Видатні особистості Бабин

О, неповторна музо, слава всього світу!

Ти наша гордість, пам’ять і любов.

Стоїш над нами, дивишся з граніту –

А голос твій лунає дзвінко знов.

 

Прислухайся – це  голос Примадонни:

Джульєтта, Сільва, Джільда, Боже мій!

Неначе поряд з нами, усвідом лиш…

Кидає славний погляд із-під вій.

 

З віків і слави лине образ музи,

Що надихала, прославляла і жила…

В селі зростала, у знайомім лузі

І краю рідному пошану принесла.

Персоналії

                                                                   Лідія Яківна Липковська

Лідія Яківна Липковська відома оперна співачка. Але життя її розпочалось  у мальовничому с.Бабин. В 1884р 28 квітня у родині народного вчителя Якова Івановича Липковського і його дружини Домініки Валер’янівни народилась донька Лідія. Саме тут вона зробила перші кроки, і проспівала перші ноти, та перші пісні. Вона зажди мріяла стати артисткою, за що нерідко чула „ненормальна дитина”.

Не знала тоді Люся (так її називали в селі), що батьки більше всього боялися щоб їхня донечка не повторила згубного, як їм здавалося, прикладу своєї тітки –великої актриси Марії Заньковецької. Батьки Лідії не бажали своїй дитині такого майбутнього. Та долі як кажуть, і конем не об’їдеш. Так, мабуть, судилося звідати палку всенародну любов і холодну порожнечу самотності осяйні вершини світової слави і гіркоти поневірянь та злиднів.

12-річною дівчинкою з Хотинського повіту приїхала в Камянець-Подільськ –перше велике місто, яке вона побачила в своєму житті і яке полюбила з першого погляду.

Тут упродовж 5 років осягала Липковська основи наукових знань і життєйської мудрості у класах Маріїнської гімназії. Навчалася досить непогано і поведінка була відмінна. Співала в церковному хорі і мала сольні партії, саме в Кам’янці вперше отримала визнання свого таланту. Саме тут її назвали „Соловейком”. [ музейні відомості]

Лідія здобула досить гарну освіту в 1901р. могла бути домашньою вчителькою, але не змогла відмовитись від співу. На останньому курсі навчання знайомиться Ліда зі своїм майбутнім чоловіком Христофором Маршнером (на 6 років старший і набагато досвідченішим). Таємно від батьків повінчалася і втекла з ним в Петербург. Але з чоловіком прожила менше 2 років, народила донечку Аріадну. Чоловік заборонив їй співати і грати на фортепіано.

В цей критичний період у житті Липковської з’являється Наталія Олександрівна Ірецька професор консерваторії, яка допомагає здобути освіту Липковській у Петербурзькій консерваторії.

З 1906р Лідія Яківна Липковська з’являється перед петербурзькою публікою як співачка (підписала контракт з дирекцією Санкт-Петербурзьких імператорських театрів, як співачка лірико-колоратурного сопрано російської опери).

Виконує партії Джільди, Лакше, роль Снігуроньки і т.д.

Незабаром Лідію відправляють навчатися до Мілану. Де її  вчителем стає Вітторіо Ванзо.

Після повернення з Італії співачку чекали не тільки квіти, а й жахлива критика, але вона не здавалася і ось знову публіка її вітіє. В 1909р співачка залишає Маріїнський театр, і ,завдяки меценату Олександру Монташеву, їде до Парижу.

В цьому французькому місті Лідія знайомиться і підписує контракт на 6 вистав з Сергійом Павловичем Дягілєвим. Її партнером стає Федір Іванович Шаляпін у опері „Псковитянці” Римського-Корсакова. Приходить і французька слава та визнання.

Знову саме Олександр Монташев пробиває для Липковської дорогу в Америку. Контракт на три роки з Нью-Йоркською „Метрополітен”. Життя було важким (вагончик, репетиції) але знову шалений успіх. Співає в Америці з Енріко Карузо партії „Травіатті”.

Після бурного аншлагу в Америці і відпочинку в Корсиці Липковська приїжджає і в рідний Бабин. Завдяки їй сім’я купує новий маєток-садибу на березі Інгульця поблизу Миколаєва і переїджає туди. Липковська допомагала не тільки своїй родині,  а й бідним діям, хворим, старим, немічним.

Разом з піаністом Олександром Скляревським вирушила в кругосвітню подорож (Токіо, Японія, Китай, Сінгапур, Ява, Австралія, Зеландія).

Отримала Липковська довгоочікуваний дозвіл побувати в СРСР. З 1927 по 1929р вона дала 160 концертів в Радянському Союзі. Тільки у Ленінграді 22 концерти.

Після успіху знову повертається до Парижу, де наполегливо праює. Втомлена вона покидає все і їде відпочивати в рідне с. Бабин. Тут вже не було нікого з її родичів, але і в чужій невеличкій хатині вона почувалася краще ніж на всесвітньовідомих курортах. Тут, у Бабині, визріло бажання остаточно попрощатися з Парижем і назавжди повернутися на батьківщину.

Липковська переїздить у Бухарест, а потім оселяється в Кишиневі, де її постійно контролює румунська поліція. В січні 1936р в кишинівському кінотеатрі „Експер” Липковська дала свої прощальні концерти. З 1937р Лідія Яківна очолювала кафедру співу в Кишинівській міській консерваторії. Серед вихованців Лідії Липковської – Микола Дідиченко, Олексій Стирча, Леонід Боксан, Анна Даском, Тамара Чебан.

За сімейними обставинами Липковська опинилася у Бухаресті де з 1943р веде клас вокалу, а після закінчення війни стає професором державної консерваторії. Дедалі частіше нагадував про себе діабет. З 1948р Липковська професор Тімішоарської консерваторії, але дуже одинока і винить у своїх нещастях тільки себе.

Липковська від доньки з Франції переїжджає до сестри Олександри в Ліван, де їй було запропоновано посаду директора Бейрутської консерваторії. Однак занедужала на запалення легень, опинилася в жахливому становищі –злидні, самотність і залежність від милостині родичів і друзів.

22 березня 1958р серце співачки зупинилося навіки. Вона померла на 74-му році життя в столиці Лівану (Бейруті) під чужим байдужим небом.

 

Матеріал підготували:

Єренчук Костянтин та Книш Ірина