Видатні особистості Ленківці

Видатні особистості

 

Село  Ленківці  славиться  своїми  талантами. Чимало вихідців  села  є  видатними  людьми  світу, регіону, району.

 

Ленківці є малою батьківщиною народного артиста України  Павла  Дворського,  який  часто  приїзжає до  родичів  у гості.

Гончар Юрій Миколайович

Переможець конкурсу «Червона рута 2002» та фестивалів «Шоу – Західний регіон» і «Пісенна фієста»

Тут народився колишній народний депутат України Анатолій Корчинський. Із  села  вийшли вчені, діячі,  службовці. Серед  них   Кондрацька Н.К. – доктор медичних наук,  Цвинтарний  Л.П. – голова Чернівецького облвиконкому, Хохуляк  Г.В. – доктор  медичних наук, Кушнір Н.К. – доктор  медичних  наук,  Грушка В.М. – доктор медичних наук, Буряк І.А. – заслужений лікар України, Вдовічен О.Д. – головний лікар обласного діагностичного центру, Моторнюк А.В. – зав. відділенням  хірургії  обласного  госпіталю, Хохуляк В.В. – кандидат   юридичних  наук, викладач Чернівецького  університету, Швець О.І. – викладач Чернівецького університету, Шарагова Т.М. – начальник відділу  культури райдержадміністрації, Присакар  Т.О. – начальник  районного  відділення  Пенсійного Фонду, Мотрюк  О.Г. – начальник  управління  сільського господарства райдержадміністрації. Попович Г.Г. – начальник відділу апарату контролю райдержадміністрації , депутат районної ради 5 – ти скликань. Попович  Олексій Дементійович – кандидат наук , викладач Чернівецького національного університету ім.. Ю. Федьковича , директор фірми «Захід автолюкс», Гончар Юрій Миколайович – переможець пісенних фестивалів.

60-ій річниці від дня народження      народного   артиста України Павла Дворського

Від Ленківців до Києва ( нарис творчого шляху)

