Освіта Дністрівка

Історія   школи с. Дністрівка.

Темою нашого пошуку і дослідження   ми обрали –
«Історія розвитку школи села Дністрівка (Рестео-Атаки)».

|

Початок цьому дала княгиня Марія Гіка, яка у 1757 році збудувала першу церкву в нашому селі. Ця церква згоріла у 1&83 році. На допомогу засмученим прихожанам Бог послав володарів цієї місцевості в особі відставного генерал-майора К. А. Лішина та його дружини княгині Роксадри Миколаївни – внучки княгині Марії Гіки.  Відставний генерал-губернатор і його дружина в цей час жили у своєму розкішному маєтку в центрі села. Вони були освіченими людьми.  К.А.  Лішин  був художником,  знавцем  медицини,  мав власну аптеку, дуже любив музику. Кінцівку свого життя ця сім’я посвятила служінню народу. Про це свідчать історичні документи “Кишинівські і єпархіальні відомості” за 1884 рік.

Люди зібрати 3000 рублів на відбудову церкви, але цих грошей було за мало, тоді сім’я Лішиних пожертвувала ще 9000 рублів і розпочалось будівництво нової дерев’яної церкви на кам’яному фундаменті, ця церква діє в нашому селі і по сьогоднішній день.

Час побудови церкви співпав з часом виходу положення про церковно-приходські школи і школи грамоти. Генерал бачив, що в місцевому приході немає грамотних людей і задумав велику справу – відкрити церковно-приходську школу для дітей місцевих селян. Лішин   виділив   будинок   для   школи,   найняв   учителя.

Правда, спочатку селян потрібно було переконувати, що їхні діти повинні учитися грамоти. Для заохочення Костянтин Андрійович нагороджував дітей грішми, взуттям, одягом.

Дивлячись на те, що діти потрібні були дома для виконання господарських і польових робіт, дуже важко було переконати батьків присилати дітей на безперервне навчання в школі. Але 6 заможних селян погодились на це і їх діти склали ядро першої в Хотинському уїзді зразкової церковно-приходської школи. Коли діти поступово почали оволодівати грамотою, з’явилось бажання утворити церковний хор із школярів. Костянтин Андрійович Лішин запросив на свої кошти народного учителя з сусіднього села, який знав трохи церковний спів і грамоту. Таким чином, почалась важка справа – навчання майже неграмотних і напівдиких хлопчиків і дівчаток – церковному співу та грамоті.

В школі щороку навчалося до сорока дітей і вона з 1884 року по 1895 рік випустила більше 150-ти чоловік. При школі був запасний унтер-офіцер, який навчав хлопчиків військовій справі, гімнастиці. При цьому, один учень командує стройовим навчанням, яке проходило під барабан. Станом на 1895 рік в школі було: два регенти   хорового співу, два помічники сільського   учителя, три пасічники, три помічники садовода-городника,    одна помічниця повивальної бабки, чотири конюхи-форейтори, шість скрипалів.

Це дає змогу робити висновок, що діти в школі окрім основних наук навчалися доглядати за пасікою, садом, городом, вивчали основи медицини, розвивалися фізично.

Що стосується морального впливу Рестео-Атацької церковно-

приходської школи на місцеве населення, то він набуває великого і

постійно   збільшуючого   значення:   п’янство   в   народі   значно

зменшилося, відношення батьків до дітей і дітей до батьків стали

теплішими і культурнішими згідно повчань заповідей Божих, які

школярі вносять у свої сім’ї зі школи.

Генерал Лішин і його дружина не залишалися осторонь і здібних дітей. Як результат, вони знову не поскупилися коштами і здібного музично обдарованого юнака з багатодітної сім’ї Якова Івановича Гречанюка, який виділявся талантом серед учнів церковно-приходської школи, відправили на навчання до Петербурської консерваторії. Після її закінчення Яків Гречанюк став першим, якщо не зважати на настоятелів церкви, керівником хору вихідцем нашого села.

Таким чином ми прослідкувати вплив церкви та церковно-приходської школи нашого села на освітній розвиток жителів.

Будинок першої школи і селі не зберігся, його, як і маєток Лішиних у свій час зруйнували. А проте, що школа давала своїх випускників свідчить документ “Свідоцтво про освіту” 1914 року.

Друга школа в селі була збудована у 1927 році на кошти, зібрані місцевими жителями. Цю школу було відкрито першого вересня 1927 року , а першого жовтня освячено.

Про керівників та учителів, які навчали дітей з 1927 року особливих відомостей немає. Але на одній із фотографій 1930 року старожили села впізнали вчителів Івоника Федора Васильович і Мізерія Івана Федоровича/

Школа була румунською і навчання велося на румунській мові.

У 1941 – 1942 роках директором школи був Олару Іван Костянтинович.

1942-1943 роки -директор Житару Іван Іванович.

З 1944 року – школа стала семирічною і директором був Мартиненко.

З 1945 по 1948 роки – директор Колчанов.

У травні 1948 року було змінено назву села з Рестео-Атаки на Дністрівка і школа називалась Дністрівська семирічна.

У 1948 році на посаду директора був призначений Роздобудько Михайло Якович 1904 року народження, родом із Київської області села Мазінки, він був відставним морським офіцером, закінчив робітфак, викладав історію і географію.

З 1965 року по 1973 рік Дністрівську школу очолив Продан Леонід Андрійович. Він народився 24 червня 1936 року у селі Словечно, Словечанського району, Житомирської області. В 1943 році пішов у перший клас і в 1953 році закінчив десятий клас Станіславської середньої школи. В 1957 році поступив в Уманський педагогічний інститут, який закінчив у 1962 році. Після чого його направили в село Оселівку нашого району вчителем фізики і математики. З 1964 по 1965 рік завуч Кельменецької заочної школи.  Працюваав вчителем інформатики Кельменецької гімназії. В 1972 році Продан Л.А. прийняв нове приміщення школи села.

З 1973 по 1974 рік директором школи працював Швець Василь Григорович, 1932 року народження. У 1939 році Швець В.Г. навчається в першому класі румунської школи села Дністрівка, а в 1949 році закінчив сьомий клас цієї ж школи. З 1951 року працює старшим піонервожатим по 1953 рік. Закінчив Теребовлянський культосвітній технікум та вищу партійну школу.

З 1974 року директором школи призначено Гречанюк Антоніну Порфирівну, яка народилася 27 листопада 1941 року в селі Біляки Семенівського району Полтавської області.  З 1948 року по 1954 рік навчалася в Паніванській семирічній школі. Після закінчення восьми класів навчалась у Вишнянському технікуміплодоовочівництва.    В  1961 році    навчається    в Чернівецькому державному університеті на біологічному факультеті заочно і працює в Дністрівській школі. До 2000 року працювала директором, згодом учителем хімії і біології.

Директором із  2000 року по 2002 рік був молодий та енергійний Цекало В’ячеслав Миколайович, 1964 року народження. Випускник Дністрівської школи  1980 року.     У 1980 – 1984 рр навчався в Чернівецькому педагогічному училищі. Служив у Збройних Силах СРСР.  З 1987 по 1992 рік працював методистом Кельменецького районного Будинку піонерів. Заочно закінчив у 1992 році Прикарпатський державний університет ім.. В. Стефаника. З 1992  по 2000 рік працював педагогом організатором Дністрівської ЗОШ..   У 2002 році обраний головою Сільської ради.