Традиції Коновка

ПОЛУМ”Я  ВІЧНОГО  ВОГНЮ.

Люди ніколи не забудуть, якою ціною відстояли право на щастя і вічно пам’ятатимуть, що світлий день Великої Перемоги прийшов після тяжких, суворих випробувань ,що до нього пролягла довга , в 1418 діб  дорога. Нині вздовж цієї дороги як символ беззавітної відданості наших людей стоять 42 тис. монументів, обелісків, різних пам’ятних знаків.

Монументи, що увічнюють подвиг героїв Великої Вітчизнянної війни, – жива пам’ять про те, щоб ратні подвиги воїнів назавжди залишилися у пам’яті народній.

І у нас  в селі  у 1965 році, за проектом сільського вчителя фізики Воронюка В.І. та під керівництвом  Ротаря В.І. був збудований  обеліск на шкільному подвір’ї. На були викарбувані слова російською мовою: «Вечная слава героям, павшим за честь и независимость нашей Родины.»

У пам’ятниках 60-80-х років можна побачити не лише втілення воїнського подвигу, а  й правдивий показ  трагедії народу, його численних жертв в ім’я майбутнього. Ці пам’ятники як і тисячі скромних обелісків символізують славу і безсмертя  тих, хто віддав життя за свободу  Вітчизни.

Плинув час і виникла потреба замінити обеліск пам’ятником  загиблим воїнам-односельчанам. І цей час настав.

9 Травня 1995 року в селі було відкрито  пам’ятник  загиблим воїнам- односельчанам. Хорошу справу заподіяв тодішній сільський голова Пислар А.А., він був головним скульптором. Проект пам’ятника зробив і виготовив головний обласний скульптор Личаківський М.С.

Для того, щоб встановити пам’ятник було потрібно зробити основу. Для цієї роботи були заверстані автомобілі  і інша техніка. Шофер Буга А.І. автомашиною  «Маз» завозив каміння, пісок та щебінь, землю для клумб. Він також привіз сам пам’ятник із м.Чернівці.

Над спорудженням пам’ятника, яке розпочалося 22 лютого 1995 року, працювало багато жителів с.Коновка.

А ось найбільшу матеріальну допомогу в будівництві пам’ятника надав наш односельчанин Хіміч Андрій Мелентійович. Це і цемент сірий та білий, і плити, якими викладені доріжки і бордюри, якими обкладені клумби.

Свято наближалося велике – 50 річниця визволення від фашистів рідної землі.           9 Травня  біля сільської Ради   зібрало все село. Колона рухалася від церкви. Люди несли хоругви, хрест. Співав церковний хор.

Мітинг відкрив сільський голова. Потім виступили ветерани та учні школи. А отець Євгеній освятив споруду. Також було відправлено  траурний молебень і панахиду по загиблим воїнам.

Отже, 9 Травня 1995 року увійшло  в історію нашого села навіки, як день відкриття пам’ятника, який увіковічнив пам’ять про тих 72  односельчан, які навіки залишилися на полі бою. Свято зі сльозою на очах пройшло того дня біля цього священного місця. Плакали солдатські вдови, які і сьогодні чекають своїх чоловіків з тих  далеких воєнних доріг, плакали діти війни, які не дочекалися своїх батьків  додому, плакав весь народ, а згори світило яскраве весняне сонце, пробиваючи біль і смуток людських сердець.

Зараз за пам’ятником доглядають школярі. Тут завжди чисто, на клумбах від весни до осені цвітуть квіти, як повага до тих, хто не прийшов з війни.

Біля пам’ятника проходять урочисті лінійки, сюди приходить юнак – допризивник вклонитися полеглим, наречені починають свій життєвий шлях з цього місця.

Школа сьогодні  – джерело світла, розуму, знань на селі. Завжди гамірно на шкільному подвірї і в шкільних  класах.