1. Дитинство та юність Павла Дворського

   У північно-бессарабському мальовничому селі Ленківці 1 лютого 1953 року народився відомий український співак, композитор, народний артист України Павло Ананійович Дворський.Його мати Вікторія В’ячеславівна – донька заможних батьків. Народилася в 1923 році. Крім неї у сім’ї батьків було ще троє дітей – сестри Віра і Валя та брат Василь. Сім’я жила в достатку завдяки працьовитості. Тому з молодих років Вікторія В’ячеславівна разом з батьками працювала в полі. З 15 років вона співала в церковному хорі. До цих пір іде відголос тих років, коли ніхто не міг зрівнятися у співі із нею. Адже вона пройшла школу відомого на всю округу рента Василя Нігаєва – керівника церковного хору. У 17 років вона пов’язала своє життя з Ананієм Кириловичем.Народився Ананій Кирилович в 1915 році в багатодітній сім’ї. Семеро їх було у батьків: п’ятеро сестер: Соня, Ліда. Люба. Ніна, Віра і брат Микола. В 15-річному віці він залишається сиротою. Від туберкульозу легень померли сестри Люба. Ніна, Віра, брат Микола. І тому Ананій як старший став опорою молодшим сестрам та самотужки став на ноги. Близькі, друзі, сусіди прийшли на допомогу у годину розпачу, коли рука ревнивиця підпалила хату у день весілля сестри Ліди. Та натомість тієї хати виросла нова хата, яка і досі красується на охайному подвір’ї Дворських. Ось такого доброго, чуйного та роботящого вибрала для себе супутником у житті Вікторія В’ячеславівна. Коли прийшла війна потяглись для Вікторії В’ячеславівни довгі дні чекання. В перші дні війни формування в якому воював Ананій Кирилович.Було розгромлене німцями і він повернувся додому, де пробув майже рік. З 1943 року був мобілізований в румунську армію, де пробув 4 місяці. 18 березня 1944 року Ананій Кирилович знову пішов на фронт воювати проти фашистів. А в цей час вдома народилася донечка Віра. Ананій Кирилович був поранений у Словаччині і Вікторія В’ячеславівна довгий час не мала від нього вісточки. Перемогу він зустрів у госпіталі в Румунії.Після війни у важкі, голодні, бідні повоєнні роки не музики грали на весіллях, а Ананій Кирилович на гармошці, яку придбав у Кам’янець-Подільському і самотужки навчився на ній грати. Коли ніч чорним покривалом опускалась на землю, Ананій Кирилович взявши гармошку в натруджені руки, перебираючи клавіші вивчав ту чи іншу мелодію. А в 1950 році Бог подарував їм донечку Ларису. Вікторія В’ячеславівна працювала в ланці польової бригади. А Ананій Кирилович – в будівельній бригаді на пилорамі. А по вихідних днях грав на весіллях, хрестинах.Так минали роки, і ось 1 лютого 19543 року у сім’ю прийшла радість – народився синочок, якого назвали Павлом, що означає малий, маленький. менший.З малечку був огорнутий любов’ю та ласкою батьків та сестер. Ріс Павло у дружній селянській родині, де музика і пісня були у великій пошані. Народна пісня, яка постійно жила в сім’ї хлопця, по суті, стала першою надійною путівкою для Павла Дворського у світ великого мистецтва.З молоком матері Павло увібрав любов до музики та пісні. Годинами просиджував біля батька і дивився, як той перебирав клавішами. З чотирьох років почав співати, а в п’ять став власником справжнього баяна, якого батько відкупив у сусіда, а той привіз його з цілини. А потім був другий, уже професійний, та й коштував він дорого.Ще не пішовши до школи Павло вмів читати. А навчили його цьому старші сестри, які ходили вже до школи. Навчання в школі давалось легко, а тому увесь вільний час віддавав музиці. Із часом в селі було створено гурт в якому грали батько, малий Павло і сільський музикант, дідусь Тодор. Склад гурту був змінним: три – п’ять музикантів, які вільно володіли декількома інструментами, могли грати тривалий час, знали сільські традиції. Під час навчання в школі Павло Дворський був активним учасником художньої самодіяльності. Під його музичний супровід учні виступали на колгоспному току, на фермах, їздили з концертами виступати у сусідні села. Значну роль у формуванні особистості Павла Дворського відіграв тодішній директор Ленковецької школи Добржанський Володимир Францович, який наприкінці серпня 1961 року був призначений на цю посаду.В цей період за ініціативи директора  створено хор хлопчиків та хор старшокласників, що був постійним учасником районних і обласних конкурсів художньої самодіяльності. Керував його роботою і проводив музичний супровід учень школи Павло Дворський. Про них писали в газетах, записували на радіо.З перших днів своєї роботи директор запримітив талановитість та обдарованість Павла Дворського і всіляко заохочував його, залучаючи до участі в різноманітних заходах. Крім того директор школи запровадив у школі новий вид спорту – настільний теніс, який став улюбленим і для Павла Дворського, і пізніше з якого він стане майстром спорту.Павло уже в школі мав безперечний авторитет. Його поважали, з ним радилися і не лише в галузі музики, але й у звичайних життєвих питаннях. Батько прагнув дати синові ґрунтовну музичну освіту, і тому Павло пішов навчатися до Кельменецької музичної школи. П’ять разів на тиждень у дощ, в сніжну заметіль він долав відстань з Ленківців до Кельменець у сім кілометрів. Серед тих, хто вів Павла до професійної сцени, був і Василь Андрійович Шпаркий, який працював у Кельменецькій музичній школі. Саме вчитель Шпаркий помітив здібності хлопчика, прихистив і виплекав його талант. В 1970 році із золотою медаллю Павло закінчив Ленковецьку середню школу.

