Тут я зробила перший несміливий крок.
Тут мого серця і душі колиска.
Життя мені дало тут свій урок.
Моє село…Навіки рідне й близьке.
ВАЛЕНТИНА ЛЯШОК
«…Уклін тобі, моє село…»
ВІЗИТНА КАРТКА КОМАРОВА
На Пруто-Дністровській рівнині Подільського плато розкинувся мальовничий Комарів. Його географічні координати – 49° північної широти та 27° східної довготи. З північного боку із заходу на схід село омиває річка Дністер.
Загальна площа с. Комарів – 4,02 кв.км. Загальна площа земель, підпорядкованих сільраді – 35,7 кв. км. У Комарові налічується 738, а в Майорці – 42 селянські двори. Загальна кількість населення сягає 1948 чоловік (у Комарові – 1861, а в Майорці – 87 чоловік, з яких 60% жінки і 40% чоловіки. Густота населення становить 54 чол./кв.км.
За національним складом у Комарові проживають 99,3% українців, а решта – громадяни кількох етнічних меншин.
За даними сільради, нині 708 комарівців та 30 майорців перебувають на заслуженому відпочинку, одержують пенсію.
Комарів перебуває у зоні помірно-континентального клімат.
Середньорічна температура повітря сягає +7,6°С.
Середньомісячнатемпература в селі змінюється від – 5,3°С у січні до – 2,6°С у грудні,абсолютний мінімум наближається до -33°С,
а абсолютниймаксимум – до + 39°С. Річна кількість опадів коливається в межах 570 – 600 мм.
Село Комарів розташоване на правому березі Дністра.
Він водорозділяє землі Кельменецького та Кам’янець-Подільського районів Хмельницької області. Права притока Дністра – річка Поливаний Яр. Вона є кількакілометровою межею між Комаровом і Майоркою з нашого та Братанівською і Селищем (Сокирянський район) з протилежного боку. Через Комарів протікають три безіменні притоки Дністра. На території Комарівської сільради є два ставки. Став, розташований в урочищі «Річки», має площу водного дзеркала до 10 га, а той, що в урочищі «Березове болото», у 10 разів менший.
Дністровське водосховище, яке розлилося в межах нашого району на 2410 гектарах, поблизу Комарова розпростерло свої береги на площі 329,3 гектара. Глибина Дністра в «комарівській» акваторії досягає майже 50 метрів.
Комарівська земля є дуже різноманітною за своєю структурою. Впродовж усієї берегової лінії Дністра спостерігається уступ у вигляді крутих (від 50 до 70) схилів, так званих «стінок», і характеризується долинно-каньйонним типом рельєфу. Тут досить добре простежуються тераси. З віддаленням на південь уступ переходить у рівнину із слабо пологими схилами та пагорбами , порізаними численними ярами , вибалками та рівчаками.
Найвищою точкою в Комарові є урочище «Віха» 298 м. над рівнем моря. Вона загалом в Кельменецькому районі є третьою за своєю величиною після узвищ, розташованих біля сіл Бурдюга (303м) та Іванівців (301м).
Комарів багатий на природні корисні копалини: камінь (будівний, вапняк та розпилювальний для виготовлення коминів, плит, кучільців), пісок, глину.
У Комарові є чималі запаси трепелу – одного із різновидів вапняку, який залягає на глибині 4-8 м. Родовище не розроблене. В надрах Комарівської землі є до 1,5 млн.куб.м. каменю різного ґатунку .
В «Історії міст і сіл УРСР Чернівецька область» (с.333 – К.1969р.) зазначається , що в письмових джерелах Комарів уперше згадується
7 серпня 1665 р.
Яка правильна назва?
Комарів чи Комарово?
А й справді, якою є правильна назва , звідкіля вона походить?
Це питання час від часу постає перед кожним жителем села.
Будь-яких наукових даних про час заселення земель в Комарові в історії ми не знаходимо. Тому ми можемо лише здогадуватися про те, коли з’явилося село і хто його заснував.
Упродовж останніх десятиліть усе частіше розмірковують комарівці над походженням назви населеного пункту в якому живуть і трудяться, занотовують перекази та спогади старожилів. З уст людей записано кілька легенд про те, як зародилося село на світ Божий на лісостепових просторах, чому воно носить наймення Комарів.
Комарів – це куточок, який для мене є рідною домівкою, батьківщиною, тією грудочкою землі, яка назавжди поселяється у людському серці.
Дана робота є початком вивчення історії села. Не можливо охопити всі сторони його розвитку. Тут ми розповіли про своє село з точки зору географії та історії. А скільки ще незвіданих сторінок? Тому роботу в цьому напрямку неможливо не продовжувати. Ще не раз, читаючи літературу чи мандруючи стежками рідного краю, ми повернемось у цей куточок нашої Батьківщини – в край золотавих степів і синіх пагорбів, велично-суворих дністровських круч і сповнених тихої задуми дубових гаїв, в краї гостинних і привітних людей – господарів рідного Комарова.
Люди – творці історії свого села. А нам, підростаючому поколінню, потрібно вивчати її і передавати нащадкам.
Наше село народилося на світ Божий у рік Змії, під сузір’ям Лева. То дай Боже, нашому селу, людям, які проживають у ньому повноцінно жити ще багато – багато віків.