Традиції Ленківці

Ленковецькі весілля в ХІХ столітті.

 

Сватання, як і весілля, що відбувалися з давніх-давен в Ленківцях супроводжуються з більш чи менш зміненими обрядами та традиціями що зустрічалися в сусідніх селах. Тут можна зустріти сукупність різноманітних обрядів та звичаїв : українських, молдавських, російських і навіть польських, що вказувало на те, що тут проживали не лише корінні жителі, але й вихідці з різних регіонів.Перед тим, як вступити в шлюб хлопець відправляє сватів до хати своєї дівчини. Сватання завжди було ввечері. Свати, які зайшли до хати не безпосередньо приступають до цілі свого візиту, а бесідують з батьками дівчини про різні речі, які відносяться до буденних справ. Наречений при цьому не присутній, а  знаходиться або у себе вдома. або ж у дворі нареченої. В останньому випадку інші парубки як тільки дізналися про його сватання розпочинають ходити біля вулиці вигукуючи різні жарти. Наприклад: «Кабак! Та не бий собак! Нехай той б’є, що дівку бере». В цей час свати наговорившись доволі з батьками нареченої приступають до цілі свого приходу. Батьки ж нареченої зазвичай попереджені наперед про сватів, так як наречений наперед запитує у нареченої та батьків дозволу прислати сватів. а як одержує такий дозвіл то тоді присилає. Хлопець же який такої згоди не одержав не наважується прислати сватів, хоча були поодинокі випадки і таких ситуацій.Свати при розмові про весілля ставлять на стіл пляшку з горілкою та розпочинають пригощати домашніх. Далі вони запрошують зайти до хати і нареченого. Такі попередні згодини називалися «випити слово».При цьому батьки нареченої разом із сватами призначають день могоричу. На цей могорич, що також проходив завжди ввечері запрошувалися до хати найближчі родичі нареченої: родина, куми, свати. Часто сусіди, а інколи навіть і приходський священник. Частування виставлялися з обох сторін. Із сторони нареченого горілка, а із сторони нареченої закуска. Зібравшись в домі гості виконують прийнятий на той час звичай заручин. Він складається з того, що спочатку питають згоди наречених вступити в шлюб, а потім обмінюються перснями, які клали в миску наповнену житом та пшеницею. Наречені при цьому перехрестившись відшукують в мисці свої персні. Після цього всі сідають до застілля, яке завжди проходило далеко за північ. Під час цього визначався день весілля. На цьому могорич закінчувався.Весілля після цього відбувалися через три, рідко через чотири тижні. Впродовж цього часу відбувалися приготування до весілля з обох сторін. До числа приготувань відносилися запрошення батька і матки, дружбів і дружок. Так, як весілля проводилося окремо в будинку нареченого та окремо в будинку нареченої, то і для нареченого, і для нареченої окремо знаходили по двоє дружбів та двоє дружок. При цьому для наречених окремо наймалися музики і старости, які керувало процесом весілля та дотриманням весільних обрядів.Весілля зазвичай розпочиналося ввечері в п’ятницю, коли готували молодим вінки для весільних букетів. Вінок для молодих приготовляють таким чином. Нареченому плетуть ободок величиною в мідний п’ятак, який обплітають барвінком, до середини ободка прикріплюють васильок,  зверху пір’я з павлина, а знизу пришивається киточка. Приготовлений таким чином вінок при співі весільних пісень пришивається до баранячої шапки нареченого, яку потім ставлять нареченому на голову, але знімає її лише дружба. Вінок нареченої плетуть також під спів весільних обрядових пісень і покривається барвінком. Виготовлений таким чином вінок ставиться навколо розплетеної та розчесаної під пісні голови нареченої, де зверху ставлять золотисті зірочки. Подібні зірочки прищеплювали всім «весільним». Чоловікам на шапки, жінкам до хусток, а дружкам до волосся.. Вранці в суботу наречені приходять до церкви та після Божественної Літургії сповідаються очищенням своєї совісті для вступу в шлюб. Після Літургії в суботу запрошують священика в будинок нареченого і нареченої для здійснення молитви. Священний благословляє хліб та вінки сплетені для наречених. Після чого всі присутні пригощаються. А потім залишаються тільки «весільні». Після цього приходять музиканти, які пообідавши розпочинають грати різні мелодії. В цей час сідають за стіл дружки, свахи та близькі родичі і закінчують плести вінок співаючи під музику різних весільних пісень. Наприклад:Із руточки три квіточки най Бог благословить

І отець і мати своєму дитяті віночок зачинати

 

А в другий раз та в добрий час благослови Боже

 