2. Сходинки становлення на естраді

   Перед Павлом став вибір майбутнього шляху. Він поступає у Львівський політехнічний інститут. Та скоро зрозумів, що це не його, забрав документи і став викладати співи в рідній школі. А потім була армія, де згодилась любов до музики, Він грає у воєнному оркестрі, зачаровує своїм співом не тільки військових, але й місцеве населення Угорщини, де він проходив військову службу.Вже там з’явились його перші пісні «Циганські очі», «Вітер з рідного краю», «Співочий журавель». А потім була відпустка, радісна зустріч з батьками, сестрами, односельчанами. Рідна хата загойдалась колискою від музики та пісень.Після армії Павло подав документи до Чернівецького музичного училища. Іспити здавав лише відмінно. Грав, співав, сольфеджував. І такого ще в училищі не було, щоб одразу на другий курс зарахували. Та ще й на два відділи одночасно: хорово-диригентський та народний. Ще й факультативно відвідував уроки вокалу у С. Онуфріть. Закінчив Чернівецьке музичне училище відразу по трьох відділеннях.1976 року Дворський був запрошений до ВІА «Смерічка», замінивши Василя Зінкевича і ставши другим голосом Назарія Яремчука. Спільність уподобань, прихильність до музичного мистецтва подружили Павла і Назарія.А потім у життя Павла прийшло кохання. Світлана тонко вловлювала композиторську душу Павла. Крім сольних номерів Павло часто співав з Світланою дуетом. І вони відгуляли свою весілля. І небеса благословляли цей шлюб. Тільки велика любов і розуміння були причиною того, що Світлана залишила професійну сцену, щоб присвятити себе сім’ї, дому. У 1979 році в репертуарі «Смерічки» з’явилися перші пісні Дворського — «Стожари» та присвячена пам’яті Володі Івасюка «Маки для сина».Популярність до нього прийшла в 1985 році, коли відомий український співак Назарій Яремчук заспівав його “Смерекову хату” і “Писанку”.Пісня «Смерекова хата» стає його своєрідною візитною карткою. Вона народилася з мелодії, що, не покидаючи, бриніла в серці на далеких гарячих пісках Чорного моря в Болгарії, де Дворським заволоділа справжня туга за рідним краєм. Не було поруч інструмента, не було в Ленківцях у батьків телефону, щоб подзвонити. Чекав повернення. Коли ж приїхав, одразу зателефонував Миколі Бакаю, сказав, що має мелодію й один рядок вірша «Смерекова хата, батьківський поріг…». Знав, що саме Микола Петрович зрозуміє його як ніхто — у дитинстві був вивезений у Сибір. «Ти мені так розворушив серце, що йду працювати», — відповів Бакай. І через кілька днів приніс вірш.Лише по тому Дворського признали повноправним солістом «Смерічки», і він заспівав свої пісні сам. У«Смерековій хаті», а ще у піснях «Горнусь до тебе, Україно», «Товариство моє», «Солов’їна пісня», «Рідна мова» Павло Дворський заявляє про себе як громадянин і патріот. Характерною особливістю цих творів є їх глибоко ліричний, навіть інтимний зміст. У них немає лозунговості й плакатності, а тільки щира синівська любов. У більшості випадків сам Дворський дуже точно інтонує свої пісні й створює в них об’ємний образ України — не тієї, у якій живемо, а тієї, якої прагнемо.Близько до цих пісень стоять його пісні про природу, зокрема “Живиця” на вірші Миколи Бакая, та “Аве, надіє!”. Голос Дворського на захист краси особливо виразно звучить у другій пісні, на якій позначилась поїздка композитора у складі ансамблю “Смерічка” на Чорнобильську АЕС в часи найстрашнішої екологічної катастрофи. З’явилась вона не одразу, а через декілька років.Більшість пісень Дворського написані в мінорі, але мінор забарвлюється світлою печаллю, а в даному конкретному випадку – надією на те, що дух людський переборе смерть. У піснях Дворського є правда про руйнацію людини й природи, але немає відчаю. У цьому їх велика привабливість.За пропаганду молодіжної пісні Павла Дворського відзначено обласною комсомольською премією.У 1989 році він був третім в жанрі популярної музики на «Червоній руті» в Чернівцях; студія Львівського телебачення відзняла сольний відеоальбом Дворського.Пісні Павла Дворського розлетілися повсюду разом з його концертними турами. Спочатку по Радянському Союзу. А потім і за кордоном, де вони набули нечуваного успіху.

