Духовність Іванівці

Духовність села

Як Бог створив світ за шість днів, а сьомий залишив для відпочинку, так і ми трудимося шість днів, а сьомий день дати для Бога, тобто для відпочинку душі. Православні в цей день ідуть до церкви – храму святого благовірного князя Олександра Невського. Ще в середині ХІХ століття, у 1860 році в центрі села Іванівці на місце старенької церкви місцевий пан Олександр Казимір на своїй землі вирішив побудувати церкву. Будували разом з громадою – селянами. Селяни давали підводи, робочу силу для будівництва. Церква будувалася швидко. У 1860 році було завершено всі роботи. Спочатку церква була тільки на майдані, а пізніше румуни обгородили церкву.

За церквою є капличка і два склепи, де були поховані пані Єлена і син Казиміра – Костянтин.

У 1914 році було знято дзвони на потреби царської армії. Дзвіниця не окремо побудована, а в самій церкві, чим відрізняється від церков нашого краю. Аналог нашого храму є у Софії в Болгарії. В Україні церква Олександра Невського є ще на території Хотинської фортеці.

Всі православні церкви мають однакове внутрішнє розташування. У центрі – амвон, де священик проголошує проповідь. На кіоті – на дверях є зображення святих: архангел Гавриїл, що приносить благу звістку, і Діва Марія, а нижче цих зображень – портрети чотирьох євангелістів: Луки, Іоанна, Марка, Матвія. Лука зображений як лікар з трубкою, тому що він лікував, допомагав людям. від райських дверей справа – зображення Господа Вседержителя. Правіше від дверей для служок – зображення святого благовірного князя Олександра Невського, ім′я якого носить наша церква. Далі зображена ікона цариці Єлени та її сина Константинопольського Костянтина. Це дань пам′яті великій панській сім′ї, де побутували ці імена: Олександр, Єлена, Костянтин, Микола. Від царських врат вліво – зображення Богородиці з малятком на руках, далі від дверей в алтар лівіше – зображення Миколи чудотворця, який був захисником скривджених і покровителем для всіх. Далі – зображення однієї з жінок – миротворець, яка тримає посудину з миром (єлеєм). Вона одна серед тих, хто прийшов покрити єлеєм тіло Господнє після розп’яття. Далі – зображення Анни та ікона Великомучениці Варвари.

У святая святих, в алтарі, ми бачимо престол, перед яким молиться священик. Поруч знаходиться столик, на якому стоїть чаша з вином, що символізує кров Ісуса Христа і таця з проскурою, над якою батюшка звершає проскомідію. Він молиться за живих та померлих, вирізаючи часточки проскури і опускаючи їх у вино. Після цього він причащає мирян. Зверху на куполі є панно – зображення Вседержителя в оточені ангелів – серафимів та херувимів.

За переказом, всі мальовані у православному стилі ікони були замовлені у Парижі через Бухарест.

Церква – це велике суспільство, яке охоплює видимий і невидимий світ. Вона побудована на принципі любові, в якій кожний повинен турбуватися не тільки про тіло, але й про спасіння власної душі, про благо і спасіння інших людей.

Украіни в Чернівецькій області, генерал-майор.
-Марія Іванівна Гебрін – народна художниця Буковини, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, лауреат премії ім. Гараса.