Видатні особистості Лукачівка

Видатні особистості

Михайло Ткач у третьому тисячолітті відомий у світі як поет-пісняр, прозаїк, перекладач і публіцист, сценарист, лібретист і кінодраматург, активний культурно-громадський діяч, засновник Чернівецького літературного об’єднання та перший керівник створеної 1958 року обласної організації Спілки письменників України, і також перший на Буковині лауреат Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка (1973р.). Документальні підтвердження написаному на сьогодні присутні тільки у Лукачанському музеї. Тут він народився першою дитиною в хліборобській родині Марії та Миколи Ткачів 26 листопада далекого 1932 року. Початкову румунську школу закінчив у рідному українському селі, навчався у Новоселиці цього ж району, неповну середню освіту здобув у Чернівцях. З 1947 року вчився в медичному училищі. За фахом працював один рік. Дізнатись деталі дитинства його та юності допомагає “щоденник, початий в Путилі 14 червня 1955 року”, що експонується в музеї, Листаю з трепетом святая святих його роздумів: “Лікувати словом – ось рецепт, який виписало мені моє серце”, “Ну що я зробив для народу і хто я такий?” Надзвичайно радіє початкуючий поет виходу в світ у 1956 році першої збірки поезій “Йдемо на верховини”, написаної з настроїв пережитого Знаходимо у третьому її розділі, що має назву “Смерічка” (два попередні – “Рідні брати”, “Весняна Буковина”) тепер знану всіма пісню “Марічка”, а передостанній вірш “Надія” щиро виказує його любов старшого брата до сестри Надійки: “…А ти стоїш… Мойого росту, // По формі плаття, білий фартушок, // А я дивлюсь – не вірю просто, // Що ти – це та, що знаю з пелюшок”. Знаходимо в щоденнику його оптимістичні настрої із-за розбудови села та повідомлення про те, що і до рідної домівки і ви неї до залізничної станції добирається пішки. У 1957 році він закінчив Чернівецький медичний інститут і обрав журналістську посаду в газеті “Радянська Буковина” в Чернівцях. У цьому ж році видає збірку поезій “На перевалі”. У 1961 р. закінчив дворічні Вищі літературні курси в Москві при Літературному інституті. Захоплюється побаченим у столиці, де зустрів цікавих земляків, але зауважує, “…важко, коли не відчуваєш своєї рідної землі під ногами, а багатство мови тільки в одному тобі”.”… головне, записує в щоденнику, – це достиглий колос думок, який заплів у житній вінок. Чи повнозерний?” Саме під назвою “Житній вінок” у 1961 році вийшла його третя збірка. “Замість радості, – занотовує у щоденнику поет, – сум. Вилучили добру частину віршів про землю і хліб. Виносив під серцем дитя кілька років, а коли прийшла пора в світ пускати, тобі й кажуть: відріж йому вухо чи руку – так краще. Ой, як боляче!” Повертається на Україну. Живе в Києві, працює на кіностудії ім. Олександра Довженка. Навідується в Лукачани: “А люди, о господи! …які цікаві вони, мудрі… Треба мати “кібернетичну ” пам’ять, щоб запам’ятати їх вислови, розумні слова… Потрібно хоч би на місяць щороку приїздити”. Саме тут він сповідається щиро: “…На ваш поріг я ступаю, хато,// Живим і юним із небокраю,// Де сіяв жито, пшеницю сіяв, …// На ваш поріг я ступаю, хато, // 3 крила міжзоряної ракети. //…За вашу клямку візьму вас, хато, // щоб вас від не відпустити // Рукописи зберегли підготовку ним сценарію повнометражного кінофільму “Леся Українка”, записи до сценаріїв кінофільмів «Сон», “Тіні забутих предків” та вражень від багатьох його подорожей сусідніми державами.

Пізніше окремими виданнями вийшли його збірки поезій: “На смерекових вітрах” (1965), “Пристрасть”( 1968), “Повернення” (1974), “Поворот землі” (1976), “Небо твоїх очей” 1982), “Крок за обрій” (1982), “Зазим’є” (1997), “На межі самотності”(у 2002 вийшла в перекладі на румунську мову), “Струна” (2002). Понад сто заспіваних провідними виконавцями його пісень. видані збірками  «Серед літа», “Лебедині сурми” та “Пісня для тебе”, зібрані в аудіокасетах і компакт-дисках під назвою “Від Бога”. Написав повість “Хліб з добрих рук” (1981), сценарії до фільму-опери “Наймичка» (за однойменною поемою Т. Шевченка) та художнього фільму “Серед літа”. У Лукачанському музеї, на щастя, найповніше представлена його літературна творчість попри те, що і тут не всі є, на жаль, його книги.

За сценаріями Михайла Ткача знято близько 30 документальних короткометражних фільмів, повнометражні документальні фільми «Радянська Україна» (1972), “Про дружбу співа Україна” (1973), “Україна – земля моїх предків” (1982).

Михайло Ткач – член Спілки письменників України (1957), заслужений діяч мистецтв України (1993), народний артист України (2002), багаторазовий дипломант “Шлягер XX століття, як автор текстів пісень, член Спілки письменників Румунії (2002), лауреат літературної премії Спілки письменників Румунії за українські переклади творів румунського поета Тутора Аргезі, почесний працівник туризму України (2002). Президент у Києві Товариства “Україна -Румунія” (з 1999 р.), Почесний голова земляцтва “Буковина” у м. Києві (з 2000 р.).

Михайло Миколайович Ткач нагороджений Почесною медаллю з нагоди 100-річчя від дня народження Т. Г. .”Шевченка (1964), Почесною відзнакою Товариства “Україна – світ” (2000), орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня (УПЦ КП, 2002), Почесною відзнакою Міністерства культури і мистецтв України (2002) “За багаторічну плідну працю в галузі культури”, нагороджений знаком пошани Київського міського голови (2002).

Ім’я М. Ткача занесено на “Алею зірок” у Чернівцях.

Наше село воїстину схоже на джерело творчого натхнення, на колиску талантів. З якою гордістю і любов’ю в будні і свята говорив про Лукачани заслужений журналіст України, кореспондент національного радіо по Чернівецькій області Микола Сергійович Смолінський народився 18 жовтня 1953 року. Свої перші спроби пера Микола надсилав до районної газети, будучи ще учнем Лукачанської школи. В 1966 році видрукував у «Наддніпрянській правді» першу замітку уже як штатний працівник. Після закінчення 8 класу пішов навчатися у Чернівецький технікум. У 1979 році Микола Смолінський вступає на факультет журналістики Київського університету. 2 травня 2005 року його не стало…

Марія Петрівна Гордич – заслужена артистка Московського цирку. Народилася у 1939 році. Працювала повітряною гімнасткою, із 43 років у цирку – 30 були віддані повітряній гімнастиці. У 2009 році Марія Гордич відвідала нашу школу.