Розвиток освіти на селі.
День 17 жовтня 1898 року став пам’ятним для Грушівців. В селі було відкрито школу грамоти, де на 190 дворів вчилося 30 дітей. Школа утримувалася за рахунок грушівчан і розмістилася в найманому будинку. В одній половині жив господар, а в іншій – навчалися діти. Першою вчителькою була Кузьмінська Юлія Василівна, а законовчителем – священник Іван Попеску.
Шкільне приміщення було побудоване у 1900 році, згодом через рік була відкрита бібліотека. З 1907 школу було перейменовано з школи грамоти на церковноприходську, а з 1918 року – земською. Навчання проводилося російською мовою. З приходом румунів викладання велось на румунській мові. Дітям заборонялося розмовляти рідною мовою, навіть під час перерви.
З приходом у 1941 році до школи сестер Унгурян Євгенії Іванівни та Віри Іванівни, які мали спеціальну педагогічну освіту, школа стала семерічною.
Ішли роки…Навчались діти…Змінювалась влада, а разом з нею і назва школи:
1900 рік – школа грамоти
1907 рік – церковноприходська
1918р. – земська
1922р. – румунська (Primara )
1940р. – радянська
1941 – 1944 р. – румунська
1944р. – національна
Після Другої Світової війни учні навчалися в різних приміщеннях: і в будинку священика, і в панському будинку.
В Грушівцях працює школа І – ІІ ступенів, побудована і здана в експлуатацію2004 році.
В навчальному закладі працює 19 вчителів. З педагоги мають звання «Старший вчитель», 2 нагороджені значком «Відмінник освіти України».
Вчителі школи працюють над проблемою «Підвищення рівня навчальних досягнень учнів». Дороговказом для кожного вчителя стали слова В. Сухомлинського: «В наших школах не повинно бути нещасних дітей, душу яких непокоїть думка,що вони нінащо нездатні. Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини,які породжують енергію для подолання труднощів, бажання вчитися. Разом зі своїми вихованцями вчителі займаються пошуковою роботою, вивчаючи ремесла та історію села. Зібрані матеріали оформленні та представлені в кімнаті історії села, яка діє в школі.