Культура Іванівці

Медичного обслуговування населення потребувало в усі часи історичного розвитку села. Старе приміщення лікарні було біля Панського ставу (нині там живе В.А.Соломко), а пізніше в 1968 році переселилися в нове приміщення по вулиці О.Кобилянської  Будівництво нової дільничої лікарні на 50 місць проводило міжколгоспбуд для населення сіл Іванівці, Комарів, Дністрівка, Селище, Грубно. Першим головним лікарем був Іван Кузьмич Коцюбан, а з 1977 по 1994 рр – Василь Артемович Кушнір, з 1994 року – Валентин Васильович Лазарюк.

Естетичному вигляду і прекрасному ландшафту біля лікарні завдячуємо І.К.Коцюбану і завгоспу І.В.Рудому. медперсонал до 1990 року нараховував 60 чоловік. Крім стаціонарного відділення працював стоматологічний кабінет, лабораторія, рентген-кабінет, дитячий кабінет, фізкабінет та інші. Діяв пологовий будинок спочатку у будинку єврея, а пізніше  у новій лікарні. До послуг населення є аптека.

У 1967 році в центрі села було споруджено двоповерховий Будинок культури. Першим директором призначено Олену Петрівну Москаленко. Зал новобудови вміщує 600 глядачів.  З перших днів роботи Будинок культури став осередком культурної, освітньої, громадської роботи. При ньому працюють драматичний, хоровий, вокальний, фольклорний гуртки. Частими гостями хліборобів є артисти з Чернівців, Києва.

Працювало в селі три бібліотеки: шкільна, сільська (в Будинку культури. Завідуюча – Р.В.Гуцул) і в Будинку тваринника (завідуюча – М.П.Ткачук). Їх загальний фонд – понад 20 тисяч примірників. Значну роботу проводила сільська група товариства «Знання», яка налічувала близько 60 лекторів. В школі політзаняття проводив вчитель історії Костянтин Опанасович Крайній. В сільській бібліотеці є читальний зал для послуг читачів, дві кімнати з літературою для дітей та дорослих, куточок народознавства.В ювілейному 1967 році, напередодні Великого Жовтня, в центрі села відкрито монументальний пам’ятник воїнам-односельчанам, загиблим на фронтах Великої Вітчизняної війни. У цьому ж 1967 році на честь 50-річчя Великого Жовтня і встановлення Радянської влади в Україні, був закладений парк культури і відпочинку, який став найкращим місцем відпочинку іванівчан та гостей села.

В Іванівцях з кожним роком розширюється і поліпшується сфера торгівельного обслуговування. В 1975 році працюють магазини продовольчих товарів, хлібний, молочний, комісійний і відкрився магазин господарських товарів, де була запроваджена система самообслуговування.

У 1984 році урочисто відкрився торгівельний центр і ресторан «Олімпійський», названий в честь олімпійських ігор у Москві. У 1991 році в Іванівцях вже діяло 15 торгівельних закладів.

Сільське споживче товариство очолював В.П.Шевчук – перший в області заслужений працівник торгівлі Української РСР. У 90-х роках починає розвиватися малий і середній бізнес, з’явилися приватні магазини, бари. Виникає конкуренція між торгівельними закладами.

Невпізнанно змінився зовнішній вигляд села.

З 1960 по 1990 роки значно зросла культура селян і обличчя села. За післявоєнний період було побудовано близько 550 нових житлових будинків, багато старих будівель перебудували, солом’яні дахи замінили шифером, черепицею, бляхою. Всі вони потопали в зелені садів. У хатах лави замінили ліжками, а глиняні поли – на дощані. Для того, щоб розпочати нове будівництво, люди повинні були звертатися спочатку із заявою в колгосп «Більшовик» на виділення земельної ділянки під будівництво, а тоді в сільську раду для надання дозволу на забудову. Так тривало до 1992 року. З 1992 року всі колгоспні землі перейшли у власність сільської ради (територіальної громади). З 1994 року громадянам села надавалась земельна ділянка у власність. Згідно нового Земельного кодексу України кожна людина має права взяти у власність 0,25 га земельної ділянки для будівництва та не більше 2 га для ведення особистого селянського господарства. У зв’язку з тим, що Чернівецька область вважається густонаселеною, для ведення особистого селянського господарства сільська рада дає лише 0,5 га земельної ділянки. На кінець 2010 року в Іванівцях нараховується 1281 будинок. Сільській раді належить 4145 га  землі – з них 863 га – в користуванні іванівчан.