По закінченні плетіння вінка дружки садять наречену на стілець , покладають на голову вінок і розплітають коси та чешуть голову під пісні. Після цього під спів пісень наречена встає і кланяється низько батьку та матері по три рази і всім родичам. Після поклонів наречена стає між своїми дружками. Старший дружба бере під руку старшу дружку. Всі ловляться за руки і під музику направляються до виходу. Біля кожних дверей старший дружба палкою хрестить двері говорячи «Пане староста просимо благословіння». Староста відказує «Най Бог благословить» Ці слова говорять старший дружба і староста тричі, після чого під ухкання і музику гості виходять на подвір’я. Тут старший дружба палку, якою хрестив двері переламує, та перекидає через хату. Така ж церемонія відбувається в домі нареченого , але там замість дружок присутні батько і матка..При виході «молоди»  з дому вся ця «процасія» із старостою попереду, який несе калачі і горілку, з різними вигуками із сторони дружок відправляється до сільського старости на священика для благословення. Закінчивши обхід пізно ввечері повертаються додому сідають за стіл та пообідавши танцюють цілу ніч.Вранці в неділю гості збираються в молодих та готують їх до вінчання в церкві. Приготування заключається в тому що молодят, кожного в своєму будинку, садили на стілець, і під спів обрядових пісень, чесали голову та надівали нареченій вінок а молодому чіпляли квітку. Після цього наречені кланялися в хаті батькам, далі на чотири сторони, а потів старший дружба під музику разом із дружками та дружками виводив їх на вулицю. По дорозі до церкви молодята кланялися до всіх кого зустрічали по дорозі до церкви. Вважалося за добро, якщо молоді за час дороги до церкви поклоняться багато разів. Після вінчання в церкві молодята повертаються додому де їх зустрічають батько і мати з хлібом і сіллю та благословенням. В цей час приходять на весілля інші гості. В основному старшого віку, яких називали «хазії». Всі вони приносять із собою частування: горілку, вино тощо і віддають батькам наречених, які пізніше розносять це питво на столи. При вході на подвір’я молодих для кожного «хазяїна» окремо звучить марш, а «хазії» дають музикантам за це гроші.Після цього всі гості сідають за стіл та пригощаються. Під час гостин виконуються дружками весільні пісні. Далі гості виходять із-за столу на подвір’я,  де розпочинаються танці до приїзду нареченого.  Почет нареченого до нареченої також супроводжується різними обрядами. Наречений зазвичай їде на коні. А його супроводжують дружби та інші парубки також на конях. Інші весільні разом із музикою їдуть на підводах. Під час переїзду до нареченої всі співають обрядових пісень. Наприклад:

 

Попід Кам’янець втолочений гостинець

 

Хто ж його вбив – Іванко з боярами

 

Йому калина дорогу заступила

 

Вийняв шабельку став калину рубати

 

А до його калина стала промовляти

 

Не для тебе калина посажена

 

Тільки для тебе Марійка наряжена

 

При в’їзді у двір нареченої співали пісню:

 

Не лякайся теще не багато нас плеще

 

Тридцятеро і двоє на подвір’ї твоїм

 

А в нашого свата на петрушці хата

 

Петрушка підгнила та й хату звалила

 

Назустріч нареченому підходить наречена та її рідня. Наречена кропить нареченого святою водою. А він ставить їй на тарілку гроші. При цьому виконується пісня:

 

Шовковий шнурочок спину гне, зять до тещі чолом б’є

 

А теща тим ся не турбує, пішла до зятя та й частує

 

Стелися зятьочку стелем на подвір’ячку хмелем

 

А в сіни барвінком а в хату васильком

 

За столом із соколом бо він хоче бути господарем

 

Після цього дружби стають біля нього верхом на конях та приймають від нареченого колачі. Далі дружби протикають великою палкою колач а наречений має три рази проїхати на коні попід цей колач. А далі старший дружба вихвачує колач і на коні втікає. Дружби стараються наздогнати його і відібрати колач. Цей обряд в селі називався ловлінням колача. Коли хтось наздогнав старшого дружбу і відняв колач ділить його на дрібні шматки поділивши між усіма гостями за що одержує похвалу від усіх весільних.Далі відбувається обряд викрадання нареченої. Під час якого нареченому підсовують переодіту «наречену» та «силоміць» заставляють на ній одружитися. Для того щоб віддали справжню наречену він має дати викуп дружбам нареченої..Потім наречений у супроводі дружбів, дружок, старостів під музику сідають до столу для гостин. Доволі попоївши проходить обряд покриття голови нареченої. Даний обряд з хустиною на двох палках виконує старший дружба танцюючи під музику. Наречена . яку захищають від покриття дружки при цьому плаче. По закінченні покриття голови дружби разом із старостами під музику та ухкання виносять із хати придане нареченої і виходять на вулицю виконуючи пісню:

 

Куда ж ти Марійко походила, що твоя головонька побіліла

 

Ходила ж у вишневий сад, та й на мою головоньку цвіт впав

 

Татарин братчик татарин продав сестричку за талер

 

А русу косу за шостак а рум’яне личко вже за так

 

Далі увесь почет, де наречений з дружбами на коні, а наречена у повозці з музикою та піснями їдуть до хати нареченої.. Приїхавши до нареченого гості сідають за стіл пригощатися. Перед поданням останньої страви проходить «завитання» гостей. Це обряд за яким батько і матка під музику проходять та збирають від гостей в дарунок молодятам гроші, які гості кидають на тарілку. Молодята в цей час дякують гостям за гостину. Староста, який іде позаду частує бажаючих горілкою. Цей же обряд виконувався і дома в нареченої, коли той забирав її з приданим до себе додому. Після виходу із-за столу гості танцюють далеко за північ, а далі під обрядові пісні молодят проводжають до опочивальні. На цьому весільний обряд закінчується.

матеріали підготував учень 9 класу Польський Богдан