Історико-краєзнавчий портрет Чернівецької області історія краєзнавство традиції освіта культура Чернівецької області
Святкування 50-річчя з Дня Перемоги над фашистами. Традиційні частування фронтовиків – кельменчан.
Фольклорний гурт Кельменецького ліцею «Посвіт» з композицією «Клака».
Сценарій «Клаки» на представлення Кельменецького ліцею
У фестивалі «Чисті роси» 2012 р.
Фрагмент кімнати в українській оселі.
Господиня: Владю, мой Владю, мой, дай жи зо дві дровітні,бо в п’єцу загасни!
Господар: Ти, Килино, і вмерти мені даш!
Господиня: А я, всіх людей обминало, а на мени стало!
Господар: Гай, вже не гризи мине скілько! (обіймає). Ади зари клакани прийдуть.
Господиня: Ах мамко! А на столі ще нічого нема!Сандро! Сандро, доки ти будеш лежати? Ади вже й сонце на заході.
Донька: (потягується). Вас, мамо, хлібом не годуй, а дай покричати! (сідає від здивування). Господи!
Господиня:Слава Богу! Дійшло!
Донька: Я зари, мамко, зари.
Господиня: Йди, внеси…. Там, під лавкою!
Гавкає пес.
Заходять гості.
– Добрий вечір!
– Будьте здорові з клакою.
– Заходьте, заходьте!
– Будьте здорові й ви з клакою.
– Най нам Бог поможи ниньки і кожний раз!
– Сідайте, сідайте.
– А ми шо, сидіти прийшли?!
– Най до роботи всі беруться.
– Подивіца на неї! І на кого ж ти така роботяща?
– Та жи ж не на тебе, ни на тебе.
– А хто ж тебе навчив прясти?
– Відчепися, лучче до роботи берися.
– Міло, а ти знаєш, куделю завивати?
– А ти знаєш?
– Та я тебе питаю.
– А я тобі й відказала.
– Ганько! Чуй-но, а скажи, де твої кури са несут?
– Багато хочеш знати.
– А я всігда хотів багато знати. Того й сім год в один клас ходив.
– Чого це аж сім год?
– Ну чогос я їм там був нужин.
– Івани, а коли ти рано стаєш?
– А як сонце під полудни!
– О, то з тебе колис буди хазяїн!
– Буди! Підеш за мени?
– Говори щось розумне, Іване!
– Слухай-но, Іване! Може в тебе штани пірвані, то я спряду ниток та й залатаю.
– На мої штани треба штири клубки ниток і фіру латок.
– О-о-о, то там буди латка на латці, ще й дирка в латці.
– Хлопці, хлопці. Гайда в ладоски пограймося.
Гра.
Дівчата співають.
– Гонкий та високий дубок,
Жвавий, бравий то-то Коля – парубок.
– Гонка та висока ліщина,
Жвава, брава то Тамара – дівчина.
– Всі: Дзенькуйте!
Хлопці: Дзенькую! Дзенькую! Дзенькую!
Дівчина: Або так, або ні!
– Ой, чия ж дівчина
Так ся гонорує.
Що за нею рябий пес
День і ніч банує, тоскує.
Шо вона ні з ким,
Тай ся не парує.
Музика. Всі попаровані танцюють.
Господиня: За вашу роботу просю вас вечеряти. Гай, лишайте всьо і сідайте за стіл.
– О-о-о, за стіл – не в солдати. Ни будем чекати.
– Ади, як до роботи, то без охоти, а як їсти – то нівроку!
– Що ти знаєш! Хто як їсть, то так і робить.
Господар: Килино, де ти там? Давай вже голубці.
Господиня: Почекай!
Господар: Бачили таке? Чекай гриби, доки тебе не здиби!
А доки голубці дадуть, може заспіваєм?
Співають пісню «Ой у полі криниченька».
Господиня: А ось і голубціц! Вечеряйте. Не встидайтеся!
Всі: Ой надумав щиглик восени женитись…
Виходять.
Ще одні співають, а другі вже дякують і прощаються.
Сценарій «Клака»
Фрагмент кімнати в українській оселі.
Господиня: Владю, мой Владю, мой, дай жи зо дві дровітні,бо в п’єцу загасни!
Господар: Ти, Килино, і вмерти мені даш!
Господиня: А я, всіх людей обминало, а на мени стало!
Господар: Гай, вже не гризи мине скілько! (обіймає). Ади зари клакани прийдуть.
Господиня: Ах мамко! А на столі ще нічого нема!Сандро! Сандро, доки ти будеш лежати? Ади вже й сонце на заході.
Донька: (потягується). Вас, мамо, хлібом не годуй, а дай покричати! (сідає від здивування). Господи!
Господиня:Слава Богу! Дійшло!
Донька: Я зари, мамко, зари.
Господиня: Йди, внеси…. Там, під лавкою!
Гавкає пес.
– Добрий вечір!
– Будьте здорові з клакою.
– Заходьте, заходьте!
– Будьте здорові й ви з клакою.
– Най нам Бог поможи ниньки і кожний раз!
– Сідайте, сідайте.
– А ми шо, сидіти прийшли?!
– Най до роботи всі беруться.
– Подивіца на неї! І на кого ж ти така роботяща?
