Бешлей Микола, Глібіщук Дмитро, Живогляд Денис, Бабій Анатолій , Сироїд Олександр, Андрушкевич Сергій, Глібіщук Ольга, Щербатюк Тетяна- учні 9 класу.
Традиції
Під Новий рік селом ходила «Маланка»,персонажі якої готувалися заздалегідь. Це щось на зразок святкового карнавалу.
. Головний персонаж- дід з Маланкою. Роль Маланки виконував хлопець , переодягнений у дівоче вбрання , потім пастух з козою , два цигани , козак , лікар , ворожка , жид , а також цікаві персонажі , яких вигадувала собі «Маланка». Сценарій маланкування : вся група під вікном виконує пісню , виходить господар , вручає калач під гучні вітання. А потім всі до танцю.
Пісня-маланки:
Ой , звечора , я звечора пасла Маланка , тай качура.
Пасла , пасла , загубила , в чистім полі заблудила.
В чистім полі , край дороги , там мій милий плужком оре.
Та не так оре , не так плужить , за Маланкою вірно тужить.
Наша Маланка Дністром плила, червоний фартух замочила.
Повій вітре буйнесенький, висуши фартух тонесенький,
повій вітре з болота, висуши фартух з золота.
А в ваших дверях три-штири дошки,
Пустіть Маланку до хати трошки,
Пустіть до печі загріти плечі,
Пустіть до груби загріти зуби,
Пустіть до ложки погрітись трошки
Дівчат-паннок шанувати, йдемо до хати танцювати.
За бернівською традицією всі бажаючі з району оздоровляються й очищаються в Йорданській купелі.
« Я візьму той рушник , простелю , наче долю…»
Не було , здається , жодної в Україні оселі, якої не прикрашали б рушниками. Чи то була приземкувата мазанка, чи чепурна хата багатія- всюди палахкотіли багатством кольорів рушники. Хата без рушників , казали в народі, – що родина без дітей. Рушник із давніх-давен був не просто прикрасою , а обличчям оселі, відтак і господині. Ніщо , здається , так не характеризувало жіночу вправність , майстерність і працьовитість , як мережані витвори.
Згадки про найдавніші рушники відносяться ще до часів Київської Русі. Зі стародавніх літописів відомо , що під час весняних заклинальних обрядів дерева обвішувалися «рушниками-убрусами». Вишиті на них орнаменти символізували родючість. З давнини і до сьогодні хліб і рушник ідуть у парі. До хліба в Україні завжди ставилися шанобливо, усвідомлюючи його величезну цінність. Господині стежили , щоб він ніколи не лежав на «голому» , не покритому рушником столі. Рушниками накривали хліб на столі , миску з крашанками , які несли святити до церкви.
Рушник , вишитий відповідними узорами-символами, був невід’ємним атрибутом багатьох обрядів. Напевно , в усьому декоративному мистецтві немає іншої такої речі , яка б концентрувала в собі скільки різноманітних символічних значень. Що ж саме зробило рушник постійним учасником всіляких традицій ? Частково це пов’язане з тим , що рушник завдяки своїй формі є символом шляху , життєвої дороги. Тому він незмінно використовувався в усіх ритуалах , пов’язаних із обрядами переходу : народження (на рушник приймали новонародженого ) , хрестини , весілля , проводи в далеку дорогу або ритуали поховання. Під час будівництва нового будинку вишитими рушниками піднімали сволок , а потім дарували їх будівельникам.
В нашому селі є вправні рукодільниці , які люблять своє захоплення берегинь української самобутньої вишивки , а отже – душі українського народу.
Бернівські майстрині : Лопушора Тетяна Михайлівна та Івасюк Марія Миколаївна.