3.Державне та світове визнання народного артиста України

Після цього Павло Дворський розпочинає сольну кар’єру.У 1989 році він зайняв третє місце у жанрі поп-музики на першому фестивалі “Червона Рута” в Чернівцях; студія Львівського телебачення відзняла сольний відео-альбом Дворського.У 1993 році відбувся ювілейний концерт «Будуймо храм» у м. Чернівці. Закінчивши Львівську консерваторію, він значно активізувався в написанні пісень, записав два магнітоальбоми .У 1994 році після закінчення Львівської консерваторії записує два магніто-альбоми: “Горнусь до тобе, Україно” і “Товариство моє”. 1994 року Павло Дворський відзначений почесним званням народного артиста України. Тоді ж він знайомиться з майбутнім продюсером Марією Свистуновою.Творчості Павла Дворського була дана висока оцінка і в США. Виступ на українсько-американському фестивалі в Нью-Джерсі з американським естрадним колективом на сцені знаменитого Медісон Гарден Стейт пройшов з великим успіхом.1995- найдовші в житті співака гастролі за океаном (більше трьох місяців), разом з Володимиром Прокопиком та дуетом «Писанка» гастролював по Сполучених Штатах Америки та Канаді. І мав бути там до середини липня. Але 29 червня вони прилетіли з Нью-Йорка і застали ще живим Назарія Яремчука. Могли впродовж години поспілкуватися з ним. Це був останній день Назарієвого життя. Наступного ранку Яремчук помер у Павла на очах. Влітку 1996 року Павло Дворський починає роботу над своїм першим компакт-диском “Автографи любові”. За внесок у національний рух українська діаспора нагородила співака в 1997 році “Лицарським Хрестом Слави”, наступного року лицарський орден Архістратига Михаїла удостоїв його лицарським титулом.У 1998 р. — виступає в ювілейному концерті «Буковинське танго» в Національному палаці культури України, через рік — у сольному концерті «Почуття» там же у супроводі естрадно-симфонічного оркестру України під керуванням народного артиста України Віктора Здоренка.У 1999-му році з’явився наступний альбом співака “Забута ікона”, а сольну програму “Почуття” на сцені палацу “Україна” у Києві Павло Дворський виконав у супроводі естрадно-симфонічного оркестру.У 2000 р. виходять два аудіоальбоми і СВ «Будуймо храм» і «Буковинське танго».У 2001 р. відбувся ювілейний концерт «Стожари» в Національному палаці культури «Україна».2002 — Випуск нового альбому «Так починається кохання».Указом Президента України у 2003 році його за значний особистий внесок у збагачення української пісенної спадщини нагороджено орденом “За заслуги” II ступеню.2003 — ювілейний випуск аудіоальбому «Молода мелодія» і вихід подвійного альбому «Товариство моє», де пісні митця виконуються метрами української естради: В. Білоножком, Л. Сандулесою, І. Бобулом, тріо «Либідь», Н.Яремчуком. 15 березня 2003 року в Національному палаці культури «України» відбулася програма «Товариство моє» до 50-річчя з дня народження П. Дворського, а у 2003—2005 рр. за ініціативи української греко-католицької церкви — концертна поїздка до Італії по містах Рим, Брешія, Терні . Павло Дворський почесний громадянин м. Чернівці. Він також нагороджений орденом «За заслуги»ІІ ступеня, медаллю «За громадську мужність», «Рицарським хрестом слави», відзнакою кардинала Любомира Гузара.Павло Дворський належить до найпопулярніших українських композиторів. Сьогодні він уже видав (починаючи з 1994 р.) 8 альбомів пісень. Його люблять у Хмельницькому й Львові, він збирає повний зал палацу “Україна”.Ювілейні концерти в цьому палаці завжди наповнені аншлагу.

4.В колі сім’ї та родини

   Нам , його землякам, особливо приємно усвідомлювати, що Павлова пісенна колиска вигойдується у нашім краї. У рідному селі Ленківці. З далеких і близьких доріг він завжди спішить до рідних оберегів, де він завжди знаходив час вклонитися батькові та матері, зустрітися із своїми сестрами та всією дружною родиною.Рідко де знайдеш таку повагу, любов і розуміння між дітьми та батьками. І Павло ніколи не забував рідних йому людей. Нелегко було бути батьками такої знаменитості, як Павло. Часто до них навідувалися гості. Кожен крок і кожен вчинок у людей на виду.Ніякі відстані не розділяли сина і батьків. Де б він не був. Чи в Канаді, чи в Італії завжди подумки знаходився з батьками. І з нетерпінням чекав тої днини, коли знову стане на рідний поріг «смерекової хати».Павло говорив:»Допоки тато з мамою живуть, завше спішу до них з далеких і близьких країв. І нема для мене милішого куточка на земній кулі, аніж мої рідні Ленківці. Моя вічна дорога на відстані сльози. Поклін мій однаково низький. І так само однаково вдячний що татові, що мамі, бо то рівнозначні два крила, на яких тримаються мої пісні».Тут у Ленківцях кується його підкова на щастя. Тут його пристань, з якої відпливає мелодія душі, а над смерековою хатою горять стожари, мов автографи любові.2003 року запрошують Ананія Кириловича і Вікторію В’ячеславівну як найповажніших у селі батьків до Будинку культури з нагоди Павлового ювілею. Тут Павло для своїх односельчан дав не один концерт. А в липні 2005 року не стало Ананія Кириловича. Іще встиг зібрати на свій 90 – літній ювілей, і храмове свято відсвяткувати. А ось розтягнути міхи своєї гармошки уже не встиг. Недільні стожари призахідного сонця над Ленківцями були для нього останніми.Так само і Вікторія В’ячеславівна майже до останнього ходила до церкви, співала в церковному хорі, а саме вдосвіта на Великдень обірвалося її життя.І зараз, коли вже відійшли у вічність батьки Павла Дворського, він щороку, особливо на храмове свято Петра і Павла приїжджає до своїх родичів та до рідної хати, де виріс.Коли людина теплом свого серця зігріє когось, то тепло сторицею повертається до неї. Тепло безмежної любові світиться в родині Дворських. Дружина Світлана ще є міцним та надійним оберегом Павлових пісень та творчості. Не раз він у своїх інтерв’ю на запитання «Що для Вас сім’я? » -відповідав:»То моя душевна планета і основа мого життя – реального, земного. Життя, в якому тільки праця робить людину людиною. Сім’я – рідний дім, рідний край, рідна Україна.» І вже Павло сам став батьком. І в нього двоє власних синів Павло і В’ячеслав. Обидва пішли батьковою стежкою і повторюють батьківську дорогу на царині української естради. На всіх ювілейних концертах Павло Дворський виступає разом із своєю дружиною та синами.