– Та жи ж не на тебе, ни на тебе.
– А хто ж тебе навчив прясти?
– Відчепися, лучче до роботи берися.
– Міло, а ти знаєш, куделю завивати?
– А ти знаєш?
– Та я тебе питаю.
– А я тобі й відказала.
– Ганько! Чуй-но, а скажи, де твої кури са несут?
– Багато хочеш знати.
– А я всігда хотів багато знати. Того й сім год в один клас ходив.
– Чого це аж сім год?
– Ну чогос я їм там був нужин.
– Івани, а коли ти рано стаєш?
– А як сонце під полудни!
– О, то з тебе колис буди хазяїн!
– Буди! Підеш за мени?
– Говори щось розумне, Іване!
– Слухай-но, Іване! Може в тебе штани пірвані, то я спряду ниток та й залатаю.
– На мої штани треба штири клубки ниток і фіру латок.
– О-о-о, то там буди латка на латці, ще й дирка в латці.
– Хлопці, хлопці. Гайда в ладоски пограймося.
Гра.
Дівчата співають.
– Гонкий та високий дубок,
Жвавий, бравий то-то Коля – парубок.
– Гонка та висока ліщина,
Жвава, брава то Тамара – дівчина.
– Всі: Дзенькуйте!
Хлопці: Дзенькую! Дзенькую! Дзенькую!
Дівчина: Або так, або ні!
– Ой, чия ж дівчина
Так ся гонорує.
Що за нею рябий пес
День і ніч банує, тоскує.
Шо вона ні з ким,
Тай ся не парує.
Музика. Всі попаровані танцюють.
Господиня: За вашу роботу просю вас вечеряти. Гай, лишайте всьо і сідайте за стіл.
– О-о-о, за стіл – не в солдати. Ни будем чекати.
– Ади, як до роботи, то без охоти, а як їсти – то нівроку!
– Що ти знаєш! Хто як їсть, то так і робить.
Господар: Килино, де ти там? Давай вже голубці.
Господиня: Почекай!
Господар: Бачили таке? Чекай гриби, доки тебе не здиби!
А доки голубці дадуть, може заспіваєм?
Співають пісню «Ой у полі криниченька».
Господиня: А ось і голубціц! Вечеряйте. Не встидайтеся!
Всі: Ой надумав щиглик восени женитись…
Виходять.
Ще одні співають, а другі вже дякують і прощаються.
СЦЕНАРІЙ
Водіння Куста
На сцені – висока тичка, поверх якої прилаштоване колесо. Цей атрибут обряду оздоблений травою, квітами і кольоровими стрічками.
Вибігає гурт молоді:
– Горю, горю – дуб!
– Чого ж ти гориш?
– Красної панни хочу!
– Якої?
– Тебе молодої!
Красна панна:
– печу, печу ластівку!
– Чи спечеш? Розвивайся, сухий дубе,
– Спечу! Бо на тебе мороз буде.
– Чи втечеш? Я морозу не боюся,
– Втечу. Прийде весна розів’юся.
Дві дівчини, що стояли, кидаються урозтіч. З’являються пара хазяїв – господарів хатини, що неподалік.
– Чуєш, Іване, який галас! Ото молодь, все їм не йметься!
– Та же і ми такими були.
А тепер вони Куста водять!
– Як, хіба час!
– А як же? Он чуєш? Чи не до нас гурт наближається?
Чується спів.
Ой зав’ю вінки да на всі святки
Ой на всі святки – на всі празнички
Да рано, рано на всі празнички!
А в бору сосна колихалася,
Дочка батенька дожидалася.
Ой мій батеньку, мій голубчину,
Ти прибудь до мене хоч на літечко!
У мене в тині перед воротями
Синєє море розливається
Пани і гетьмани ізбігалися
Всі сьому диву дивувалися.
Виконується танець
Пісня
Уберем куста ми у зельоний кльон
А ми йдемо, а ми йдемо
До батька на поклон.
Вийди, господарю, з нового покою
Винеси тому кусту хоч по золотому.
А в нашого куста ніжки невеличкі
Треба кусту і панчішки та ще й черевички.
Бо поїде куст до батька у гості
Треба кусту черевички на-а помості
– Ми були у великому лісі
Нарядили куста із зеленого кльону
– Вийди, господарю, з нового покою
Винесь Кусту хоч по золотому.
– А в нашого Куста та ноженьки невеличкі
Треба кусту панчішки да черевички
– Бо Куст поїде та до батенька в гості
– Треба Кусту черевички на помості!
– Перед вашими воротами
Вились, завивались
Два голубки, два сизеньків
А я в луг піду, я вінок зав’ю.
Стояла тополя край чистого поля
– Стій, тополенько, не розвивайся,
Буйному вітроньку не піддавайся.
– Куст з Кустом
А жито з ростом
– Щоб вам жито родилося,
У коморі плодилося!
– Щоб вам коні водились і овечки плодились
Разом: будьте з Кустом здоровії.
– Водимо куста, щоб для сочевиченька густа!
Разом: будьте з Кустом здоровії.
– Водимо Куста, щоб другого року діждати і поспівати.
Щоб були всі люди щасливі й багаті!
Разом: будьте з Кустом здоровії.
– Бо кого Куст минає, той щастя не має!