Після розпаду Радянського Союзу його народи реалізували своє право стати незалежними. 24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла Акт Проголошення незалежності України. «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава», –  перша стаття Головного Закону України.

На початку 90-х років, в зв’язку з скороченням робочих місць, в Україні масово населення стало долучатися до малого бізнесу.

Дуже важкими виявилися перші кроки української незалежності. Це на собі відчуло і населення Іванівців. Почалося масове безробіття, яке потягло за собою і трудову еміграцію населення в країни Європи, Північної Америки, в Австралію. Більше 500 чоловік виїхали «шукати кращої долі» за межа країни.

Повільно відбуваються ринкові перетворення, зокрема роздержавлення господарських об’єктів, приватизація землі тощо. Загальний спад виробництва призвів до зниження життєвого рівня землі.

В 1991 році утворилося підприємство «Антей», де був цех по виробництву мінеральної та солодкої води, цех по виготовленню печива, виготовлення сухофруктів та олійня (директор І.С.Харабара).

Цього ж року на станції Іванівці виникає завод продтоварів (керівник С.М.Сливка).

У 1994 році від ВАТ «Антей» відокремлюється ВАТ «Надія» (керівник І.М.Яровий), де знаходився цех по виготовленню сухофруктів та олійня.

В 2001 році відбулася реорганізація спілки Івановецький колгосп «Більшовик» на ТзОВ «Івановецький колос» (керівник Сандуляк В.О) та фермерське господарство «Вікторія – 2» (керівник Саракуца О. І.). У 2002 році на станції Іванівці утворюється ТзОВ «Продпостач» (директор Чайбин Я.).

В червні 2003 року були проведені геодезичні роботи по прокладанню підвідного газопроводу. Паралельно інститутом «Чернівціагропроект» було виготовлено робочий проект гідравлічної схеми газопостачання нашого села. Роботи проводили ВАТ «Чернівці-газ» (І.Т.Козар), зокрема будівельно-монтажний відділ (В.В.Максим’юк) та Кельменецьке управління по експлуатації газового господарства (Б.Г.Андрущак). З державного бюджету було виділено 40 тис. гривень. Інші суми збирали члени створеного товариства з на чолі В.В.Лазарюком.

В березні 2004 року розпочалася газифікація села. Для засипки траншей було організовано «суботник», на який прийшло 185 чоловік. Вручну загорнуто 2,5 кілометри траси. Підведенням газу село завдячує тодішньому голові села – А.Г.Фортуні.

2004 рік – реконструйовано Іванівецьку АТС. Якщо в 1972 році було 150 абонентних номерів, то в 2004 році на станцію Іванівці і в селі Іванівці було 705 номерів. Але це не межа, тому що нове обладнання АТС розраховане на 1200 номерів. Магістраль Іванівецької АТС змонтована за принципом міста, тобто її потужність без будь-яких додаткових надбудов можна буде нарощувати.

В зв’язку з тим, що колективні господарства були ліквідовані, а земля розпайована і виробництво занепало, то і потреби в ремонті техніки, як такої, не було. В 2005 році «Іванівецьке РТП» припинило свою виробничу діяльність.

2005 рік – встановлення мобільного зв’язку «Київстар» в Іванівцях.

2006 рік – впровадження швидкісного Інтернету. Підключено 32 порти. У 2011 – 192 порти.  У 1951 році був вперше встановлений радіовузол в Іванівцях – єдиний на навколишні села. Радіомовлення з Іванівців велося на села Комарів, Дністрівка, Новоселиця, Грубно, Селище, Молодово, Братанівка, Лопатово. Транслював передачі радіомовлення Бинда Ф.Е.

Великий вклад в встановлення електрозв’язку села Іванівці вніс електромеханік Бинда В.Ф., який пропрацював в цій мережі з 1972 по 2011 рік.

2008 рік – Іванівецьке лісництво входить до складу Сокирянського.