5.Вшанування творчості Павла Дворського в музеї історії села Ленківці

   Творчість народного артиста України Павла Дворського стало символом величної, благородної та безмежної душі. Воно є невичерпним джерелом, з якого ми і майбутнє покоління будемо черпати почуття прекрасного, матимемо змогу щоразу очищатися весняною свіжістю його музичної мови.І для того щоб пропогувати життєвий творчий шлях Павла Дворського в селі Ленківці, на його батьківщині 2007 року створено музей історії села Ленківці в одному приміщенні із сільською радою. Одна із найбільших експозицій цього музею присвячена нашому видатному земляку – народному артисту України Павлу Дворському. Він передав для музею власні матеріали: перші концертні костюми, фото, газети, книги, журнали, нагороди, сувеніри тощо.Тут часто проходять екскурсії для учнів школи, сусідніх шкіл, жителів села та гостей. Серед експонатів музею гран – прі фестивалів, дипломи та різноманітні нагороди Павла Дворського.Тут експонується багато сувенірів, які йому подарували в різних куточках нашої країни та багатьох країн світу: бюст Павла Дворського, який йому подарували скульптори м.Чернівці, гетьманська булава – подарунок української діаспори з Канади, фотографії сім’ї, родичів, батьків, концертних виступів, аудіо та відеокасети. Павло Дворський подарував музею власні концертні костюми різних періодів.Творчість Павла Дворського оспівана в різноманітній літературі – книгах, газетах, журналах. Частина з них знаходяться в музеї. Серед них є навіть газети та журнали з Канади та США про творчість Павла Дворського.Цікаво описано життєвий шлях Павла Дворського в книзі його колишнього директора Ленковецької школи Добржанського Володимира Францовича, яка називається «Павло Дворський: людина, композитор, співак».Видано учнівський зошит із зображенням ленковецької школи з однієї сторони та портретом Павла Дворського з іншої. Книги про свою творчість Павло Дворський подарував музею із власними автографами. Крім того він подарував музею різноманітні афіші власних концертів також із автографами.На базі музею проводяться відкриті уроки присвячені творчості нашого земляка Дворського Павла Ананійовича, проведено науково-практичну конференцію «Від Ленківців до Києва», як нарис творчого шляху народного артиста України Павла Дворського. Крім того проведено презентацію книги Добржанського Володимира Фроанцовича «Павло Дворський: людина. композитор, співак».Експозицію музею присвячену Павлу Дворському презентовано на різноманітних семінарах, зустрічах, на обласному телебаченні. Саме на базі музейних експонатів учні долучаються до творчості Павла Дворського, яка надихає всіх його прекрасними творами .

 Кажуть, аби бути щасливим, потрібно володіти талантом бути щасливим. А природа щедро наділила Павла Дворського таким талантом. Доброта і любов до людей є основними критеріями життя і творчості людини, композитора і співака Павла Дворського. Тож недарма в народі цього співака називають «променем, що зігріває душі».Випромінювати чистоту, порядність і щирість йому вдається тому, що вважає «тільки усмішка, добре слово та пісня можуть розбити недовіру, подарувати надію, допомогти в житті».Давно уже визнано, що пісня не визнає просторових рамок, що вона, як птах, любить безмежжя і польоти. І Павло Дворський дарує крила своїм пісням. Від Буковини і до Канади, від Італії, до США, від Австралії і до Уренгоя. Твори співака-композитора долають кордони, аби зігріти серце не одному народу, що живе на землі. Коли людина теплом свого серця зігріває когось, то тепло сторицею повертається до неї. Своєю душею і своєю піснею Павло Дворський постійно горнеться і до рідної Буковини, яка зігріває співака своїм теплом і великою материнською Любов’ю. Своєю творчістю він виступає одним із будівничих духовного храму України.

 

Підготовлено за матеріалами науково-дослідницької роботи учасників гуртка “Музейна справа”