1949 року був призначений першим директором вечірньої школи.
Першими випускниками семирічної школи в 1948 році було 12 учнів.
В 50-му році педагогічний колектив школи поповнився новими вчителями: Авраменко В.В., вчитель початкових класів, Колівеприк Н.І., вчитель математики, Свічевська М.М., вчитель початкових класів, Завалецька В.Т., вчитель початкових класів, Завалецький О.Ю., вчитель української мови та літератури, Орлянський І.М., вчитель початкових класів, Бурдейний П.Т., вчитель початкових класів.
З 1950 року школа функціонує вже в трьох приміщеннях. До школи прибували для продовження навчання учні Бернівської початкової школи.
Режим роботи школи протягом року чітко регламентувався наказами директора школи, в яких особлива увага зверталася на вироблення навичок грамотності усного і писемного мовлення, стану відвідування учнями школи.
Наказом від 22 липня 1959 року семирічну школу переведено на восьмирічний термін навчання.
1960 рік знаменний для школи тим, що здано в експлуатацію новий корпус школи (пристосоване приміщення), що дало змогу відмовитися від одного із старих приміщень і покращити частково умови навчання школярів.
Протягом 60-70 років активно працювала в школі піонерська та комсомольська організація , які відіграли позитивну роль в згуртуванні учнівського колективу, в підвищенні рівня навчання та виховання. Учні розвивали свої здібності завдяки гуртковій роботі. В школі під керівництвом вчителя музики Урсатія Г.Ю. був організований учнівський хор, який неодноразово виступав на районній сцені. Значна увага приділялася інтернаціональному вихованню. При школі був створений КІД «Глобус» під керівництвом вчителя німецької мови Богач Є.С. Учні школи зав’язали переписку з дітьми практично всіх республік колишнього Радянського Союзу. Відповідно до вказівки Міністерства освіти і рішення загальношкільних зборів учнів при сільському клубі працював дитячий кінотеатр.
Наступне десятиріччя залишило свій слід по організації соціалістичного змагання між класами, школами, метою якого було підняти стан навчального та виховного рівня школярів, активізувати громадську діяльність учнів. Значна увага приділялась суспільно корисній праці – збору металобрухту, макулатури, насадженню дерев та кущів, допомога місцевому колгоспу в зборі сільськогосподарських культур. При школі працювали табори праці та відпочинку. Учні класів, які ставали переможцями, нагороджувалися екскурсійними поїздками в межах країни. В організації та проведенні екскурсій значну допомогу надавав місцевий колгосп.
З 80-х років минулого століття значно покращилася матеріальна база школи. ТЗН використовувалися практично на всіх уроках. Кабінетна система, що діяла в школі, сприяла поповненню науково-методичної бази з предметів та продуктивного використання її під час навчального процесу. На належному рівні поставлена була в школі туристсько-краєзнавча робота , якою керував учитель фізичної культури Коржук А.Д. Для учнів школи організовувалися туристичні походи, екскурсії, сплави до р. Дністер. Учасники гуртка «Меридіан» неодноразово були переможцями туристичних змагань, брали участь в обласному туристичному зльоті.
Сьогодні школа працює в 3-х пристосованих приміщеннях, в тому числі Будинку народної творчості, в одну зміну.
Навчально-виховний процес здійснюють 16 вчителів. З них 14 – мають вищу освіту.
Кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії» встановлено 5 педагогам, «спеціаліст І категорії» – 3, «спеціаліст ІІ категорії» – 2, «спеціаліст» – 4. Педагогічне звання «вчитель-методист» – 1, «старший вчитель» – 2.
В школі навчається 119 учнів у 9 класах.
До їхніх послуг значна навчально-матеріальна база, комп’ютерний та музичний клас. Розвитку творчих здібностей учнів сприяє система гурткової роботи.
В школі працює учнівське самоврядування «ТЕМП», яке займається організацією дозвілля школярів.
У ЗНЗ навчається багато здібних учнів. Їхні нахили проявляються в навчанні, мистецтві, фізкультурі тощо, тому вони є учасниками і призерами районних олімпіад, конкурсів, змагань. Розвитку навчальних здібностей школярів 7-9 класів сприяє робота в шкільному науковому товаристві. Пошукову роботу по вивченню природи та історії рідного краю під керівництвом класоводів та класних керівників проводять учні 3-6 класів.
Перед початком спортивних змагань
Переможці Міжнародного математичного конкурсу «Кенгуру»